4.3. Стандартизація штрихового кодування продукції

Штрихове кодування вперше було використано в США на залізничному транспорті для ідентифікації вагонів ще в 60-і роки XX століття. Розвиток комп'ютерної та мікропроцесорної техніки дав поштовх для широкого використання штрихового кодування продукції, починаючи з 70-х років минулого століття. У 1973 p. в США був прийнятий перший універсальний код для товарної продукції, а в 1977 р. — Європейська система кодування EAN (European Articlе Numbering), яка отримала широке застосування як в Європі, так і за її межами. Зараз у більшості країн світу наявність штрихового коду на пакуванні продукції стала обов'язковою. Це дало змогу систематизувати та автоматизувати інформацію щодо продукції. Зараз у міжнародній торгівлі кодується понад 85 % продукції. Кодування продукції дає змогу:

- прискоренню складання замовлень на продукцію;

- врахуванню її надходження до багатьох замовників;

- автоматизації оформлення документації;

- веденню бухгалтерського обліку;

- керуванню складуванням продукції;

- регулюванню її виготовлення та відвантаження;

- веденню банківських і контрольних операцій.

У роздрібній торгівлі використання кодів продукції та комп'ютерної техніки значно збільшило продуктивність праці та підняло рівень обслуговування покупців і споживачів продукції.

Штриховий код складається з послідовних паралельних один одному темних штрихів та світлих проміжків різної ширини. Розміри штрихів і проміжків стандартизовані та призначені для їх автоматичного зчитування спеціальними оптичними пристроями, які перетворюють закодовану таким чином інформацію про продукцію та передають її на вхід комп'ютерів.

Найпоширенішими серед кодів EAN є 13- та 8-розрядні цифрові коди. Структура штрихової позначки EAN-13 зображена на рис. 4.5, а її номінальні розміри — на рис. 8.6. Найвужчий штрих з проміжком прийнято за одиницю.

Рис. 4.5. Структура штрих-кодової позначки EAN-13

Рис. 4.6. Номінальні розміри штрих-кодової позначки EAN-13, мм

Кожна цифра (чи розряд) складається з двох штрихів і двох проміжків. 13-розрядний цифровий код містить: код країни, код фірми (підприємства)-виробника, код продукції та контрольне число. Асоціацією EAN коди різним країнам присвоюються централізовано та вносять в ліцензію на право використання цифрового коду. Код фірми чи підприємства видається відповідними національними (державними) органами, а код продукції складають самі виробники продукції. Державний орган, який розробляє коди підприємств та вносить їх у державний банк даних, зобов'язаний надавати підприємствам належну допомогу з впровадження штрихового кодування продукції та її автоматизованої ідентифікації.

Торгівля не має права реалізовувати продукцію без штрихових кодів, а касові апарати повинні мати спеціальні пристрої для зчитування інформації зі штрихових кодів.

Впровадження обов'язкового штрихового кодування продукції дає можливість здійснити одне з положень Закону про захист прав споживачів на отримання необхідної та достовірної інформації щодо купованої ними продукції.

Однак інформація, закладена в штриховому коді, є недостатньою для встановлення основних показників якості продукції. Тому необхідно розширити перелік обов'язкових вимог стандартів, які підтверджуються сертифікацією продукції. Зараз до обов'язкових вимог сертифікації відносять тільки безпечність продукції, а не гарантію її придатності до використання за призначенням чи її надійність, довговічність, економічність тощо. З цією метою використовують певне розширення обов'язкової сертифікації для деяких видів продукції. Наприклад, під час сертифікації продуктів дитячого харчування перевіряють не тільки їх безпечність, а й харчову корисність.

Рішення щодо створення стандартів та впровадження в практику штрихового кодування продукції в Україні прийнято Постановами Кабінету Міністрів України № 180 від 11 березня 1993 року та № 326 від 4 травня 1993 року. 30 жовтня 1994 року Європейська Асоціація EAІ прийняла Україну в її члени, присвоївши їй товарну нумерацію «EAN—Україна». У зв'язку з цим в Україні було розроблено та прийнято програму здійснення штрихового кодування продукції, яка містила розроблення необхідних нормативних документів України, технічних і програмних засобів нанесення, зчитування, передавання та оброблення штрихових кодів продукції.

Зараз в Україні чинні такі стандарти та нормативні документи зі штрихового кодування:

• ДСТУ 3144-95. Штрихове кодування. Терміни та визначення;

• ДСТУ 3145-95. Штрихове кодування. Загальні вимоги;

• ДСТУ 3146-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації, штрихові кодові позначення EAN;

• ДСТУ 3147-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації. Форма та розміщення штрихових позначок EAN на тарі та пакуванні товарної продукції;

• ДСТУ 3148-95. Штрихове кодування. Система електронного обліку документів для постачання продукції;

• КНД 50-051-95. Штрихове кодування. Вибір і застосування штрихових кодів.

Вимоги вищезазначених нормативних документів є обов'язковими для всіх видів документації, довідкової, навчальної та методичної літератури всіх підприємств, установ та організацій, які діють в Україні незалежно від форм власності.

Залежно від структури штрихові коди поділяють на: цифрові, літерно-цифрові, дискретні, безперервні, двонапрямні, контролепридатні, з фіксованою та змінною довжиною коду, з різною інформаційною щільністю тощо.

Розрізняють також висоту та ширину елементів штрихового коду, його масштабний коефіцієнт, оптичну густинута інформаційну щільність елемента, коефіцієнт відбиття та контрастність штрихової позначки.

До технічних засобів зчитування та використання штрихових кодів належать: зчитувальні пристрої (контактні, дистанційні, щілинні, лазерні тощо), сканер, верифікатор, фотошаблон тощо.

Характеристики штрихових кодів, що використовуються в Україні, подано в КНД 50-051-95, а інформаційні символи, які підлягають кодуванню, — у ГОСТ 34.302.2 (ISO 8859/2) та ДСТ УРСР 2018-91 «Систематизація оброблення інформації. Кодування символів української абетки восьмибітовими кодами».