- •Дайте визначення поняття «фінанси» ?
- •В чому полягає розподільчий, фондовий, безеквівалентний характер фінансів?
- •У чому полягають відмінності публічних і приватних фінансів?
- •Що таке фінансова система?
- •Які ланки (інститути) входять до складу фінансової системи України?
- •Перерахуйте централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів? у чому проявляються їхні диференціюючи ознаки?
- •Що розуміють під фінансовою діяльністю держави і органів місцевого самоврядування?
- •Вкажіть на мету, суб’єктів та об’єкт фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування?
- •Дайте визначення поняття правової форми фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування.
- •Назвіть види правових і не правових форм фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування.
- •Що таке фінансово-плановий акт?
- •Дайте визначення поняття і охарактеризуйте особливості фінансово-планових актів, наведіть приклади таких актів, дайте їх визначення?
- •Визначте методи фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування?
- •Якими методами здійснюється утворення (формування) централізованих і децентралізованих грошових фондів? Чим відрізняється обов’язкова та добровільна мобілізація?
- •Якими методами здійснюється розподіл централізованих і децентралізованих грошових фондів? Чим відрізняється фінансування та кредитування?
- •Якими методами здійснюється організація використання централізованих і децентралізованих грошових фондів?
- •Якими методами здійснюється контроль за утворенням (формуванням), розподілом і організацією використання централізованих і децентралізованих грошових фондів?
- •Що розуміють під фінансовим контролем?
- •Які міжнародні стандарти визначають організацію державного фінансового контролю? Охарактеризуйте зміст Лімської декларації про керівні принципи фінансового контролю.
- •Чому у світовій практиці прийнято називати Рахункові палати (Аудиторські палати тощо) вищим органом фінансового контролю? Аргументуйте свою відповідь.
- •Яке визначення державного нагляду (контролю) закріплено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»? Яка сфера застосування даного закону
- •1.Розкрийте зміст завдань та функцій Рахункової палати України?
- •2.Яким чином Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати України?
- •3.Яка різниця між камеральною та виїзною перевіркою Рахункової палати України відповідно до Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"?
- •4.Що таке програма проведення перевірки Рахункової палати України відповідно до Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"?
- •5.Що таке внутрішній аудит центрального органу виконавчої влади?
- •6.Що таке підрозділ внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади?
- •17. Які види перевірок здійснюються органами Державної податкової служби України? Які строки їх проведення?
- •18. Які заходи впливу мають право застосовувати органи Державної податкової служби України?
- •Що таке «фінансова послуга»? Які види фінансових послуг передбачені Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків”?
- •2.Яка мета та форми держаного регулювання ринків фінансових послуг?
- •3.Які орган здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг?
- •Які повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг? Які заходи впливу може застосовувати цей орган до фінансових установ?
- •Що таке страховий нагляд і яка його основна мета? Які органи здійснюють страховий нагляд в Україні і які їх завдання, функції і повноваження?
- •Що таке банківський нагляд і яка його основна мета?
- •Що входить у систему банківського нагляду України?
- •8.Які контрольні функції в процесі здійснення банківського нагляду здійснює Національний банк України?
- •Назвіть повноваження Національного банку України по здійсненню банківського нагляду?
- •Визначте засади формування органів управління Національного банку України та приклади повноважень Ради нбу, Правління нбу та голови нбу.
- •Які санкції може накладати Національний банк на комерційні банки?
- •Дайте визначення первинного фінансового моніторингу та його перерахуйте суб’єктів?
- •Дайте визначення державного фінансового моніторингу та його перерахуйте суб’єктів?
- •Які обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу? Які повноваження відповідального працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу?
- •Які повноваження суб’єктів державного фінансового моніторингу?
- •Яка різниця між обов’язковим та внутрішнім фінансовим моніторингом? (об’єднано з 19)
- •Які операції підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу?
- •Які операції підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу?
- •Якими повноваженнями наділена Державна служба фінансового моніторингу?
- •Що включає в себе поняття аудиторська діяльність?
- •Що таке аудит як вид незалежного фінансового контролю?
- •Які документи надають право займатися аудиторською діяльністю?
- •Як співвідносяться поняття "аудит" і "державний фінансовий аудит"?
- •Хто є суб’єктами і що є об’єктами здійснення аудиту?
- •Назвіть види аудиту за різними класифікаційними ознаками?.
- •Назвіть випадки обов’язкового проведення аудиту?
- •Тема 2. Фінансове право України як галузь національного права України. Предмет, метод фінансового права та класифікація фінансових правовідносин (2 год)
- •Що розуміють під методом фінансово-правового регулювання? у чому проявляється специфіка методу правового регулювання у фінансовому праві?
- •Яке співвідношення імперативного і диспозитивного способів правового регулювання у відносинах у сфері публічних фінансів?
- •Що розуміють під системою фінансового права? Які підрозділи виділяють у структурі системи фінансового права?
- •Який зміст Загальної частини фінансового права України? Який зміст Особливої частини фінансового права України?
- •Що таке інститут фінансового права? Наведіть приклади інститутів фінансового права.
- •Що розуміють під джерелами фінансового права?
- •Що розуміють під системою фінансового законодавства?
- •Як система фінансового законодавства співвідноситься із системою фінансового права?
- •Назвіть способи систематизації фінансового законодавства.
- •Назвіть кодифіковані нормативно-правові акти – джерела фінансового права.
- •Які класифікаційні види фінансово-правових норм виділяються за різними критеріями поділу? Наведіть приклади таких норм.
- •Розділ іі. Бюджетне право України
- •Тема 3: Правове регулювання бюджетного устрою в Україні (6 год.)
- •Дайте визначення поняття бюджету як економічної та правової категорії?
- •2.Яке визначення “бюджету” закріплено в Бюджетному кодексі України?
- •3.Дайте поняття бюджетного права? Яке місце бюджетного права в системі фінансового права?
- •4.В чому специфіка норм бюджетного права?
- •5.Якими особливостями характеризуються суб'єкти бюджетного права?
- •6. Окресліть особливості бюджетно-правових відносин порівняно з іншими фінансово-правовими відносинами?
- •7.Який склад бюджетного законодавства відповідно до статті 4 Бюджетного кодексу України?
- •8.Дайте визначення “бюджетної системи”?
- •9.Розмежуйте поняття “бюджетна система” та “бюджетний устрій”.
- •10.Розмежуйте поняття “місцевого бюджету” та “бюджету місцевого самоврядування”? Яке визначення “бюджету місцевого самоврядування” закріплено в бюджетному кодексі України?
- •38. Класифікація кредитування бюджету
- •65. Класифікація боргу за типом кредитора
- •Якими повноваження наділена держава Україна стосовно усіх бюджетів що входять до бюджетної системи та зокрема стосовно державного бюджету?
- •Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно державного бюджету?
- •Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно власного бюджету?
- •Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно бюджету нижчого рівня?
- •Дайте визначення та розкрийте сутність міжбюджетних відносин? Яка мета регулювання бюджетних відносин? Які системи організації міжбюджетних відносин відомі світовій практиці, у чому їх суть?
- •В чому полягає різниця між закріпленими та регульованими доходами?
- •Який склад доходів Державного бюджету України (стаття 29 Бюджетного кодексу України)?
- •Який склад доходів місцевих бюджетів що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (“кошик № 1”) (статті 64, 66 Бюджетного кодексу України)?
- •Яка частина податку на доходи фізичних осіб включається до доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів “кошик №1” (стаття 65 Бюджетного кодексу України)?
- •Який склад доходів місцевих бюджетів , що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (“кошик № 2” місцевих бюджетів) (стаття 69 Бюджетного кодексу України)?
- •Дайте визначення “дотації вирівнювання” (п. 22 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України)?
- •Дайте визначення “субвенції” (п. 48 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України)? Яка різниця між дотацією і субвенцією?
- •Які показники має враховувати формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів відповідно до частини 2 статті 98 Бюджетного кодексу України?
- •Яким чином визначаються міжбюджетні трансферти у випадках коли рішення про районний бюджет не затверджено? (п. 4 частини 3 статті 101 Бюджетного кодексу України)?
- •Тема 4: Бюджетний процес України (4 год.)
- •1. Що таке бюджетний процес?
- •2. Розмежуйте поняття «бюджетний період» та «бюджетний цикл»?
- •3. Чи може бути змінений бюджетний період при введенні надзвичайного стану на території однієї з областей ?
- •4. Які стадії бюджетного процесу передбачає чинне законодавство України? Який період часу охоплює кожна стадія бюджетного процесу?
- •5. Що таке державні цільові програми, які їх види, значення при складанні проекту бюджету?
- •6. Які органи складають прогноз державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, які індикативні показники він повинен включати (частина 1 статті 21 Бюджетного кодексу України)?
- •7. Назвіть учасників бюджетного процесу?
- •8. Назвіть повноваження нбу та Міністерства фінансів України під час складання проектів бюджетів.
- •9. Визначте роль Кабінету міністрів України у бюджетному процесі.
- •10. Охарактеризуйте основні повноваження Верховної Ради України у бюджетному процесі.
- •11. Дайте визначення “головного розпорядника бюджетних коштів” та “розпорядника бюджетних коштів”?
- •12. Дайте визначення одержувачів бюджетних коштів?
- •13. Дайте визначення та розмежуйте поняття «бюджетне призначення», «бюджетне асигнування», «бюджетне забов’язання»?
- •14. Хто може бути головним розпорядником бюджетних коштів (частина 2 статті 22 Бюджетного кодексу України)?
- •15. Якими повноваженнями наділені головні розпорядники бюджетних коштів (частина 5 статті 22 Бюджетного кодексу України)?
- •16. Яким актом встановлюються бюджетні призначення, який порядок зменшення, внесення змін, передачі бюджетного призначення (стаття 23 Бюджетного кодексу України)?
- •18. Що таке Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період?
- •19. Визначте організаційні засади складання проекту Державного бюджету України (стаття 32 Бюджетного кодексу України)?
- •20. Хто та в які строки розробляє та схвалює Основні напрями бюджетної політики, прогнозні монетарні показники на наступний рік (частина 1-3 статті 33 Бюджетного кодексу України)?
- •21. Який порядок подання пропозицій народних депутатів, комітетів до проекту Основних напрямків бюджетної політики?
- •23. Які положення повинні містити Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік (частина 4 статті 33 Бюджетного кодексу України)?
- •24. Дайте визначення бюджетного запиту ( п. 9 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України)?
- •25. Який орган розробляє та доводить до головних розпорядників інструкції з підготовки бюджетних запитів (стаття 34 Бюджетного кодексу України)? з якою метою надаються такі інструкції?
- •28. Для яких рівнів розпорядників формуються форми бюджетних запитів? Чи потрібно складати бюджетний запит окремій бюджетній установі?
- •30. В чому, на Вашу думку, полягає визначена в частині 3 статті 36 Бюджетного кодексу України процедура усунення розбіжностей з головним розпорядником бюджетних коштів?
- •32. Яка процедура схвалення та передачі проекту закону про державний бюджет Верховній Раді України та Президенту України?
- •33. Яким чином здійснюється підготовка до розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік? (стаття 153 Регламенту Верховної Ради України)?
- •34. Чи може містити проект закону про державний бюджет України положення про зупинення дії чи внесення змін до законів? в якому нормативному акті закріплено дані законодавчі положення?
- •35. Хто і в якому порядку здійснює представлення проекту закону про Державний бюджет на наступний рік Верховній Раді? (стаття 154 Регламенту Верховної Ради України)? Кому надано право другої доповіді?
- •36. Які рішення приймаються за результатами обговорення представленого проекту про закону про Державний бюджет? Які підстав для відхилення проекту?
- •37. Які дії Кабінету Міністрів у випадку відхилення проекту закону про державний бюджет на наступний рік? (частина 5 статті 154 Регламенту Верховної Ради України)?
- •38. Яка процедура розгляду проекту закону про державний бюджет України передбачена статтею 155 Регламенту Верховної Ради України?
- •42. Які дії Кабінету Міністрів України після прийняття проекту закону про Державний бюджет на наступний рік у першому читанні? (частина 1,2 статті 158 Регламенту Верховної Ради України)?
- •44. Які показники бюджету приймається у другому читанні (частина 4 статті 158 Регламенту Верховної Ради України)?
- •45. Кому право першої доповіді при розгляді проекту закону про Державний бюджет в другому читанні? Чого вона стосується? Кому належить право другої доповіді?
- •46. Який порядок обговорення та голосування в другому читанні за проект закону України про Державний бюджет (частина 7-11 статті 158 Регламенту Верховної Ради України)?
- •47. В чому полягає підготовка проекту закону про державний бюджет до третього читання? Кому належить право першої доповіді та співдоповіді?
- •48. Який порядок голосування та прийняття проекту закону про державний бюджет. Який остаточний термін прийняття Верховною Радою України Закону про державний бюджет?
- •49. Які особливості формування надходжень бюджету та здійснення витрат бюджету у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України?
- •50. Які особливості формування надходжень бюджету та здійснення витрат місцевого бюджету у разі несвоєчасного набрання рішенням про місцевий бюджет (стаття 79 Бюджетного кодексу України)?
- •51. Визначте порядок складання проекту місцевих бюджетів (стаття 75 Бюджетного кодексу України)?
- •52. У який строк до органів відповідальних за розробку проекту місцевого бюджету доводиться обсяг міжбюджетних трансфертів затверджений законом про державний бюджет?
- •53. Які показники визначаються рішенням про місцевий бюджет?
- •54. Який порядок подання та розгляду законопроектів які впливають на дохідну та видаткову частину бюджету (стаття 27 Бюджетного кодексу України)?
- •55. Який порядок розгляду проекту бюджету законодавчими (представницькими) органами державної влади і органами місцевого самоврядування?
- •56. Який порядок затвердження місцевих бюджетів відповідно до статті 77 Бюджетного кодексу України?
- •3. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
- •5. Стаття 44. Розпис Державного бюджету України
- •7. Стаття 46. Стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням
- •9. Стаття 47. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів
- •22. Стаття 50. Повернення кредитів до бюджету
- •27. Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
- •28. Стаття 160. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України
- •29. Стаття 53. Перевиконання надходжень Державного бюджету України
- •30. Стаття 54. Скорочення видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету України
- •32. Яка процедура внесення змін до рішення про місцевий бюджет у випадку перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду
- •33. Стаття 55. Захищені видатки бюджету
- •34. Стаття 59. Місячний звіт про виконання Державного бюджету України
- •35. Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду
- •39. Стаття 62. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
- •41. Стаття 162. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
- •42. Стаття 80. Звітність про виконання місцевих бюджетів
38. Класифікація кредитування бюджету
Код |
Найменування |
4000 |
Кредитування |
4100 |
Внутрішнє кредитування |
4110 |
Надання внутрішніх кредитів |
4111 |
Надання кредитів органам державного управління інших рівнів |
4112 |
Надання кредитів підприємствам, установам, організаціям |
4113 |
Надання інших внутрішніх кредитів |
4120 |
Повернення внутрішніх кредитів |
4121 |
Повернення кредитів органами державного управління інших рівнів |
4122 |
Повернення кредитів підприємствами, установами, організаціями |
4123 |
Повернення інших внутрішніх кредитів |
4200 |
Зовнішнє кредитування |
4210 |
Надання зовнішніх кредитів |
4220 |
Повернення зовнішніх кредитів |
Отже є внутрішнє і зовнішнє кредитування.
39. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками: фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань. Наприклад, внутрішнє фінансування - 200000, в тому числі фінансування за рахунок коштів бюджетів різних рівнів та державних фондів - 201000, фінансування за рахунок позик банківських установ - 202000 (табл.4.6); фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту. Наприклад, внутрішнє фінансування - код 400000, в тому числі: довгострокові зобов'язання - 401000; зовнішнє фінансування - 500000, в тому числі: довгострокові зобов'язання - 501000; короткострокові зобов'язання та векселі – 503000
Класифікація фінансування бюджету за типом кредитора Код Назва 200000 Внутрішнє фінансування 201000 Фінансування за рахунок коштів бюджетів різних рівнів та державних фондів 202000 Фінансування за рахунок позик банківських установ 203000 Інше внутрішнє фінансування 204000 Надходження від приватизації державного майна 205000 Фінансування за рахунок залишків коштів на рахунках бюджетних установ та організацій 206000 Зміни обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю 207000 Коригування 300000 Зовнішнє фінансування 301000 Позики, надані міжнародними організаціями економічного розвитку 302000 Позики, надані органами управління іноземних держав 303000 Позики, надані іноземними комерційними банками 304000 Позики, надані постачальниками 305000 Позики, не віднесені до інших категорій 306000 Зміни обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю
Фінансування бюджету - надходження та витрати бюджету, пов'язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для окриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.
40. Таблиця 4.7. Класифікація фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання Код Назва 400000 Внутрішнє фінансування 401000 Довгострокові зобов 'язання 402000 Середньострокові зобов 'язання 403000 Короткострокові зобов'язання та векселі 404000 Інші зобов 'язання 405000 Зміни обсягів готівкових коштів, депозитів і цінних паперів, використовуються для управління ліквідністю що 406000 Надходження від приватизації державного майна 500000 Зовнішнє фінансування 501000 Цовгострокові зобов 'язання 502000 Середньострокові зобов 'язання 503000 Короткострокові зобов'язання та векселі 504000 Інші зобов 'язання 505000 Зміни обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю
41). Таблиця 4.8. Класифікація боргу за типом кредитора Код Назва 200000 Внутрішній борг 210000 Заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів 211000 Заборгованість за позиками, одержаними з державних фондів 212000 Заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів вищих рівнів 213000 Заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів нижчих рівнів 220000 Заборгованість перед банківськими установами 221000 Заборгованість за позиками, одержаними від Національного банку України 222000 Заборгованість за позиками, одержаними від інших банків 230000 Заборгованість перед іншими органами управління 231000 Заборгованість за позиками, одержаними від інших фінансових установ 232000 Заборгованість за позиками, одержаними від нефінансових державних підприємств 233000 Заборгованість за позиками, одержаними від нефінансового приватного сектора 234000 Інша внутрішня заборгованість 240000 Внутрішня заборгованість, не віднесена до інших категорій 250000 Коригування, пов'язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей 300000 Зовнішній борг 310000 Заборгованість за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку 320000 Заборгованість за позиками, одержаними від органів управління іноземних держав 330000 Заборгованість за позиками, одержаними від іноземних комерційних банків 340000 Заборгованість за позиками, одержаними від постачальників 350000 Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій 360000 Коригування, пов'язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей
Класифікація боргу за типом кредитора складається з двох розділів. Перший розділ - внутрішній борг (код 200000) включає, заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів - код 210000, заборгованість перед банківськими установами - код 220000, заборгованість перед іншими органами управліннями - код 230000 тощо. Другий розділ - зовнішній борг (код 300000) (табл.4.8).
42. ) дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету).
43). профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету) Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення боргу, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та придбання цінних паперів з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
44). Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).
Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за загальним фондом у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов'язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).
Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).
Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за спеціальним фондом у разі погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів.
45). надходження бюджету -- доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів.
доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ);
46). Джерелами фінансування бюджету є:
1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;
3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.
Затвердження дефіциту бюджетів дозволяється за наявності визначених джерел фінансування. Зокрема, дефіцит загального фонду місцевого бюджету затверджується лише шляхом внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річного звіту про виконання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прийняття бюджету поточного періоду, виявлено вільний залишок бюджетних коштів.
47). Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів.
Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
48). вільний залишок бюджетних коштів - перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду, який використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний бюджет України . вільний залишок використовується на фінансування дефіциту бюджету наступних бюджетних періодів.
49). Ч. 2 ст. 15 встановлено, що джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Заборонний характер цього положення означає неможливість емісійного кредитування Національним банком України Уряду України в умовах бюджетного дефіциту (профіциту), а також з метою покриття інших бюджетних витрат. Це положення випливає із принципів незалежності Національного банку України, його самостійності та виключних повноважень щодо забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Крім цього, це засвідчує принцип розмежування фінансової компетенції державних органів, а відтак, і коштів бюджету та фінансово-кредитних ресурсів Національного банку України
50). Затвердження державного бюджету з профіцитом можливе лише у разі погашення боргу.
51. державне запозичення -- операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету. Держава як суб’єкт фінансових відносин має право на запозичення (внутрішнє й зовнішнє), але в межах граничного обсягу державного боргу. Право на здійснення державних запозичень має держава в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Регламентованим визначенням спрощено визначення державного запозичення та передбачено мету такого запозичення -- фінансування державного бюджету. Здійснення державних запозичень регулюється ст. 16 Кодексу.
місцеве запозичення -- операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету. Дане визначення є новим у бюджетному законодавстві України та визначає основи боргових відносин між органами місцевої влади, з одного боку, і кредиторами -- з другого. Місцеві запозичення є складовою частиною бюджету розвитку місцевих бюджетів. Виходячи з цього місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування виключно бюджету розвитку міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування територіальних громад. Здійснення місцевих запозичень регламентується ч. 3, 6--8 ст. 16, а особливості здійснення місцевого запозичення -- ст. 74 Кодексу.
52. Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу. Планування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень здійснюється так, щоб на кінець бюджетного періоду обсяг державного боргу перебував у межах граничного обсягу державного боргу, визначеного в Законі про Державний бюджет України, відповідно до ч. 1 ст. 18 Кодексу. У разі зменшення обсягу коштів від державних внутрішніх (зовнішніх) запозичень порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, у зв’язку з погіршенням умов таких запозичень та/або кон’юнктури фінансового ринку збільшується обсяг коштів від державних зовнішніх (внутрішніх) запозичень з дотриманням граничного обсягу державного боргу. У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення суми державного боргу у зв’язку з поліпшенням (погіршенням) умов на фінансовому ринку порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, зменшується (збільшується) обсяг державних запозичень з дотриманням визначеного законом про Державний бюджет України обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.
53. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов’язки (далі - Міністр фінансів України), за дорученням Кабінету Міністрів України.
54. Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення. У зазначеній постанові Кабінет Міністрів України також визначає умови здійснення державних запозичень, зокрема: 1) вид запозичень; 2) обсяг запозичень; 3) валюту запозичень; 4) строк запозичень; 5) відсоткову ставку; 6) інші умови. Кодекс надає Кабінету Міністрів України право заміщати внутрішні запозичення, обсяг яких заплановано в додатку 3 Закону про Державний бюджет України, зовнішніми запозиченнями, і навпаки. У результаті цих операцій обсяг державного боргу на кінець бюджетного періоду не має перевищувати межі граничного обсягу державного боргу. Таке право дає змогу безперешкодно та на прийнятних умовах фінансувати запланований дефіцит бюджету в разі погіршення кон’юнктури на внутрішньому (зовнішньому) фінансовому ринку. У разі підвищенням курсу національної валюти чи дії інших факторів, у результаті яких зменшився обсяг платежів із погашення суми державного боргу, Кабінету Міністрів України надається право зменшувати обсяг державних запозичень, встановлений у Законі про Державний бюджет України, на суму зменшення обсягів погашення таких платежів. Аналогічно Кабінету Міністрів України надається право збільшувати обсяг державних запозичень, встановлений у Законі про Державний бюджет України, на обсяг збільшення платежів із погашення суми державного боргу у зв’язку зі зниженням курсу національної валюти чи дією інших факторів. Тобто Кабінету Міністрів України дозволяється перевищити межу граничного обсягу державного боргу та обсяг запозичень, встановлений у Законі про Державний бюджет України.
55. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу). Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень. Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 цього Кодексу, належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міської ради. Місцеві зовнішні запозичення, що не є запозиченнями від міжнародних фінансових організацій, можуть здійснювати лише міські ради міст із населенням понад 500 тисяч жителів. За офіційними даними органів статистики, станом на початок 2010 р. таке право мають Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Львів, Миколаїв, Одеса та Харків. Зовнішні запозичення від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради незалежно від чисельності населення міста.
56. Бюджетні установи, крім Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і міських рад, не мають права здійснювати запозичення в будь-якій формі. Відповідно до пп. 11 ч. 1 ст. 2 Кодексу, бюджетні установи – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету відповідно. Органи державної влади – система установ, що здійснюють публічну політичну владу на засадах поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади є парламент – Верховна Рада України. Владу глави держави здійснює Президент України. Органами виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що регулюють діяльність суб'єктів природних монополій і ринок цінних паперів, державні органи приватизації, місцеві органи виконавчої влади. Органами судової влади є Конституційний Суд України та судові органи, що входять до системи судів загальної юрисдикції. До органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні та міські ради, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Суб’єктами, які здійснюють державне кредитування та забезпечують повернення сум кредитів, є передусім Міністерство фінансів України (фінансові управління), а також розпорядники та одержувачі бюджетних коштів. Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Бюджетні установи, які в бюджетному процесі наділяються правовим статусом розпорядника бюджетних коштів, не мають права надавати кредити інакше як згідно з визначеною бюджетною програмою кредитування. Бюджетна установа не має права надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету) (ч. 4 ст. 16 Кодексу). У відносинах кредитування вони реалізують повноваження, надані їм державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) щодо надання кредитів за рахунок її коштів. Кредити з бюджету надаються розпорядниками бюджетних коштів не як організаціям, які виступають у відносинах кредитування з власної волі та від власного імені, а як суб’єктам, які реалізують волю держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади) і виступають від її імені як її законні представники.
57. Згідно з чинним законодавством України управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави під час виконання всіх фінансових операцій, пов'язаних із цим завданням. Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити, залучені як від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними особами. На підставі цієї інформації здійснюється статистичний облік усіх державних зовнішніх зобов'язань, ведеться моніторинг державного зовнішнього боргу, готується детальний графік платежів з його обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом України на вказані цілі.
Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання (боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на цю мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
58. Державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України може надавати Кабінет Міністрів України виключно у межах, визначених законом про Державний бюджет України. За дорученням Кабінету Міністрів України відповідні правочини вчиняє Міністр фінансів України. 2. Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних програм (проектів), метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій. Гарантія щодо виконання боргових зобов’язань – це спосіб виконання зобов’язань, відповідно до яких держава (Автономна Республіка Крим, громада міста) приймає на себе оформлене в письмовій формі (гарантійний лист, договір про надання гарантії) грошове зобов’язання перед кредитором здійснити платежі в обсязі, визначеному умовами надання гарантії, у разі невиконання позичальником зобов’язань щодо повернення грошових коштів. Гарантія може передбачати повне або часткове виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання. Проте, незалежно від умов надання гарантії, на практиці держава зазвичай не допускає факту прострочення позичальником платежів і погашає зобов’язання відповідно до умов договору про надання кредиту, гарантованого державою. Гарантії можуть надаватися Міністром фінансів України, Міністром фінансів Автономної Республіки Крим, керівниками виконавчих органів міських рад для виконання боргових зобов’язань виключно в межах повноважень, встановлених Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Суб'єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов'язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, які протягом трьох останніх років додержуються встановлених Національним банком України обов'язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Особливість місцевих гарантій полягає в тому, що вони надаються лише суб’єктам комунального сектора відповідних територій із метою розвитку комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.
59. Рекредитування (надання позик за рахунок запозичень від інших суб’єктів) або надання гарантій державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України, здійснюється на умовах: 1) платності; 2) строковості; 3) майнового забезпечення або забезпечення зустрічними, безвідзивними та безумовними гарантіями банків, які дотримуються встановлених Національним банком України обов’язкових економічних нормативів; 4) наявності запланованих джерел виконання боргових зобов’язань, забезпечених гарантіями держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста), коли ці джерела не є коштами державного (місцевого) бюджету
Суб'єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов'язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, які протягом трьох останніх років додержуються встановлених Національним банком України обов'язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. 6. У разі прийняття рішення про надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, суб'єктам господарювання, у віданні яких є майно державної або комунальної власності, розмір та вид майнового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України (щодо комунального майна - за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою). 7. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста), здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), у такому ж порядку, як визначено частиною шостою статті 16 цього Кодексу, та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані. 8. У разі виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.
60.
Стаття 74. Запозичення до місцевих бюджетів
1. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов’язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку, крім випадку, передбаченого статтею 73 цього Кодексу.
2. Держава не несе відповідальності по зобов’язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів.
3. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.
4. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.
5. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.
6. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених цим Кодексом.
61. Метою створення Реєстру місцевих запозичень і місцевих гарантій є необхідність зібрання та систематизації усіх угод про здійснення місцевого запозичення, договорів про місцеву гарантію, про відшкодування витрат місцевого бюджету, а також зміни істотних умов таких договорів. Таку реєстрацію веде Міністерство фінансів України, який містить інформацію про місцевий борг та місцеві гарантії.
Для ведення Реєстру кожний позичальник та гарант, який отримав кошти в результаті здійснення запозичень чи здійснив розрахунки з погашення чи обслуговування боргу, або виплати за договором про гарантію, в тижневий термін подає Міністерству фінансів України таку інформацію:
1) інформацію про обсяги отриманих коштів;,
2) інформацію про обсяги погашення боргу, класифіковану за кредиторами та угодами про запозичення;
3) інформацію про обсяги обслуговування боргу, класифіковану за кредиторами;
4) інформацію про обсяги виконаних гарантійних зобов’язань, класифіковану за кожною гарантією;
5) інформацію про прострочення, неналежне виконання чи невиконання зобов’язань за угодою про запозичення чи гарантію.
Після затвердження звіту про виконання бюджету кожний позичальник та гарант, який отримував кошти в результаті здійснення запозичень чи здійснював у звітному періоді розрахунки з погашення чи обслуговування боргу, або виплати за договором про гарантію, подає Міністерству фінансів України таку інформацію:
1) копію рішення про місцевий бюджет за звітний період, копію звіту про виконання бюджету за звітний період,
2) загальний обсяг місцевого боргу на кінець періоду,
інформацію про обсяги погашення боргу протягом звітного періоду, класифіковану за кредиторами,
3) інформацію про обсяги обслуговування боргу протягом звітного періоду, класифіковану за кредиторами,
4) інформацію про обсяги виконання гарантійних зобов’язань протягом звітного періоду, класифіковану за кожною гарантією,
5) інформацію про прострочення, неналежне виконання чи невиконання зобов’язань за угодою про запозичення чи гарантію.
Порядок ведення Реєстру та отримання відомостей з нього визначається Міністерством фінансів України.
Міністерство фінансів України зобов’язане не розголошувати інформацію, що міститься в угодах про місцеві запозичення, договорах про місцеві гарантії, договорах про відшкодування витрат місцевого бюджету, або наданих для погодження проектах вказаних договорів та угод, якщо така інформація визначена позичальником чи гарантом як конфіденційна відповідно до законодавства України.
62. державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення;
місцевий борг - загальна сума боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення;
63. боргове зобов'язання - зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів;
гарантійне зобов'язання - зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію;
64. Класифікація боргу за типом боргового зобов'язання
Найменування |
Внутрішній борг |
Заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями |
Заборгованість за середньостроковими зобов'язаннями |
Заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями |
Заборгованість за іншими внутрішніми зобов'язаннями |
Коригування, пов'язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей |
Зовнішній борг |
Заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями |
Заборгованість за середньостроковими зобов'язаннями |
Заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями |
Заборгованість за іншими зовнішніми зобов'язаннями |
Коригування, пов'язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей |