Глава 5. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

акту) відповідно до Закону України «Про ЗЕД» та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту) [32, С. 65].

Суб’єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо і у винятковій формі законодавством України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в про-стій письмовій формі, якщо інше не було передбачене міжнародним договором або законом, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Повноваження представника на укладення зовнішньоекономіч-ного договору (контракту) може витікати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, що не суперечать Закону України «Про ЗЕД». Дії, що здійснюються за дорученням інозем-ного суб’єкта ЗЕД суб’єктом ЗЕД України, вважаються діями цього іноземного суб’єкта ЗЕД.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є (ст. 180 ГК України): його предмет; ціна, термін, або умови, визначені законом як істотні або є необ-хідними для договору певного виду чи умови, щодо яких за заявою хоча б одній зі сторін необхідно досягти угоди [10].

Договір укладається шляхом пропозиції (оферти) одній із сторін укласти договір й ухвалення пропозиції (акцепту) іншою стороною. За загальним правилом зовнішньоекономічний договір є укладеним з моменту отримання особою, що направила пропозицію укласти договір, відповіді про ухвалення цієї пропозиції.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або керуючої організації, за винятком випадків, перед-бачених законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам за-конів України або міжнародних договорів України.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця його укладення. Угода, укладена за кордоном, не може бути визна-на недійсною внаслідок недотримання форми, якщо були дотримані вимоги законів України.

Міжнародне приватне право

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів ви-значаються правом країни, обраної сторонами під час укладення договору (контракту) або в результаті подальшого узгодження.

За відсутності узгодження між сторонами щодо права, яке по-винне застосовуватися до зовнішньоекономічних договорів (контр-актів), застосовується право країни, в якій заснована, має місце про-живання або основне місце діяльності сторона, що є: – продавцем – у договорі купівлі-продажу; – наймодавцем – у договорі майнового найму; – ліцензіаром – у ліцензійному договорі про використання винят-кових або аналогічних прав; – зберігачем – у договорі зберігання;

– комітентом (консигнантом) – у договорі комісії (консигнації); – замовником – у договорі доручення; – перевізником – у договорі перевезення;

– експедитором – у договорі транспортно-експедиційного обслу-говування; – страхувальником – у договорі страхування; – кредитором – у договорі кредитування; – дарувальником – у договорі дарування; – доручителем – у договорі доручення; – заставником – у договорі застави [33, С. 22].

У світлі особливостей зовнішньоекономічної діяльності, коли її учасники належать до правових систем різних держав і коли вони не можуть детально знати законодавчі положення відповідної дер-жави, а також за умов інтенсивного міжнародного економічного обі-гу, учасникам цієї діяльності необхідно в договори, що укладаються, включати докладні умови з метою встановлення взаємних прав і обов’язків, які могли б визначати і регулювати будь-які можливі дії і наслідки таких дій.