4.4. Фінансове планування

Фінансове планування є важливою складовою фінансового аналі­зу і фінансової діяльності корпорації в цілому. Фінансове плану­вання в корпораціях виступає як процес оцінки потреб у фінансо­вих ресурсах, необхідних для досягнення цілей і задач, що стоять перед корпорацією. Водночас фінансове планування слугує пошукові джерел одержання необхідних фінансових ресурсів, джерел фінансування.

Як і вироблення стратегії розвитку корпорації, фінансове плану­вання є суто внутрішньою справою відповідних служб корпорації і не афішується у відкритих джерелах. Річні звіти корпорацій не міс­тять такі моменти, де розглядаються питання виконання чи невико­нання плану, причини ситуації, що склалася.

Фінансовий план має відповідати таким характеристикам: по-перше, відображати короткострокові цілі, під якими можна розумі­ти зростання продуктивності та інших факторів виробництва, і дов­гострокові цілі, під якими розуміється перш за все забезпечення фі­нансової ліквідності; по-друге, це визначення фінансової політики. Остання охоплює дії, пов'язані з придбанням, управлінням і вико­ристанням фондів грошових коштів корпорації. Вона торкається таких чинників, як використання капіталу, джерела капіталу, захист капіталу, розподіл активів, визначення фінансових дій.

Вимоги до фінансового плану:

1. — оцінка фінансових потреб. Для вироблення плану необхідна ретельна оцінка плану формування капіталу і плану капітальних за­трат корпорації. Кожний план формування капіталу має бути адек­ватним основному і оборотному капіталу корпорації;

2. - здатність до змін. Фінансовий план повинен містити елеме­нти еластичності, мати змогу змінюватися. Суб'єкти фінансового планування повинні мати можливість чинення адекватних впливів на будь-яку раптовість або випадковість;

3 - оптимізація використання грошових коштів. Завданнями суб'єктів фінансового планування є визначення необхідних меж оптимального використання фінансових ресурсів і застосування за­сад наукового менеджменту до управління основним і оборотним капіталом. Щодо формування капіталу корпорації закладається ба­ланс між основним і оборотним капіталом, так сам як і між власним і позичковим капіталом. У нормально функціонуючій корпорації власний капітал становить половину або трохи більше половини від усього обсягу капіталу;

4) - ліквідність. План формування капіталу має передбачати не­обхідність ліквідності, що пов'язано з адекватністю оборотного ка­піталу акціонерному капіталу, резервам і довгостроковим позикам. Має бути сформовано оптимальний компроміс між прибутковістю і ліквідністю;

5. - спосіб фінансування. Зразки структури капіталу також ви­значаються планом утворення капіталу. Суб'єкти фінансового пла­нування повинні визначити прийнятну структуру капіталу. Тут мо­жливі: а) наявність лише одного виду цінних паперів, таких як про­сті акції; б) наявність двох типів цінних паперів - простих і приві­лейованих акцій; в) комбінування акціонерного і позичкового капі­талу. На погляд спеціалістів, нормальною пропорцією між зазначе­ними джерелами формування капіталу є: прості акції - 70%, приві­лейовані акції - 20%, позичковий капітал - 10%. Нормальною про­порцією у структурі капіталу при підготовці до розширення ринку або різкого просування на ринок є: прості акції - 40%, вільні резер­ви - 20%, привілейовані акції - 20%, облігації та позики - 20%. У сталому підприємстві нормальним є наявність 60% ризикового ка­піталу і 40% капіталу рантьє, за яким корпорації треба сплачувати фіксовані відсотки або фіксовані дивіденди;

6. - простота. Гарний фінансовий план завжди відзначається простою структурою, якою легко можна керувати і яка не вимагає чисельної різноманітності типів цінних паперів;

7. - планове передбачення. Менеджмент має демонструвати ба­чення і передбачення кругозору і масштабів операцій компанії.

8. - врахування зовнішніх впливів. Зовнішні чинники справляють вплив на процес підготовки плану корпорації і процес його здійс­нення.

До них належать: а) умови ринку грошей, які визначають типи цінних паперів, що випускаються корпорацією, б) розвиненість то­ргівлі, що характеризує діловий цикл, в) ринок інвестицій, який дає характеристики поведінки потенційних і поточних інвесторів, г) державна політика в сфері оподаткування, д) загальний рівень про­центних ставок, який визначає можливості ефективного викорис­тання запозичених грошових коштів.