Дослідження нагрівання електродвигуна

Мета роботи: дослідити нагрівання електродвигуна під час роботи, визначити усталене перевищення температури двигуна, постійну часу нагрівання та номінальну потужність електродвигуна за його нагріванням.

Прилади та обладнання:

1. Універсальний лабораторний стенд.

2. Трифазний асинхронний електродвигун з КЗ ротором 1,5 кВт, 1500об/хв.

3. З’єднувальні провідники.

4.Термометр опору (типу ТСМ).

5.Таймер.

6. Двигун постійного струму змішаного збудження П22.

7. Електролампочки .

8. Реостат.

Основні теоретичні положення:

Потужність, яку може розвивати електродвигун, в основному визначається його нагріванням внаслідок втрат енергії при роботі, величина яких залежить від коефіцієнта корисної дії двигуна :

,

де - потужність, що підводиться до двигуна із мережі; - номінальна потужність двигуна.

Утрати енергії поділяються на змінні (що залежать від навантаження) та постійні, які при будь-якому навантаженні на електродвигун практично однакові і в основному залежать від величини напруги мережі живлення електродвигуна. До змінних втрат належать втрати від проходження струму навантаження по обмотках електродвигуна (вони пропорційні квадрату сили струму навантаження), до постійних втрат - втрати на перемагнічування осердя (гістерезис), втрати від протікання в осерді вихрових струмів Фуко, втрати на тертя та ін. Унаслідок безперервного виділення постійної кількості теплоти при роботі двигуна із постійним навантаженням його температура поступово підвищується і перевищує температуру навколишнього середовища. При цьому зростає тепловіддача від двигуна в навколишнє середовище. Через деякий час настає теплова рівновага, коли кількість тепла, що утворюється у двигуні за одиницю часу, дорівнює кількості тепла, що віддається двигуном у навколишнє середовище. Температура двигуна при цьому лишається незмінною і називається усталеною. Підвищення температури обмоток двигуна понад допустиму значно скорочує термін служби ізоляції. Допустима температура електродвигуна залежить від термостійкості ізоляційних матеріалів, що використані при його виготовленні. Стандарт ГОСТ 8865-87 поділяє всі ізоляційні матеріали, що використовуються в електричних машинах, за теплостійкістю (гранично допустимою температурою нагрівання ) на сім класів (див. табл. 1):

Таблиця 1

Термостійкість ізоляційних матеріалів

Y	A	E	B	F	H	C
90	105	120	130	155	180	>180

При аналізі нагрівання електродвигуна оцінюється перевищення його температури над температурою навколишнього середовища. У стандартах за нормальну температуру навколишнього газоподібного середовища (охолоджувального) прийнята температура + 40 °С при висоті над рівнем моря 1000 м.

Допустима температура підшипників електричних машин не повинна перевищувати + 100 °С для підшипників кочення і + 80 °С для підшипників ковзання.

Залежність перевищення температури двигуна над температурою навколишнього середовища від часу має вигляд експоненціальної функції:

,

де - перевищення температури двигуна над температурою навколишнього середовища, °С; - відповідно, усталене та початкове перевищення температури двигуна над температурою навколишнього середовища, °С; - час, с; Т_н - постійна часу нагрівання, с.

Охолодження двигуна при вимиканні його з мережі описується залежністю: ,

де Т₀ - постійна часу охолодження, с.

У двигунів із самовентиляцією (без вентиляції від окремих вентиляторів) Т₀>Тн, оскільки тепловіддача при нерухомому вентиляторі двигуна менша ніж при рухомому.

Рис. 1 - Криві нагрівання та охолодження двигуна

Оскільки усталеного значення перевищення температури електродвигун теоретично набуває за нескінченний проміжок часу , як правило, обмежений у часі, то визначають графічним способом (рис. 1). Для цього знаходять приріст температури: і т. д. за рівні проміжки часу . Через точки кривої нагрівання 1, 2, 3, 4 проводять горизонтальні лінії і на них ліворуч від осі ординат відкладають величини . Отримують точки б, в, г, через які проводять пряму до перетину з віссю ординат ( ) у точці д. Відрізок Од у вибраному масштабі дорівнює усталеному перевищенню температури двигуна . Горизонтальна лінія, проведена через точку д, буде асимптотою для кривої нагрівання.

Постійну часу нагрівання Тн можна визначити за кривою нагрівання, для цього необхідно через точку на осі ординат, що відповідає 0,632 провести горизонтальну лінію до перетину з кривою нагрівання і спроектувати точку перетину на вісь часу, відрізок від початку координат до проекції даної точки на вісь часу у масштабі часу буде рівним Тн. При наявності кривої нагрівання, постійну часу можна визначити методом дотичної, проведеної у довільній точці кривої (бажано до другої її половини), наприклад у точці а. Відрізок від проекції точки а на лінію до точки перетину дотичної і лінії у масштабі часу буде рівним Тн. Методом дотичної визначають і постійну часу охолодження двигуна Т₀.

Якщо не визначене, то постійну часу нагрівання можна визначити за трьома точками за формулою:

,

Величини беруть з графіка, через рівні проміжки часу .

Усталене значення перевищення температури двигуна можна визначити за формулою:

,

де - змінні значення дозвільної точки кривої нагрівання електродвигуна.

Порядок виконання роботи:

1. Ознайомитись з обладнанням стенда і записати у табл. 2 паспортні дані досліджуваного двигуна.

Таблиця 2

Паспортні дані електродвигуна

Тип двигуна	РH, Вт	UH, В	ІH, А	ККД, %		Режим роботи	Клас ізоляції	Вага, кг

2. Зібрати електричну схему стенду (рис. 2). При проведенні дослідів температуру обмоток досліджуваного двигуна вимірюють за допомогою термометра опору (типу ТСМ), який закладений в осердя статора двигуна. Навантаженням на двигун є механічно з'єднаний з ним двигун постійного струму змішаного збудження П22, що працює в режимі генератора і навантажений електролампочками Н.

3.Ввімкнути двигун і завантажити його шляхом включення певної кількості лампочок Н. При проведені експерименту необхідно контролювати (за допомогою амперметра) і підтримувати навантаження досліджуваного двигуна постійним, шляхом включення певної кількості лампочок Н. Щоб потужність холостого ходу навантажувального двигуна була незмінною, необхідно підтримувати за допомогою реостата R постійний струм його збудження. Потужність на валу досліджуваного двигуна визначається за формулою:

,

де - напруга генератора, В; - струм генератора, А; - втрати холостого ходу генератора, Вт; - втрати потужності на нагрівання обмоток якоря генератора; - додаткові втрати в генераторі.

Рис. 2 - Електрична схема з'єднань стенду дослідження нагрівання електродвигуна

Величини параметрів, що контролюються під час роботи навантажувального двигуна (генератора) і підтримуються незмінними, записати до табл. 2.

Таблиця 2

В	А	А	Вт	Ом

4. Під час роботи двигуна, через кожні 3 хвилини записувати у табл. 3 температуру двигуна , температуру навколишнього середовища (покази ртутного термометра, що знаходиться біля двигуна), струм, який споживає ( ) електродвигун (покази амперметра А).

За результатами досліджень побудувати криву нагрівання двигуна , де . Графічно визначити усталене перевищення температури двигуна , провести на графіку відповідну йому горизонтальну лінію і продовжити відповідно до неї криву нагрівання двигуна. Визначити аналітично (за допомогою формули) і знайти середнє значення.

Таблиця 3

t	хв	0	3	6	9	12	15	18	21	24	27	30	33	36	39	42	45	48	51	54	57	60
	°С
	°С
	°С
	А

5. Визначити постійну часу нагрівання двигуна Т_H за трьома вищевказаними способами і знайти середнє значення.

6. Визначити номінальну потужність двигуна за його нагріванням за формулою:

,

де - допустиме перевищення температури обмоток двигуна, для даного класу ізоляції 40° С.

Методика практичних розрахунків:

1 Розрахувати криву нагрівання електродвигуна. Побудувати криву нагрівання.

2 Розрахувати криву охолодження електродвигуна. Побудувати криву охолодження.

Розрахунок перевищення температури електродвигуна на кожній ділянці навантажувальної діаграми проводиться на основі рівняння:

, (1)

де τ_0і – початкове перевищення температури двигуна, на і-тій ділянці, ⁰С;

τ_уі – стале перевищення температури двигуна, яке наступило би при

необмежено довготривалої його роботі з навантаженням і-тій ділянці, ⁰С;

Т_н – постійна часу нагрівання, хв;

t – час роботи електродвигуна на ділянці, хв.

Стале перевищення температури електродвигуна на кожній ділянці розраховується за формулою:

, (2)

де _ΔР_і – витрати потужності електродвигуна для і-го періоду роботи, Вт;

А – тепловіддача електродвигуна, Вт/^оС.

Значення А визначають на основі каталожних даних обраного електродвигуна за формулою:

, (3)

де Р_н – номінальна потужність двигуна, Вт;

η_н – номінальний ККД;

τ_н – номінальне перевищення температури обмотки статора електродвигуна, ⁰С.

Для асинхронних електродвигунів АИР номінальне перевищення температури τ_н узяти за їх довідковими даними на ізоляцію, ураховуючи, що для класу нагрівостійкості

“В” τ_н=90⁰ С