Митний союз

Митний союз, як і вільний торговельний простір, усуває бар'єри в тор­гівлі товарами серед країн-учасниць. Але, крім цього, митний союз передба­чає спільну торговельну політику по відношенню до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

Спільний ринок

Як і митний союз, спільний ринок не має торговельних бар'єрів і ха­рактеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. у спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва.

Економічний союз

Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньотор­говельної і виробничої діяльності, але й інтеграції економічної політики. Країни-учасниці економічного союзу на доповнення до вільного пе­реміщення товарів, послуг, чинників виробництва, повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні використовувати спільну валюту. Формування економічного союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх національного суверенітету.

11.3. Особливості європейських інтеграційних процесів і. Європейський Союз

Історично найбільш рельєфно інтеграційні процеси виявились в За­хідній Європі. З самого початку вони були викликані необхідністю відбудови економіки країн цього регіону після другої світової війни.

Для полегшення реалізації Плану Маршалла, 16 європейських країн у 1948 р. створили Організацію європейського економічного співробітництва, її цілями були:

• стабілізація валют;

• об'єднання економічного потенціалу;

• поліпшення торговельних відносин.

Однак ця організація виявилася слабкою і не змогла забезпечити не­обхідного економічного зростання.

Пошук нових форм співробітництва відбувався в двох основних на­прямках:

Перший напрям передбачав:

а) усунення перешкод на шляху просування товарів, капіталу і людей;

б) гармонізацію політики різних країн в галузі економіки;

в) створення єдиних зовнішніх тарифів.

Ці ідеї, врешті-решт, втілились в створенні Європейського Союзу.

Другий напрям відкидав ідею повної інтеграції на користь створення зони вільної торгівлі. Він передбачав також:

1) зняття обмежень на шляху переміщення промислових товарів між членами зони;

2) збереження структури зовнішніх тарифів кожної країни. Іншими словами, цей напрям передбачав надання кожній країні-учасниці організації вигоди від вільної торгівлі, що залишало кожній з них можливість дотримуватись власних економічних цілей у відносинах з іншими країнами.

Ці ідеї втілились у створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ).

Шлях до Європейського Союзу був досить тривалим і складним. Не­обхідно виділити такі основні етапи формування цього Союзу:

1) Перший етап пов'язаний зі створенням, за Паризьким договором, (8 квітня 1951 р.) Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), який набрав чинності в серпні 1952 р. Творцями ЄОВС стали: Франція, ФРН, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди.

Мета ЄОВС — сприяти економічному зближенню між країнами, які увійшли до нього, шляхом створення єдиного ринку вугілля і сталі.

2) Другий етап пов'язаний з Римським договором (25 березня 1957р.) про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євратом, котрий набрав чинності 1 січня 1958 р. Творцями ЄЕС і Євратом стали ті ж самі 6 європейських країн.

Мета ЄЕС (Спільного ринка) — забезпечення постійного і збалансова­ного розвитку економік країн-учасниць, підвищення рівня життя насе­лення шляхом забезпечення свободи переміщення капіталів, товарів і ро­бочої сили.

Мета Євратому — розвивати ядерну енергетику в країнах, що підписа­ли договір.

3) Третій етап пов'язаний з об'єднанням в 1967 р. трьох співтовариств (ЄОВС, ЄВРАТОМ, ЄЕС) і створенням Європейських співтовариств (ЄС).

До складу ЄС спочатку увійшли б країн: Франція, Бельгія, ФРН, Люксембург, Італія, Нідерланди; в 1973 р. — Великобританія, Данія, Ірландія; в 1981 р. — Греція; в 1986 р. — Іспанія, Португалія.

Цілі ЄС — створення єдиної Європи шляхом поступового злиття національних економік і розвиток спільних інститутів.

Розвиток спільних інститутів ЄС реалізувався у створенні і функціо­нуванні з 1967 року таких загальних наднаціональних і міждержавних ор­ганів:

а) Рада Міністрів — законодавчий орган;

б) Комісія Європейських співтовариств — виконавчий орган, що має право подавати на затвердження Раді Міністрів проекти законів;

в) Європейський парламент — контролюючий орган. Він здійснює контроль за діяльністю Комісії і затверджує загальний бюджет;

г) Суд Європейських Співтовариств — вищий судовий орган.

4) Четвертий етап пов'язаний з Маастрихтським договором (підписа­ний 12 країнами ЄС 7 лютого 1992 року і набрав чинності 1 листопада 1993 року після ратифікації його всіма країнами) про утворення Європейського Союзу.

Сьогодні до складу ЄС входять 27 країн: Ірландія, Греція, Данія, Нідерланди, Італія, Швеція, Португалія, Великобританія, Люксембург, Франція, Бельгія, Іспанія, Австрія, Фінляндія, ФРН, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр, Мальта, Румунія, Болгарія.

Основними цілями Європейського Союзу є:

• закріплення результатів, досягнутих на попередніх етапах інтеграції країн Європейського Співробітництва, включаючи створення єдиного ринку;

• підвищення ефективності механізмів і органів Європейського Спів­робітництва;

• сприяння збалансованому, усталеному розвитку економіки і соціаль­ної сфери в країнах-учасницях Європейського Співробітництва в умо­вах ліквідації внутрішніх кордонів між ними і поглибленню еко­номічного та валютного союзу;

• підвищення ролі Європейського Співробітництва на міжнародній арені шляхом проведення єдиної зовнішньої політики і політики без­пеки 27 країн, що виступають як єдине ціле;

• посилення захисту прав та інтересів громадян країн-учасниць шляхом введення громадянства Європейського Союзу.

У відповідності з Маастрихтським договором функціонування Євро­пейського Союзу передбачає:

1. Проведення спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

2. Співробітництво в галузі правосуддя і внутрішніх справ.

3. Співробітництво в економічній та соціальній сферах.

Поглиблення економічного і валютного союзу Європейського Союзу відповідно до Маастрихтського договору включає такі етапи.

Перший етап: до 31 грудня 1993 року.

• Повна лібералізація руху капіталів всередині Європейського Союзу;

• Завершення формування єдиного внутрішнього ринка ЄС;

• Розробка заходів по зближенню («конвергенції») ряду економічних параметрів країн-учасниць з метою їх підготовки до участі в економічному та валютному союзі.

Другий етап: з 1 січня 1994 року.

• Установлення Європейського валютного інституту (ЄВІ) для розробки правил і процедур створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) і введення єдиної валюти «Євро»;

• Тісна координація економічної політики країн-членів; санкції за недотримання рекомендацій ради ЄС;

• Створення спеціального фонду, сприяння «конвергенції» (15 млрд. ЕКЮ на 1993-1999 pp.) для фінансової підтримки найменш розвину­тих країн ЄС — Греції, Ірландії, Португалії та Іспанії.

Третій етап: з 1 січня 1999 року автоматично, незалежно від числа країн, готових до участі в економічному і валютному союзі:

• Установлення незалежної Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ), котрим керують лише представники країн-учасниць економічного та соціаль­ного союзу (ЄВІ ліквідується);

• Установлення твердо фіксованого курсу валют країн-членів еко­номічного і валютного союзу між собою і по відношенню до євро;

• Емісія банкнот «Євро» Європейським центральним банком і національними банками з дозволу Ради управляючих ЄЦБ; заміна національних валют на євро з 2003 року;

• Єдина валютна політика країн-членів економічного і валютного союзу.