43. Розвиток культури, освіти, книгодрукування в Україні в хvі – першій половині хvіі ст.

Своєрідність української культури 16 – 1 пол 17 ст. зумовлювалась тим, що укр. народ був позбавлений власної державності. Українські землі перебували у складі кількох іноземних держав. Тож умови для культурного поступу українців, що перебували у тих державах, були неоднаковими. Сприятливі умови склалися у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидалися, а підтримувалися й відроджувалися разом з православною вірою та руською мовою, що визнавалися державними. Литовські можновладці перебрали й традиційний для Русі - України спосіб життя. Ситуація змінилася, коли українські землі потрапили під владу Польщі. Маючи високорозвинену культуру, спрямовану на зх.європейський католицький світ, Польське королівство домагалося підкорення українських земель задля збільшення території та збагачення. Відмінна культура українців перешкоджала загарбницьким планам корони. Тому ні про яку підтримку й заохочення культурного поступу українців за давніми традиціями не було й мови. Водночас через Польщу в Україну потрапляли ідеї Відродження, Реформації й Контрреформації, набувала поширення зх.європейська система освіти. Укр. навчалися в європ. Університетах,але досяжними вони були для одиниць. Численні протестантські та єзуїтські школи, колегіуми, що з'являлися в українських землях під впливом реформаційного руху, не могли зарадити справі, бо головну мету виховної діяльності такі навчальні заклади вбачали в наверненні якомога більшої кількості українців до католицької віри та протестантизму. Розуміння великої небезпеки від єзуїтів спонукало українців подбати про оновлення власної освіти. Відродження української школи розпочалося з діяльності Острозького культурно-освітнього осередку(1576 р. к.Костянтина-Василя Острозького). В Острозькій школі ґрунтовно вивчалися мови - слов'янська, грецька й латина та "7 вільних наук". То була перша в Україні "слов'яно-греко-латинська" школа – 1-ий ВНЗ в Україні та серед православних. Ідеї Острозької академії були підхоплені братствами, зусиллями яких починали створюватися братські школи. Перша школа з'явилася у Львові 1585р., а незабаром їх почали закладати скрізь в Україні, їхнє головне призначення - надавати добру освіту й виховувати відданість давнім традиціям і батьківській вірі. 1615р. постала братська школа в Києві. Вона швидко здобула слави найавторитетнішого навчального закладу в Україні. До її заснування докладали зусиль учені, письменники й поети, провідні діячі православної церкви. Восени 1631 р. в Києві виникла ще одна школа - Лаврська.. Об'єднана школа почала діяти у вересні 1632 р. Називалася вона колегіум. Київський колегіум був вищим навчальним закладом. КМА тривалий час була єдиним ВНЗ України, Сх.ї Європи й усього православного світу, її вихованці закладали школи, обдаровували бібліотеки і в такий спосіб сприяли розвиткові культури, малярського мистецтва, літ., музики, театру. Першими шкільними підручниками в Україні була "Граматика словенская".. Найважливішою подією XVI ст. був початок книгодрукування в Україні. В 1491 р. надрукував перші видання кирилівського шрифту - релігійні книги. У 1573 р. в Україну прибуває з Москви книгодрукар Іван Федоров. У Львові за допомогою братства засновує книгодрукарню і вже наступного 1574р. видає перші в Україні друковані книги "Апостол", "Буквар". Набуває поширення полемічна літ., що виникає в умовах боротьби проти католицького наступу на права православ'я(Іван Вишенський, Герасим та Мелетій Смотрицькі,Йов Борецький,Петро Могила) В Україні розповсюджувалася перекладна літ.. В Україні широкого розмаху набуло будівництво оборонних споруд. Зводять нові монастирі та церкви, палаци магнатів, розбудовують міста. Архітектура і образотворче мистецтво в Україні набували національних рис і були невід'ємними здобутками суспільного побуту українців. Потреба нац.го самозбереження спричинила надзвичайне піднесення української культури. За відсутності держави культура залишалася єдиною цариною, де українці могли боронити свою самобутність. Саме тому культурне життя в Україні цього часу після тривалого періоду занепаду, визначають як нац.-культурне відродження.