Розв’язання

1. Визначимо невиробничі витрати часу:

Внев = 118 + 126 = 244 хв

2. Визначимо час продуктивної роботи обладнання:

Фпрод = Ф_фак – В_нев

Фпрод = 768 -244 -524 хв.

3. Коефіцієнт часу продуктивної роботи складає:

Плановий К_пл = 524 / 920 = 0,57

Фактичний К_ф = 524 / 768 = 0,68

Це означає, що плановий фонд часу використовується лише не набагато більше ніж на половину (57 %) або, якщо ефективніше використовувати обладнання, можна збільшити виробництво продукції майже вдвічі.

2 Планування продуктивності праці

Продуктивність праці – це показник, що характеризує ефективність праці і показує здатність працівників випускати певну продукцію за одиницю часу.

Планування продуктивності праці здійснюється:

1) методом прямого розрахунку

2) пофакторним методом.

1 Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (П_пп) шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції (послуг) у вартісному виразі (Q_пл) на планову чисельність промислово – виробничого персоналу (Ч_пл)

2 Пофакторний метод передбачає розрахунок зростання продуктивності праці за рахунок економії чисельності працівників під впливом різних факторів і здійснюється таким чином:

2.1 Визначається вихідна чисельність працюючих (Ч_вих) на плановий період при збереженні базового виробітку

Ч_вих = Ч_баз × К_Q

де Ч_баз – фактична чисельність працюючих в базовому періоді;

К_Q – коефіцієнт зростання обсягів виробництва у плановому періоді.

2.2 Розраховується зміна вихідної чисельності (Е_ічис) в результаті дії кожного фактора. Відповідно загальна величина її зменшення (Е_заг) дорівнює зміні вихідної чисельності (ΣЕ_ічис). Тоді зростання продуктивності в плановому періоді під дією окремих факторів визначається за формулами

Недоліком методу прямого розрахунку є те, що загальне зростання продуктивності праці розглядається у відриві від зумовлюючих його причин.

Недоліком пофакторного методу – штучне відокремлення факторів один від одного, які в реальних умовах знаходяться у тісному взаємозв’язку.

Тому обидва методи доповнюють один одного та існують в раціональному співвідношенні. При розробці перспективних планів провідна роль належить пофакторному методу розрахунку продуктивності праці, річних планів - методу прямого розрахунку.

Наприклад:

Визначте, як зміниться обсяг виробництва, якщо кількість персоналу зросла на 3 особи, а продуктивність праці працівників підвищилась на 2 тис. грн. на особу.

Початкові дані:

• кількість персоналу – 109 осіб;

• продуктивність праці – 15 тис. грн..

Розв’язання:

1) Для визначення обсягу виробництва скористаємося формулою

→

де Q – обсяг виробництва, тис. грн.;

Ч – чисельність персоналу, осіб;

П_пп – продуктивність праці, грн./ос.

2) Визначимо зміну обсягу виробництва

Q = (∆15 + 2) × (109 + 3) – 15 × 109 = 269 тис. грн.

Висновок:

Зі збільшенням чисельності персоналу на 3 особи і продуктивності праці працівників на 2 тис. грн.. обсяг виробництва підвищився на 259 тис. грн..

3 Показники плану по оплаті праці.

Методика обчислення фондів оплати праці для всіх категорій

працюючих за різних систем та формами оплати праці.

Визначення рівня середньої заробітної плати для всіх

категорій працюючих.

У процесі складання плану по праці необхідно узгодити розмір засобів на оплату праці у плановому періоді з запланованими результатами діяльності підприємства виходячи з трудомісткості виробничої програми і запланованої чисельності працюючих.

Плановим фондом оплати праці називають суму коштів, яка необхідна підприємству для оплати праці працівників у плановому періоді (ФОП).

На підприємствах фонди оплати праці розраховуються по всіх категоріях працівників для всіх підрозділів і зводяться у річний (місячний) фонд оплати праці підприємства.

Розрахунки фонду оплати праці ґрунтуються на підставі законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють питання оплати праці в Україні. Серед них найголовнішими є :

 Закон України « Про оплату праці»;

 Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств»;

 Кодекс законів про працю України;

 Генеральна угода на державному рівні, галузеві та регіональні угоди;

 Колективні та трудові договори підприємств і трудових колективів.

Основою розрахунків служить передбачена законодавством тарифна система, яка включає:

1) тарифні сітки;

2) тарифні ставки;

3) схеми посадових окладів;

4) тарифно – кваліфікаційні довідники (ЄТКД).