- •IV. 1. Загальні відомості
- •IV.2. Основні будівельні властивості ґрунтів та їхня класифікація
- •IV.3. Способи виконання земляних робіт
- •IV.4. Підготовчі та допоміжні роботи
- •IV.5. Розроблення ґрунту механічним способом
- •IV.8. Виконання земляних робіт у зимових умовах
- •V бурові та вибухові роботи
- •V.1. Бурові роботи
- •V.2. Вибухові роботи
- •IV.6. Розроблення ґрунту гідромеханічним способом
- •IV.7. Укладання, ущільнення та зворотне засипання ґрунту
- •VI. 1. Загальні відомості
- •VI.2. Заглиблення заздалегідь виготовлених паль
- •VI.4. Виготовлення комбінованих паль
- •VI.5. Особливості влаштування паль у складних умовах
- •VI.6. Організація пальових робіт
IV.7. Укладання, ущільнення та зворотне засипання ґрунту
Укладання та ущільнення ґрунту виконують у процесі планування, зведення різних насипів, зворотної засипки траншей та пазух фундаментів, улаштування основ під підлоги тощо. Завдяки ущільненню ґрунтів досягається збільшення несівної здатності, міцності, зниження водопроникності, зменшення його стискання. Збільшенню щільності ґрунту під час ущільнення сприяє взаємне переміщення твердої та рідкої фаз і повітря, що міститься в порах грунту. Однак щільність в міру ущільнення ґрунту зростає до певної межі, після чого подальше ущільнення не виливає на несівну здатність ґрунту. Так, коефіцієнт ущільнення ґрунту (відношення проектної щільності ґрунту до максимальної), рівний 0,95...0,98, є нормативним під час зведення відповідальних споруд.
Ґрунти в насипах ущільнюють шарами однакової товщини. Для цього відсипаний ґрунт вирівнюють бульдозерами чи грейдерами. Товщину розрівнюваних шарів визначають залежно від умов виконання робіт, виду ґрунту та можливості застосування ущільнювальних машин.
Потрібного ступеня ущільнення ґрунту з найменшими витратами досягають, коли вологість ґрунту оптимальна, тому сухі ґрунти підлягають зволоженню, а перезволожені — осушенню. Перед розробленням або ущільненням ґрунт зволожують поливними машинами або вручну гумовими шлангами, підключеними до водопроводу.
Укладання ґрунту та його ущільнення здійснюють по захватках (картах), розміри яких мають забезпечити потрібний фронт робіт та не допустити висихання підготовленого для ущільнення ґрунту. Наприклад, для влаштування насипів із ґрунтів, доставлених автосамоскидами, майданчик розбивають на три карти: на першій розвантажують ґрунт, на другій — розрівнюють його, на третій — ущільнюють.
98
Рис. IV. 16. Схеми ущільнення грунтів:
а — кулачковим котком (/ - план; // - розріз; /// — схема переміщення машин; 1...8 — ходи котка); б — ппевмоколіснмм; в — гладким самохідним котком; г — трамбувальною плитою, підвішеною на стрілі екскаватора; / — перекриття смуг; 2 — напрямок укочування від країв насипу до її середини; 3 — ширина смуги, то укочується; 4 — пухкіш шар Грунту; 5 — ущільнений шар грунту; 6 — зона ущільнення грунту ручними трамбівками; 7 -- шари грунту, що ущільнюються котком; 8 — вісь переміщення екскаватора; У — трамбувальна плита; 10 - ущільнювальна смуга; 11 - місця стоянки екскаватора
Ущільнюють ґрунт укочуванням, трамбуванням та вібруванням. Зв'язні та грудкуваті грунти ущільнюють кулачковими котками (рис. IV.16, а), які передають на грунт тиск, що значно перевищує границю його міцності. Такими машинами масою до 5 т ущільнюють шар грунту 10...20 см завтовшки за 8...18 проходів котка по одному сліду, а важкими (масою 25...ЗО т) — шар 50...65 см завтовшки за 4...10 проходів по одному сліду.
Котками па пиевмоколісному ходу (причіпними та самохідними) ущільнюють піщані та глинисті грунти (рис. IV. 16, б). Через більшу
од
великогабаритних масивів. Для розміщення великих зосереджених зарядів (маса заряду може сягати кількадесяти й майже кількохсот тонн) утворюють спеціальні виробітки-камери. Якщо висота уступу до 8 м, застосовують шурфи (рис.У.З, д), а понад 8м- горизонтальні галереї (штольні), в яких у бокових напрямках улаштовують зарядні чи мінні камери для розміщення великих зосереджених зарядів. Метод мало-камерних зарядів - це різновид камерних зарядів, сутність якого полягає у підриванні зосереджених зарядів, розміщених у горизонтальних (рис.\Л4, г) чи похилих виробітках (рукавах) перерізом до 0,5 х0,5 м. Довжина рукава має дорівнювати 2/.^ висоти уступу, але не більше ніж 5 м. Відстань між рукавами звичайно (0,8...1,5)W. Використовують цей метод, як правило, при розпушуванні ґрунтів, якщо висота уступу менша ніж б м, а в підошві уступу залягає прошарок слабкого ґрунту, що легко розробляється при проходці рукава.
Метод щілинних зарядів застосовують для розпушування мерзлих ґрунтів (pHC.V.4, e). Щілини нарізають баровими чи дискофрезерними машинами майже на глибину промерзання - (0,90...0,95) Іг . Відстань між щілинами визначають з умови отримання кусків ґрунту, розмір яких відповідає типорозміру робочого органа землерийної машини (екскаватора). У щілини розміщують заряди подовженої форми (іноді розчленовані на окремі частини); щілини заряджають через одну. Крайні та проміжні щілини, що незаряджені, призначено для компенсування зсуву мерзлого ґрунту під час вибуху та зменшення сейсмічного ефекту.
Метод комбінованих зарядів передбачає варіанти сумісного застосування основних методів виконання вибухових робіт, що визначено конкретними умовами виробництва, властивостями і параметрами елементів, що підривають, та економічною доцільністю. Найчастіше комбінують методи свердловинних і шпурових зарядів, камерних і малока-мерних зарядів, свердловинних і камерних зарядів тощо.
Метод зовнішніх (накладних) зарядів (рис.У.4, є) застосовують для руйнування негабаритів, валунів, бетонних конструкцій, у тому числі й під водою, а також металевих і дерев'яних конструкцій тощо. Для збільшення ступеня дроблення накладним зарядом вибухову речовину рекомендується укладати шаром 2...2,5 см завтовшки (плоскі заряди). Накладні заряди накривають шаром забивки і підривають вогневим способом, кілька зарядів - детонувальним шнуром. Електричний спосіб використовують рідко.
Вибухові роботи належать до особливо небезпечних і відповідальних робіт. Тому їх слід виконувати за спеціальним проектом, у тому числі проектом виконання буровибухових робіт, розроблених з додержанням відповідних нормативних документів, включаючи правила безпеки праці.
Вибухові роботи виконують спеціалізовані організації, які мають достатній практичний досвід і дозвіл відповідних державних установ на право ведення буровибухових робіт у будівництві.
V
УЛАШТУВАННЯ ПАЛЬ