Розділ b

7. Положення пункту 2 статті 4 також не застосовуються після набрання чинності Угодою СОТ до будь-якого первинного сільськогосподарського товару, який є головним продуктом харчування в традиційному раціоні країни-члена, що розвивається, і стосовно якого виконуються такі умови, на додаток до тих, які зазначено в підпунктах "a" - "d" пункту 1, настільки, наскільки вони застосовуються до відповідних товарів:

a) мінімальні можливості доступу до ринку стосовно відповідних товарів, які зазначено в розділі I - B частини I переліку відповідної країни-члена, що розвивається, відповідають 1 відсотку національного споживання відповідних товарів у базовому періоді з початку першого року періоду виконання та зростають рівними щорічними частками до 2 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді на початку п'ятого року періоду виконання. З початку шостого року періоду виконання мінімальні можливості доступу до ринку стосовно відповідних товарів відповідають 2 відсоткам відповідного національного споживання в базовому періоді та зростають рівними щорічними частками до 4 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді на початку десятого року періоду виконання. Після цього рівень мінімальних можливостей доступу до ринку, який буде отримано за зазначеною формулою в десятому році, зберігається в переліку відповідної країни-члена, що розвивається;

b) для інших товарів за цією Угодою було надано належні можливості доступу до ринку.

8. Будь-які переговори з приводу того, чи може бути продовжено спеціальний режим, який визначено в пункті 7, після закінчення десятого року з початку періоду виконання, розпочинаються й завершуються в рамках самого десятого року, що настає після початку періоду виконання.

9. Якщо в результаті переговорів, зазначених у пункті 8, буде досягнуто домовленості про те, що член може продовжити застосування спеціального режиму, то такий член надає додаткові й прийнятні поступки, визначені в ході цих переговорів.

10. У випадках, коли спеціальний режим, передбачений відповідно до пункту 7, не продовжується після десятого року з початку періоду виконання, відповідні товари підлягають обкладенню звичайними митами, які встановлюються на основі тарифного еквівалента, розрахованого відповідно до інструкцій, викладених у доповненні до цього додатка, і закріплюються в переліку відповідного члена. В інших випадках застосовуються положення пункту 6 зі змінами, унесеними внаслідок надання згідно із цією Угодою відповідного спеціального або диференційного режиму країнам-членам, що розвиваються.

 

Доповнення до додатку 5

Інструкції з розрахунку тарифних еквівалентів для конкретних цілей, зазначених у пунктах 6 - 10 цього додатка

1. Розрахунок тарифних еквівалентів, виражених у вигляді або адвалорних, або специфічних ставок, повинен здійснюватися з використанням фактичної різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами в прозорій формі. Для цього використовуються дані за 1986 - 1988 рр. Тарифні еквіваленти:

a) установлюються насамперед на чотиризначному рівні ГС;

b) установлюються на шестизначному рівні ГС або на детальнішому рівні ГС у відповідних випадках;

c) установлюються загалом для перероблених товарів та (або) готових товарів шляхом помноження специфічного(-их) тарифного(-их) еквівалента(-ів) для первинного сільськогосподарського товару на частку(-и) у вартісному або фізичному вираженні (залежно від того, що є прийнятним) цього первинного товару в перероблених й (або) готових товарах і з урахуванням в необхідних випадках будь-яких додаткових елементів, які наразі забезпечують захист гілці промисловості.

2. Зовнішні ціни, як правило, є середніми фактичними цінами СІФ одиниці товару для країни-імпортера. У випадках, коли середні ціни СІФ одиниці товару неможливо визначити або коли вони не є придатними, зовнішні ціни є або:

a) придатними середніми цінами СІФ одиниці товару в сусідній країні, або

b) розраховуються із середньої ціни ФОБ одиниці товару відповідного(-их) головного(-их) експортера(-ів), установленої шляхом додавання оцінки витрат на страхування, фрахту й інших відповідних витрат з боку країни-імпортера.

3. Зовнішні ціни, як правило, конвертуються в національні валюти з використанням середнього річного ринкового обмінного курсу, який наводиться за той самий період, що й дані про ціни.

4. Внутрішня ціна, як правило, є репрезентативною оптовою ціною, яка переважає на національному ринку, або оцінкою цієї ціни, коли точні дані не є наявними.

5. Під час розрахунку початкових тарифних еквівалентів у необхідних випадках може робитися поправка, яка враховує різницю в якості або сорті товару з використанням відповідного коефіцієнта.

6. У випадках, коли тарифний еквівалент, розрахований за цими інструкціями, є від'ємним або меншим, ніж його поточний обов'язковий рівень, початковий тарифний еквівалент може бути встановлено на рівні поточної обов'язкової ставки або на основі національних пропозицій стосовно тарифу на цей товар.

7. У випадках, коли до рівня тарифного еквівалента, який отримувався би за наведеними вище інструкціями, робиться поправка, відповідний член повинен на вимогу надати всі можливості для проведення консультацій для погодження відповідних рішень.