1.3. Прес-конференція на тему: "Ностальгія Олександра Олеся".
Перший "журналіст". Шановний Олександре Івановичу, розкажіть нам про найпам'ятніші моменти дитинства. (Учень у ролі Олександра Олеся).
Відповідь. Найбільш мені запам'яталося, коли влітку я разом з сестричками гостював у дідуся по матері Василя Пархомовича Грищенка у Верхосуллі. Це був маєток чоловіка відомої української художниці Марії Башкирцевої, яка більшу частину свого життя проводила за кордоном. Дідусь розповідав, що вона жила в Парижі, вчилася малярства у Р. Флері в приватній Академії Юліана і у Б. Лепажа. Мій дідусь, колишній кріпак графа Толстого, вів усі справи у маєтку і тільки пересилав власниці гроші за кордон. Тут, у гостях у дідуся, я насолоджувався прекрасною природою і пробував писати свої перші вірші.
Другий "журналіст". Розкажіть, будь ласка, Олександре Івановичу, про причини, які змусили Вас покинути Україну?
Відповідь. Відверто кажучи, я не мав наміру виїжджати за кордон назавжди. Складність громадянської війни в Україні, кровопролиття, велика трагедія народу посіяли в моїй душі гірку зневіру. У січні 1919 року я із своїм другом Костянтином Хороманським, піаністом і композитором, збиралися поїхати на гостину до сестри Марії, але дійти до Бессарабки, де вона мешкала, було неможливо через вибухи снарядів і кулеметну стрілянину. Від одного з таких вибухів загинув і Костянтин. Ще одна гірка подія, яка змусила мене покинути Україну, — розстріл петлюрівцями брата моєї дружини.
Третій "журналіст". Що затримало Ваше повернення на Батьківщину? Чи мучили Вас докори сумління?
Відповідь. У перші роки перебування за кордоном я займався громадською роботою і видавничою справою. Страшні звістки, що надходили з України про голод, репресії, розправи над державними і політичними діячами, не давали змоги повернутися на рідну землю.
Звичайно, сумління терзало мою душу, навіть навіяло такі рядки:
/ чую я докори:
"Ти наче зрадник кинув нас
І щастя власного пішов шукать в простори
В такий страшний, проклятий час..."
Учитель. Подякуємо нашому письменникові Справді, Олександр Олесь завжди жив Україною, до останніх днів вважав себе її сином і мріяв про повернення на батьківську землю.
1.4. Колективна робота над таблицею "Європейський та український символізм: спільні та відмінні риси".
На попередньому уроці ми з вами дізналися, що Олександр Олесь — видатний поет-символіст. Крім того, для більш глибокого розуміння внутрішнього змісту його поезій ми визначали риси літературного напрямку — символізму і порівнювали його розвиток в європейській та українській літературах. Для того, щоб актуалізувати ваші знання, я пропоную заповнити неповну таблицю. Ви бачите, що у рубриці "Спільні риси" заповнена ліва колонка, а у рубриці "Відмінні риси" — ліва колонка таблиці. Користуючись набутими знаннями, "відреставруйте" таблицю (неповна таблиця роздається кожному учневі).
Ранній європейський символізм
Український символізм
Спільні риси:
• Заглиблення у внутрішній світ людини
• Осмислення вічних символів і образів
• Звернення до вічних філософських проблем
• Творчий інтуїтивізм
• Музична стихія поезії, особливий ліризм
• Основний художній прийом — символ (слово — знак, натяк, загадка)
• Розвиток жанрів та виразних можливостей поезії (верлібр)
• Заглиблення у внутрішній світ людини
• Філософічність
• Творчий інтуїтивізм
• Музична стихія поезії, особливий ліризм
• Основний художній прийом — символ (слово — знак, натяк, загадка)
Відмінні риси:
• В основі — "філософія життя" Ф. Ніцше
• Аполітичність
• Заперечення реалістичної естетики, опора на романтизм
• Використання символів міфологічного і літературного походження
• Міфотворчість
• Переважає песимістичний настрій
• Опора на "філософію життя" та на "філософію серця" Г. Сковороди
• Громадянський пафос
• Заперечення народницької естетики, відхід від сільської тематики
• Використання символів фольклорного й літературного походження
• Злиття неоромантичного світовідчуття та символістського стилю письма
• Оптимістичні й песимістичні настрої
• Розвиток національної культурної традиції
II. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності
2.1. Слово вчителя.
Сьогодні ми знову перегорнемо сторінки творів нашого видатного земляка, поринемо у його поетичний світ, з'ясуємо, який зміст Олександр Олесь вкладає у поняття "щастя", "радість", "журба". Спробуємо збагнути, яким чином ці поняття переплітаються у його творчості.
2.2. Робота в зошитах.
Тема нашого уроку: "Журба і радість Олександра Олеся". Перепишіть епіграф. Подумайте, чи можна ці рядки вважати ключовими у розумінні творчості поета-земляка?
III. Повторення, узагальнення, систематизація знань
3.1. Виразне читання напам'ять учнем вірша
"Стою на березі крутому".
Стою на березі крутому,
Дивлюсь на повідь весняну...
Брати мої на білих кригах
Летять в щасливу сторону.
На синім тлі корогви мають,
Мов крила птахів золотих,
Брати за обрієм зникають,
І тихо гасне пісня їх.
Стою один, чужий, самотній,
Плету вінки з своїх казок...
По вінця повен келих злотний;
Не вип'ю — виллю на пісок.
3.2. Бесіда за змістом вірша.
— Визначте тему та ідею цієї поезії? Як ви вважаєте, чи можна її віднести до так званого "емігрантського циклу"? Відповідь обґрунтуйте. (Тема: Зображення туги за рідним краєм. Ідея: оспівування синівської любові і вірності рідному народові. Поезію, відповідно до ідейно-тематичного змісту, можна віднести до "емігрантської музи".)
— За допомогою яких образних засобів змальовано рідну сторону. Назвіть їх. Чому, на вашу думку, у письменника Батьківщина асоціюється зі "щасливою стороною"? (Поет використовує епітет "щаслива сторона ", згадуючи свій рідний край, тому що для нього Батьківщина — це найбільше щастя. Ми знаємо, що до останніх днів він мріяв про повернення у рідну, "щасливу" сторону.)
— Чи зустрічаються у вірші символи, які вказують нам на те, що мова йде про Україну? Назвіть їх. З якою метою автор їх використовує? (Поет говорить про корогви, що мають на синім тлі. Нам відомо, що корогви — один із символів українського козацтва. Не випадково вибраний і синій колір — один із кольорів стягу українського народу. Поет знає, що немає такого синього і чистого неба, яку рідній Україні.)