142. Частина правової норми, що містить правило поведінки, яке виступає критерієм оцінки поведінки як правомірної або неправомірної - це:
А. Санкція правової норми
Б. Диспозиція правової норми
В. Санкція статті
Г. Диспозиція статті
Д. Гіпотеза правової норми
143. Частина правової норми, що містить наслідки, які наступають у випадку порушення правила поведінки - це:
А. Санкція правової норми
Б. Диспозиція правової норми
В. Санкція статті
Г. Стаття нормативно-правового акту
Д. Гіпотеза правової норми
144. Норми права, які містять владні приписи та не допускають відхилення в поведінці суб'єктів, називаються:
А. Диспозитивними
Б. Уповноважуючими
В. Імперативними
Г. Установчими
Д. Забезпечувальними
145. Норми права, які закріплюють основи соціально-економічного та політичного ладу в державі та виступають фундаментом правового регулювання суспільних відносин, називаються:
А. Диспозитивними
Б. Оперативними
В. Колізійними
Г. Установчими
Д. Забезпечувальними
146. Норми права, що дозволяють учасникам відносин самим домовитися про той або інший варіант поведінки, називаються:
А. Диспозитивними
Б. Заборонними
В. Імперативними
Г. Зобов'язуючими
Д. Забезпечувальними
147. Неповторний категорично офіційний вигляд правової норми, зміна якого тягне зміну самої норми - це її:
А. Структура
Б. Вольовий елемент
В. Інтелектуальний елемент
Г. Формальна визначеність
Д. Юридичний елемент
148. Забезпечувальні норми:
А. Містять визначення правових понять і категорій
Б. Містять правила подолання конкуренції
В. Містять гарантії здійснення прав і обов'язків
Г. Визначають межі дії закону
Д. Закріплюють примусові заходи
149. Визначте послідовність етапів аналізу правової норми:
А. Встановлення структурних елементів норми
Б. Встановлення видів гіпотези, диспозиції та санкції норми
В. Встановлення належності норми
Г. Встановлення виду норми на основі типу правового регулювання
Д. Встановлення характеру правила поведінки, яке міститься в нормі на основі способу правового впливу
Е. Встановлення виду норми на основі юридичних функцій, які виконуються правом
Ж. Встановлення сфери дії норми (приватно-правова, публічно-правова)
Модуль II «дія права в суспільстві» правові відносини
1. Схеми та визначення
Загальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі загальних прав і обов'язків, суб'єкти яких свідомо не визначені.
Конкретні абсолютні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначена одна сторона – носій суб'єктивного права, а всі інші є стосовно неї зобов'язаними.
Конкретні відносні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначені обидві сторони: і носій суб'єктивного права, і носій юридичного обов'язку.
Регулятивні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі регулятивних правових норм, суб'єкти яких реалізують свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Охоронні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі охоронних правових норм і спрямовані на захист суб'єктивних прав і реалізацію юридичної відповідальності.
Матеріальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі матеріальних правових норм і спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Процесуальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі процесуальних правових норм і забезпечують упорядкований розвиток матеріальних правовідносин.
Об'єкт правовідносин – те, на що воно спрямовано (предмети реального світу, особисті немайнові блага, поведінка суб'єктів, результат цієї поведінки).
Суб'єкти правовідносин – учасники, наділені правосуб'єктністю.
Правосуб'єктність – юридична властивість (якість) суб'єкта, обумовлена наявністю правоздатності та дієздатності.
Правоздатність – здатність особи мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Дієздатність – здатність особи своїми діями здобувати для себе права і обов'язки.
Зміст правовідносин – (у матеріальному сенсі) реальна поведінка суб'єктів, (у юридичному сенсі) сукупність кореспондуючих суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Суб'єктивне право – міра дозволеної поведінки уповноваженої особи, яка забезпечена виконанням юридичного обов'язку.
Юридичний обов'язок – міра належної поведінки зобов'язаної особи, яка забезпечується примусовою силою держави.
Правовий статус – юридичне положення суб'єкта права (правовідносин), обумовлене його правосуб'єктністю та основними правами і обов'язками.
Правомочність – елемент, складова частина суб'єктивного права; сукупність правомочностей виражає міру дозволеної поведінки в цілому.
Юридичні події – це обставини, настання яких повністю (абсолютні) або частково (відносні) не залежить від волі та свідомості людини.
Юридичні дії – це реальні життєві обставини, що представляють собою результат свідомої, цілеспрямованої діяльності людей і інших суб'єктів права в сфері відносин, що становлять предмет правового регулювання.
Правомірні дії – це дії, що відповідають вимогам діючих правових норм.
Юридичні акти – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на досягнення конкретного правового результату.
Юридичні вчинки – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на здійснення самої дії.
Неправомірні дії – це дії, що не відповідають нормам права.
Юридичні стани - це відносно стабільні та триваючі в часі наслідки подій та дій, що викликають настання правових наслідків (споріднення, шлюбі та ін.).