Головні висновки

Аналіз закордонного досвіду, безперечно, дуже важливий при проведенні реформи місцевого самоврядування. Він покликаний допомогти уникнути типових помилок, які наведено нижче.

1. Неправомірно ототожнюються місцеве самоврядування та місцеве управління. У багатьох країнах для організації управління територіями застосовують складні механізми, до яких залучені органи державної адміністрації місцевого рівні та органи, які обирає населення, тобто орган місцевого самоврядування. Складності з перекладом з іноземних мов призводять до неправомірного ототожнення форму регулювання та контролю за діями місцевих адміністрацій з боку вищестоящих державних органів з державним регулюванням та контролем місцевого самоврядування.

2. Досвід окремих країни ототожнюється з європейським або закордонним в цілому.

3. Історичні пережитки сприймаються як суттєві риси місцевого самоврядування. Наприклад, Іспанія впритул до смерті Франко зберігала жорстко централізовану систему управління та історично ще не не встигла провести необхідну демократизацію місцевого самоврядування. Після введення в дію конституції 1978 року було затверджено тільки 17 незалежних органів самоврядування з 50 провінцій, а до прийняття закону про місцеве самоврядування у 985 році муніципалітети управлялися призначеними радами. Рудименти минулого збереглися, зокрема, у застосуванні механізму непрямих виборів на основі пропорційного представництва при формуванні Ради провінцій

4. Увага акцентується на обмеженні автономії місцевого самоврядування, при цьому не враховується загальний контекст, який створюється наявністю свободи підприємництва, розвинутими ринковими механізмами, потужним громадянським суспільством.

За матеріалами сайту http://www.urbaneconomics.ru/

Автор статті М. Ліборакіна