- •Основи програмування та алгоритмічні мови Програмування мовою borland Pаscаl v7.0 для пеом Процедурне та модульне програмування
- •2.2.1. Теоретичні відомості
- •1. Основи алгоритмізації та програмування
- •1.1. Послідовність рішення задачі з допомогою еом
- •1.2.Середовище turbo Pаscаl
- •1.3.Типи даних turbo Pаscаl
- •1.4.Основні поняття мови програмування turbo Pаscаl
- •1.4.1.Синтаксис мови Програмування turbo Pаscаl
- •1.4.2. Основні дії в мові програмування
- •1.4.3. Умовні оператори
- •1.4.4. Методи організації циклів
- •1.4.5. Оператор вибору
- •1.4.6. Масиви.
- •1.4.7. Робота з рядками, масиви символів
- •1.4.8. Робота з типом string
- •1.4.9. Тестові завдання
- •1.4.10. Варіанти завдань для самостійного розгляду
- •2. Програмування в мові Pascal
- •2.1 Процедурний підхід до програмування
- •2.1.1 Теоретичні відомості
- •2.1.2.Приклад програми
- •2.1.3. Варіанти завдань для лабораторної роботи
- •2.2. Записи з фіксованою частиною
- •2.2.1. Теоретичні відомості
- •2.2.2. Приклад програми
- •2.2.3. Варіанти завдань для лабораторної роботи
- •2.3. Записи з варіантами
- •2.3.1. Теоретичні відомості
- •2.3.2. Приклад програми
- •2.3.3. Варіанти завдань для лабораторної роботи
- •2.4. Типізовані файли
- •2.4.1. Теоретичні відомості
- •2.4.2. Приклад програми
- •2.4.3. Варіанти завдань лабораторної роботи
- •2.5. Текстові файли
- •2.5.1. Теоретичні відомості
- •2.5.2. Приклад програми
- •2.5.3. Варіанти завдань Лабораторної роботи
- •2.6. Множини
- •2.6.1. Теоретичні вказівки
- •2.6.2. Приклад програми
- •Алгоритм
- •2.6.3. Варіанти завдань лабораторної роботи
- •2.7. Черги та стеки
- •27.1. Теоретичні вказівки
- •Алгоритм побудови стека:
- •2.7.2. Приклад програми
- •2.7.3. Варіанти завдань лабораторної роботи
- •2.8. Дерева
- •2.8.1. Теоретичні вказівки
- •2.8.2. Приклад програми
- •2.8.3. Варіанти завдань лабораторної роботи
- •2.9. Графіка
- •2.9.1. Теоретичні вказівки
- •2.9.2 Приклад програми
- •2.9.3 Варіанти завдань
- •2.10.Програмування інтерфейсу користувача. Розробка меню
- •2.10.1. Теоретичні вказівки
- •2.10.2. Приклад програми
- •2.10.3. Варіанти завдань
- •4 Створити меню такої структури: Головне меню
- •3. Основні принципи модульного програмування
- •3.1. Приклад програми
1.4.2. Основні дії в мові програмування
Якщо програміст бажає змінити значення змінної під час роботи програми, потрібно користуватися оператором вводу: (read-читати).
read(x); read(a,b,c); read(список змінних).
Для виводу значень змінних на екран дисплея використовується оператор write (писати) і його різновид writeln в такому ж форматі:
write(список змінних); writeln(список змінних);
Аналогічно, після закінчення роботи оператора writeln курсор переводиться на початок наступного рядка. Наприклад, якщо
a=5, b=7.02, c=1.4E-1, d=106, то оператори
write(a); writeln(b,c); write(d);
виведуть на екран значення в наступному виді:
5 7.02 1.4E-19
106
причому курсор залишається за числом 106 і наступний оператор write або writeln буде продовжувати вивід в цьому ж рядку. Виводити можна не тільки значення змінних, але і значення виразів:
write(sin(2*a*b));
Для змінних, виведених оператором write(writeln), можна вказувати формат виводу:
1) для не REAL змінних в вигляді: змінна:n
2) для REAL змінних в вигляді: змінна:n:m
В математиці часто мають справу з абстрактними змінними, тобто вважається, що в деякому виразі змінні не мають якогось конкретного значення, або ж можуть мати будь-які значення. в програмуванні зовсім по-другому. При оголошенні змінної деякого типу на початку програми ЕОМ відводить відповідна ділянка пам'яті, в який може поміститися значення зазначеного типу. Цій ділянці пам'яті дається ім'я, однакове з ім'ям змінної. Надалі в ці осередки пам'яті може бути розміщене будь-яке припустиме значення. Якщо далі транслятор зустрічає в програмі ім'я вже оголошеної змінної, він автоматично звертається до ділянки пам'яті з цим же ім'ям для того, щоб помістити туди або узяти відтіля потрібне значення.
Значення змінної можна змінити з допомогою оператора присвоєння:
змінна := вираз
Більшість операцій по обробці змінних виконують стандартні функції. Функція має ім'я (ідентифікатор), за яким вказується один або більше аргументів. При звертанні до функції викликається готова вбудована в транслятор програма обробки, якій в якості вхідних змінних передаються аргументи функції. Результат повертається в головну програму через ім'я функції.
Список основних функцій:
abs(x)=:x: - абсолютне значення змінної (модуль) x. Аргумент x - цілий або дійсний. Результат - відповідно цілий або дійсний |
sqr(x)=x*x - x цілий - результат цілий, x- дійсний - результат дійсний. |
sqrt(x)=x - аргумент і результат - дійсний; x>=0. |
trunc(x)- відкидає дробну частину x. Аргумент - дійсний, результат - цілий. |
round(x) - округлення x до найближчого цілого. |
pred(x)- якщо x - ціле, то дає попереднє ціле число, якщо x - символ, дає попередній символ, якщо x - нижня границя діапазону, то результат невизначений; x не повинен бути REAL. |
succ(x)- аналогічно дає наступне значення; якщо x - верхня границя, то результат невизначений; x не повинний бути REAL. |
sin(x) - sin x: x - в радіанах, результат - дійсне число. |
cos(x) - cos x: |
arctan(x) - arctg x - x дійсне, результат - значення в радіанах. |
ln(x)- ln x - натуральний логарифм, x>0: |
exp(x) - e в степені x, экспонента x дійсна. |
Для зведення x в будь-який степінь y (x^y) можна використовувати формулу: x^y=exp(y*ln(x)) |
ord(x) - дає код символьної змінної x. |
chr(x) - дає символ, код якого дорівнює цілому x. |