- •Питання до іспту
- •Соціально-історичні та теоретичні передумови виникнення соціології.
- •О. Конт як засновник соціології.
- •Соціологія г.Спенсера.
- •Марксизм та соціологія.
- •Основні положення соціології е.Дюркгейма.
- •Соціологія г.Зиммеля.
- •Поняття та компоненти культури.
- •Основні підходи, стилі та засоби вирішення конфлікту.
- •Економіка як соціальний інститут.
- •Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв’язків.
- •Поняття труда, його категорії та функції.
- •Політика як соціальний інститут.
- •Етапи та види соціологічного дослідження.
- •Програма соціологічного дослідження.
- •Об’єкт, предмет, проблемна ситуація дослідження.
- •Гіпотеза в соціологічному дослідженні.
- •Вибірковий метод у соціологічному дослідженні.
- •Опитування: анкетні та інтерв’ю як метод соціологічного дослідження.
- •Принципи складання анкети
- •Експеримент як метод соціологічного дослідження.
- •Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
- •Поняття документа в соціології.
- •Соціометрія як засіб дослідження у малих групах.
- •Аналіз та узагальнення соціологічної інформації.
Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
Вивчення документа – це аналіз його змісту в контексті завдань дослідження. Тому складається схема аналізу та визначаються текс¬тові індикатори ключових понять концепції дослідження. Методи аналізу документів можна поділити на дві основні групи: неформалізовані (традиційні) та формалізовані (якісні та кількісні).
Неформалізовані (традиційні) методи аналізу включають усе розмаїття розумових операцій, спрямованих на тлумачення тексту, інтерпретацію відомостей, що містяться в документах, виділення смислових блоків ідей, тверджень, що цікавлять дослідника. Не¬формалізований аналіз документів грунтується на загальних логіч¬них міркуваннях, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінці, осмислен¬ні. Його можна поділити на зовнішній і внутрішній. Зовнішній аналіз — це перевірка істинності документа, аналіз його «історич¬ного контексту» і обставин, що супроводжують його появу. З'ясувавши все це, дослідник приступає до внутріш¬нього аналізу – вивчає зміст документа, суть викладених у ньому матеріалів, логіку тексту, соціальні чинники, що зумовили його по¬яву.
В основі формалізованого аналізу лежить квантифікація тексто¬вого матеріалу. Найбільш часто використовується процедура квантифікації, розроблена соціологами X.Лассуеллом і Б.Берельсоном, яка дістала назву «контент-аналіз» (від англ. — ана¬ліз змісту).
Поняття документа в соціології.
класифікація Документи в соціології – це друковані, рукописні та інші ма¬теріали, створені для зберігання і передавання інформації, яка нако¬пичується в результаті діяльності окремих людей, груп чи колекти¬вів. Це державні та урядові акти, промови політичних діячів, статис¬тичні збірники і матеріали перепису, наукові публікації, періодична преса, листи представників усіх верств населення, художні твори, матеріали соціологічних досліджень, протоколи зборів і засідань, документи адміністрації та громадських організацій.
Від виду документа залежить те, для чого його можна викорис¬тати і якими методами проаналізувати.
За статусом документи поділяють на офіційні та особисті.
Соціометрія як засіб дослідження у малих групах.
Особливо широко в соціологічних дослідженнях використовують використовують групові тести, до яких можна віднести соціометрію. Соціометрія як різновид групового тесту ґрунтується на описуванні та є своєрідним методом діагностики, кількісного вимірювання й аналізу взаємовідносин невеликих, повністю сформованих соціальних груп. Вивчення характеру взаємовідносин членів окремих груп трудового колективу є одним з найактуальніших завдань соціології праці. Соціометрія дає змогу виміряти ступінь згуртованості (роз’єднання) групи; визначити “соціометричні позиції”, тобто порівняльний авторитет членів групи за ознаками симпатії (антипатії), де на крайніх полюсах знаходять ся лідер і той, ким нехтують; зафіксувати угруповання, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери. За допомогою цього методу можна виявити неконфліктні та конфліктні (напружені) ділянки, що має велике значення в управлінні соціальними процесами у сфері праці. Проте слід зауважити, що соціометрія може застосовуватися для дослідження лише невеликої (компактної) групи. Вона ґрунтується на вивченні вибору членами групи партнерів для спільної роботи, навчання, відпочинку тощо. У заданій дослідником конкретній ситуації фіксується установка досліджуваного на взаємодію (чи відмову від взаємодії) з іншими членами групи. Процедура проведення соціометричного дослідження складається з вибору соціометричних критеріїв, опитування, опрацювання даних соціометричних вимірювань. Соціометричні критерії, або, як їх іще називають критерії вибору – це питання, які проектують різні ситуації взаємодії членів колективу (згідно з процедурою дослідження) мають вибрати партнера. Слід особливо наголосити, що йдеться не про загальну оцінку когось, а про ставлення опитуваного до інших членів групи за різними критеріями, наприклад, з погляду спільної роботи, участі у вирішенні виробничих проблем, проведення дозвілля тощо. Такі питання включають до соціокарти, яка є різновидом анкети. Соціометричні критерії вибирають згідно із завданням дослідження. Соціометричний критерій може бути комунікативним, призначеним для відображення взаємин у групі (соціометричний тест) і гностичним, що відображає усвідомлення членами групи своїх взаємовідносин з іншими членами групи (тест соціальної перцепції). Комунікативний критерій дає уявлення про те, кого і для якої діяльності має вибрати респондент, а гностичний про те – хто на його думку, вибере його самого в такій ситуації