Лекція 5
СПА-ТЕХНОЛОГІЇ У КУРОРТОЛОГІЇ
Та лікувально-оздоровчому туризмі План
Суть поняття СПА в контексті «лікувально-оздоровчого туризму»
Класифікація СПА
Методи оздоровлення, що використовуються у СПА
Завдання та перспективи СПА в Україні
Література:
Єжов В.В., Гоженко О.А. та ін. СПА-технології у відновлювальній медицині і курортології: стан та перспективи розвитку в Україні//Курорти та санаторії України: Наук.-пр. довідник. – К.: Видавничий дім «Фолігрант», 2009. – 432 с. (С. 124 – 129).
Вільна Інтернет-енциклопедія Вікіпедія /http://uk.wikipedia.org/wiki/СПА
М. Рутинський. Інновації на ринку рекреаційних закладів: поява і розвиток СПА-курортів//Географія і туризм: європейський досвід. – Матеріали ІІІ міжнародної наукової конференції. – Львів: жовтень, 2009. – С. 150 – 153
Світ SPA: Український медичний портал – інформаційний online вісник /http://ukrmed.net.ua/?category=spa&altname=_Mir_SPA
СПА-технології у курортології та лікувальному туризмі: стан та перспективи розвитку в Україні//http://www.sankurort.com.ua/uk/4/22/31/
Суть поняття спа в контексті «лікувально-оздоровчого туризму»
Історичним підґрунтям сучасних СПА – є культура водних процедур і ритуалів, що зародилася в найдавніші часи і передавалася від месопотамців, єгиптян і мінойців до греків і римлян, а пізніше – до японців, турків і євро-пейців.
І хоча джерела СПА, у його сучасному розумінні, найкраще шукати в комплексі процедур, винайдених римлянами, однак на культуру СПА мали вплив й інші цивілізації, а саме: в VІІІ ст. в Японії було відкрите перше гаряче джерело, а згодом – перші СПА-готелі, оточені чудовими садами; сауни почали з'являтися у Фінляндії вже в X – XІ ст., поклавши початок знаменитій сучасній традиції; турецька ж культура зробила свій внесок в історію СПА-руху винаходом хамамів або турецьких лазень – одного з основних символів східної культури.
Огляд фахових публікацій показав, що при дослідженні даного напряму вживається низка різноманітних термінів. Однак, аналіз дефініцій цих термінів дає змогу зрозуміти, що поняття «СПА-лікувальний туризм» часто є тотожним як за змістом, так і за обсягом поняттю «лікувально-оздоровчий туризм», який вживається у вітчизняній та російській літературі, та поняттю «health tourism» (подорожі за здоров’ям), поширеному в англомовній літературі.
Поряд з цим у англомовній фаховій літературі також вживаються терміни «wellness tourism», «health care turism», «cure tourism», «holistic tourism», «well-being tourism», «spa tourism», «medical tourism», «health and wellness tourism» тощо.
Нижче наведено найбільш авторитетні та часто вживані визначення основних термінів.
Подорожі за здоров’ям (health tourism):
а) надання засобів оздоровлення з використанням природних ресурсів країни, зокрема мінеральних вод та клімату.
б) відпочинок, рекреація та навчання на відстані від звичного домашнього або робочого середовища з використанням туристичних продуктів та послуг, що надають можливість споживачам покращувати та підтримувати власне здоров'я та благополуччя.
в) будь-який вид подорожі з метою зробити себе чи членів своєї родини здоровішими .
Лікувально-оздоровчий туризм – спеціалізований вид туризму, спрямований на відновлення здоров’я чи профілактику (попередження) захворювань. Метою є лікування, оздоровлення, рекреація і відпочинок.
Також зазначений у переліку видів туризму без надання визначення у Законі України «Про туризм».
Лікувальний туризм – новий розділ курортної медицини, який розглядає організацію роботи санаторно-курортної галузі з точки зору технології подорожі. Це досягається шляхом формування туристичного продукту, в основу якого закладено лікувальну чи оздоровчу технологію, що покращує якість життя
CПА:
а) від назви курортного містечка СПА (Бельгія, провінція Льєж), широковідомого своїми мінеральними водами (альтернативна версія про те, що даний термін є латинською абревіатурою слів «sanitas per (pro) aquam» (лікування через воду) є малоймовірною, оскільки подібні скорочення не властиві латинській мові. Також sparsa – латинське слово, й його можна перекласти як фонтануючий та виливаючий.
б) мінеральне джерело, водний курорт, оздоровчий центр, гідромасажний басейн .
в) насамперед, природній курорт із максимальними можливостями оздоровлення та відновлення. Він призначений як для тих, хто відчуває недугу, так і для абсолютно здорових людей, в якості профілактики. При цьому основна мета будь якого СПА – боротьба з втомою та стресами.
г) комплекс фізіопрофілактичних процедур, в яких використовують природні лікувальні ресурси у поєднанні з психотерапевтичними методами, в умовах підвищеного комфорту пацієнта. У СПА-процедурах, разом з природними лікувальними чинниками, застосовують також т.з. СПА-засоби, що мають доволі часто вельми екзотичний генезис.
Велнес:
а) сповідування здорового способу життя, позитивного сприйняття світу та прагнення зберегти молодість й енергію, гармонію духу та тіла у будь-якому віці. Це поняття включає заняття фізичною культурою, посилену увагу до зовнішнього вигляду свого тіла, харчування виключно екологічно чистими та корисними для здоров'я продуктами. Девізом велнес є «Одержуй від життя задоволення, але не за рахунок здоров'я».
б) активний процес, завдяки якому люди усвідомлюють та обирають рух уперед, до більш успішного та благополучного життя. Інститут встановлює 6 аспектів доброго здоров'я: фізичний, духовний, інтелектуальний, соціальний, емоційний, професійний. Інші ж дослідники додатково вирізняють екологічне та культурне здоров'я.
в) напрямок оздоровчої медицини, ціллю якого є не лише зовнішня краса, а й психологічна релаксація, зняття стресу.
г) філософія здорового способу життя; гармонії душі та тіла, психічної, фізичної та соціальної рівноваги. Водночас, це ціла індустрія, спрямована на гармонійний розвиток особистості; індустрія краси та здоров'я (фізичного, психічного, емоційного). Велнес як індустрія включає: косметологію, СПА, фітнес, здорове харчування тощо.
СПА-курорт – заклад, де пропонується лікування з використанням мінеральних та морських вод, морських водоростей і солей, лікувальних грязей та цілющих рослин
Для розрізнення продуктів та послуг окремих сегментів СПА-лікувального туризму багатьма експертами галузі проводиться порівняння концепції «медичного лікування захворювань» з концепцією «благополуччя/велнесу».
Якщо лікувальний (більш традиційний лікувальний, санаторно-курортний, медичний/клінічний) туризм спрямований на подолання конкретних захворювань та реабілітацію або корекцію тіла, то оздоровчий та велнес туризм є принципово новою течією, розрахованою на фізично і ментально здорових людей та спрямованою на підтримання загального здоров’я та соціального благополуччя.
З точки зору попиту «лікувальні/медичні» туристи подорожують в основному з метою лікування конкретної хвороби чи медичного стану, а «велнес» туристи вирушають у подорож з тим, щоб покращити власне здоров’я та самопочуття й таким чином досягти вищих рівнів благополуччя. Окрім того, якщо «лікувальні» туристи прагнуть відновити здоров’я, то «велнес» туристи вже усвідомлюють себе здоровими і прагнуть підсилити це усвідомлення.
На думку теоретиків велнесу, його не слід асоціювати з лікувальним туризмом, оскільки велнес передбачає первинну профілактику захворювань, тоді як лікувальний туризм являє собою профілактику другого-третього рівня чи навіть реабілітацію, що спрямовані на перешкоджання розвиткові вже існуючих захворювань чи відновлення втраченого стану.
Виходячи з цього, поняття СПА-лікувальний / лікувально-оздоровчий туризм (heаlth tourism) є узагальнюючою категорією, що охоплює оздоровчий (велнес) та лікувальний (більш традиційний лікувальний, санаторно-лікувальний, медичний) туризм. При чому термін «СПА» може відноситися як до СПА-велнес концепції, так і до концепції традиційного лікувального туризму.
З точки зору пропозиції на практиці дуже важко розмежувати оздоровчий/велнес та лікувальний туризм, оскільки обидва напрямки можуть поєднуватися в межах одного закладу і досягатися одними і тими ж засобами.
На сьогодні в Україні, з одного боку, існує традиція академічної школи фізіотерапії, курортології та відновлювальної медицини і великий науково-практичний досвід в галузі санаторно-курортного лікування. З іншого боку – починається розвиток нових напрямків оздоровчої і профілактичної медицини, в які інвестуються значні кошти.
В Україні, як, напевно, і в усьому світі, популярність СПА (SPA) зростає. Відродження медичної профілактики на етапі санаторно-курортного лікування є одним з важливих напрямків соціального розвитку і вдосконалення системи охорони здоров’я в Україні. Рішенню цієї проблеми може сприяти розвиток концепції охорони здоров’я здорової людини, яка має на меті знизити перерозподіл з популяції здорових до популяції хворих і передбачає впровадження сучасних технологій оздоровлення, доповнення існуючої системи відновлювального лікування СПА-програмами, спрямованими на профілактику і формування у населення культури фізичного та душевного здоров’я.
В умовах існуючої нормативної і матеріально-технічної бази в Україні природним в рамках розвитку СПА є створення мережі Wellness-центрів (Центрів Здоров’я) і СПА-центрів естетичного або оздоровчого типу, а також кабінетів і відділень СПА (СПА-зона), у складі сучасних оздоровчо-реабілітаційних комплексів. Розвиток останніми роками нового напряму – СПА – ще більше переконує нас в думці про те, що протягом найближчого часу оздоровча індустрія і система підтримки здоров’я все більше буде направлена на повніше і науково обґрунтоване використання багаточисельних як природних, так і преформованих фізичних чинників, що сприяють збереженню здоров’я людини і поліпшенню його самопочуття.
Громадяни України часто відмовляються їхати у вітчизняні санаторії і профілакторії, тому що не отримують там достатнього рівня сервісу. А самі установи, не маючи повного навантаження, не заробляють кошти, необхідні для їх існування. Впровадження СПА може стати гарантією не лише підвищення рівня попиту на санаторно-курортні установи, але і їх активної роботи в період міжсезоння.
Розвиток СПА-індустрії мотивує виробників до створення засобів, що використовують вітчизняну сировинну базу натуральних рослинних і мінеральних ресурсів. Досвід вказаної діяльності не лише заслуговує на увагу, але повинен ширше пропагуватися в засобах масової інформації, стати керівництвом до дії для всіх рекреаційно-курортних установ.
СПА – це комплексні оздоровчі або естетичні програми, технології і процедури з відновлення здоров’я і краси людини шляхом дії на всі 6 органів його відчуття: зір (природні інтер’єри і пейзажі), слух (композиція із звуків і тиші, музика), нюх (аромати або їх повна відсутність), дотик (тепло, холод і тактильні дії), смак (баланс 4-х основних смаків: солодко-гірко-кисло-солоно), інтуїція або підсвідомість (формує кінцеве відчуття задоволеності і комфорту). Комфорт в СПА досягається не лише шляхом застосування психотерапевтичної дії, але і високим рівнем культури і сервісу.
СПА-індустрія, ставлячи до основи санологічну концепцію, спирається, в першу чергу, на естетику і оригінальність технологій оздоровлення. Українське СПА, що формується і знаходиться на стадії становлення, увібрало в себе різні елементи світової СПА-індустрії, але головним чинником розвитку залишаються національні традиції, вітчизняна школа курортології і високий потенціал наших фахівців.