Лекція 1

Курортна справа в системі охорони здоров’я україни та лікувально-оздоровчому туризмі План

1. Сутність курортної справи. Предмет і основні завдання.

2. Теоретичні та методичні засади засади курортної справи (Основні терміни та поняття)

3. Місце санаторно-курортного комплексу в сфері надання послуг населенню. Взаємозв'язок курортної справи з іншими видами діяльності Література

1. А. М. Ветитнев, Л. Б. Журавлева. Курортное дело. – М.: КноРус, 2006. – 528 с.

2. http://www.medtour.info/glossary/kurortnoje_delo.html

3. http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15800

1. Сутність курортної справи. Предмет і завдання.

КУРОРТНА СПРАВА - за визначенням ЗУ "Про КУРОРТИ" від 5 жовтня 2000 р "сукупність усіх видів науково-практичної діяльності з організації та здійснення лікування і профілактики захворювань на основі використання природних лікувальних ресурсів". http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15800

КУРОРТНА СПРАВА - комплекс заходів по організації, будівництву, управлінню курортами, забезпеченню лікування та культурно-побутового обслуговування хворих і відпочиваючих, експлуатації природних лікувальних засобів, охороні гідромінеральних ресурсів та санітарній охороні

http://www.medtour.info/glossary/kurortnoje_delo.html

Очевидно, що в умовах ринкових відносин, які активно розвиваються, ці визначення не вичерпують всієї широти реальних відносин по організації курортної діяльності. Більш деталізованим і відповідним Концепції державної політики розвитку курортної справи є наступне визначення: курортна справа (діяльність) - сукупність усіх видів науково-практичної діяльності з організації та здійснення профілактики захворювань, лікування та реабілітації хворих на основі використання природних лікувальних ресурсів; комплекс заходів по організації, будівництву, управлінню курортами, забезпеченню лікування та культурно-побутового обслуговування громадян, експлуатації та охорони природних лікувальних ресурсів та санітарної охорони курортів.

Цей сектор економіки сфери послуг виконує важливі соціальні завдання, головними з яких є:

** зміцнення здоров'я населення (індивідуального і суспільного) на основі раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів і вітчизняного курортного комплексу (санаторно-курортної інфраструктури та кадрового потенціалу);

** відновлення трудових ресурсів, зайнятості населення та розвитку курортів.

Наукову медичну основу курортної справи становить курортологія.

Курортологія - медична наукова дисципліна, що вивчає цілющі властивості природно-кліматичних та преформованих фізичних чинників, характер їх дії на організм людини, можливості їх використання для лікування і профілактики захворювань, а також з метою оздоровлення.

Курортологія як наука базується на таких напрямках:

1) бальнеологія (лат. balneum - ванна) - наука про природні мінеральні (лікувальні) води, бальнеотерапія - використання мінеральної води в лікувальних цілях;

2) кліматологія - вчення про клімат, кліматотерапія - використання клімату в лікувальних і оздоровчих цілях;

2.1) геліологія - наука про сонце, геліотерапія - використання сонячних променів в лікувальних і оздоровчих цілях;

2.2) аерологія - вчення про повітрі, аеротерапія - використання повітря у лікувальних і оздоровчих цілях;

2.3) талассологія - вчення про море; таласотерапія (грец. thalassa - море) – лікування морським кліматом і купаннями в поєднанні з сонячними ваннами;

3) дієтологія - вчення про харчування, дієтотерапія - використання харчування в лікувально-оздоровчих цілях;

4) кінезотерапія - лікування рухом, фізична культура - активний відпочинок і лікувальна фізична культура (ЛФК);

5) фізіотерапія - використання преформованих фізичних чинників (штучних факторів) у лікувальних цілях.

В залежності від географічного розташування і характеру кліматичних умов в курортній місцевості може бути один або декілька природних лікувальних факторів. За характером природного фактора курорти діляться:

** на кліматичні, основними лікувальними факторами яких є різні складові клімату. Відповідно до природно-кліматичними зонами такі курорти поділяють на рівнинні, степові, пустельні, гірські, приморські та інші;

** на бальнеологічні, основним лікувальним фактором яких є мінеральна вода різних типів;

** на грязеві або грязелікувальні, основним лікувальним фактором яких є бруд різних типів;

** на змішані, що володіють комплексом лікувальних факторів.

За ступенем лікувальної ефективності природних лікувальних факторів, рівнем їх освоєності та благоустрою курорти поділяють на курорти і лікувально-оздоровчі місцевості державного (загальнонаціонального) і місцевого значення.

Курорти місцевого значення визначають органи місцевого самоврядування в сприятливих ландшафтних і мікрокліматичних умовах поблизу великих міст і промислових зон.

Курортний фонд України - це сукупність усіх виявлених і врахованих природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей, а також курортів і курортних регіонів. В залежності від цілей діяльності до функцій курортів можуть входити:

** санаторно-курортне лікування;

** медична реабілітація хворих;

** відновне лікування осіб;

** оздоровчий відпочинок і профілактика захворювань;

** культурно-пізнавальна і розважальна діяльність.

Перші три функції курортів складають основу курортної терапії - лікувального застосування природних фізичних чинників.

Оздоровчий відпочинок - перебування на курортах практично здорових осіб, що не потребують спеціального медичного догляду, лікарському спостереженні і лікуванні. Основними оздоровчими факторами служать фізична культура і спорт, ближній і дальній туризм, природні лікувальні фактори, що використовуються для загартовування організму, а також культурно-масові заходи.

Медичний туризм – вид туризму, метою якого є лікування. Може бути як всередині країни, так і за її межами. У останньому випадку хворі отримують можливість користуватися медичними послугами інших країн, головно тими, які на батьківщині не- або малодоступні. Крім того, ціни на медичні послуги у різних країнах сильно відрізняються, що спонукає людей для уточнення діагнозу хвороби та власне лікування виїжати за межі своєї країни. Такий туризм, зокрема поширений серед громадян США, Великобританії і Канади.

Процеси глобалізації сприяють розвитку медичниго туризму.

Лікувально-оздоровчий туризм — масовий і популярний напрямок медичного туризму - тимчасовий виїзд з постійного місця проживання в лікувально-оздоровчих і евристичних цілях.

Виділяють водний, гірський, лижний туризм, а за тривалістю - короткостроковий (п'ять-сім діб) і довгостроковий (більше семи діб).

Курорти розташовані в лікувально-оздоровчих місцевостях - на територіях, які володіють природними лікувальними ресурсами, придатними для організації лікування та профілактики захворювань. Для найбільш ефективного використання таких місцевостей у лікувальних і оздоровчих цілях необхідно наявність курортної інфраструктури.

Під курортною інфраструктурою слід розуміти систему матеріальних об'єктів та видів діяльності по наданню курортних послуг населенню, сприяють зміцненню здоров'я. Курортна інфраструктура включає в себе лікувально-профілактичні, культурно-побутові та розважальні установи, спортивні майданчики, спеціально навчений медичний та обслуговуючий персонал і т.п. Курортна інфраструктура є підсистемою соціальної інфраструктури і має свою підсистему допоміжних господарств (комунікації, дороги, транспорт і ін).

Курортне господарство, функцією якого є обслуговування людей з метою лікування і відпочинку, являє собою комплекс лікувально-профілактичних установ: санаторіїв, пансіонатів з лікуванням, курортних поліклінік, пляжів, галерей мінеральних вод, водолікарень, радонолікувальних закладів, грязелікарень, соляріїв, аераріїв, басейнів і аквапарків, тематичних і природних парків тощо.

Таким чином, науково-практична діяльність на курортах достатньо різноманітна і включає декілька напрямків.

Це обумовлено комплексністю санаторно-курортного продукту, що включає кілька базових складових: лікувально-оздоровчі послуги, послуги розміщення, харчування, дозвілля.

Слід зазначити, що в межах даного курсу розглянуті тільки ті немедичні види діяльності, які здійснюються в рамках роботи санаторно-курортних закладів.

У завдання курортної справи входять:

** розробка наукових основ організації курортної справи, питань управління та економічного регулювання цієї діяльності;

** розробка методів і технологій санаторно-курортного лікування та оздоровлення;

** вишукування курортних ресурсів;

** вивчення потреби населення в санаторно-курортному оздоровленні та лікуванні, в тому числі рекреаційних потреб;

** розробка правових аспектів курортної діяльності, ліцензування, стандартизації та сертифікації курортних послуг;

** експлуатація курортних об'єктів (здравниць, курортної інфраструктури);

** вдосконалення технологій і підвищення якості курортного обслуговування, у тому числі розміщення, харчування, анімаційно-дозвіллєвої діяльності;

** розробка наукових основ і нормативів санаторно-курортної інфраструктури, благоустрою, у тому числі санітарної охорони курортів.