70. Педагогічні погляди т. Шевченка

Т. Шевченко не писав спеціальних педагогічних праць, проте його проза, поетичні твори та живопис мають безперечне виховне значення. Їм властива глибока народність, гуманізм, любов до батьківщини, викривальний пафос, образність. У своїх творах він розмірковував про важливість родинного виховання, порушував морально-етичні теми, про роль освіти й освіченості в житті, про роль народних традицій і фольклору в становленні високоморальної особистості.

Особливості поглядів:

- Проблеми виховання й освіти пов`язував з тяжкою долею поневоленого народу.

- Любив дітей, і вважав що це майбутнє укр.. народу. Проводив з дітьми багато часу, в його творах дуже багато дитячих образів. Показує в своїх творах процес формування особистості, як за недостатнього виховання морально калічить дитину. (повісті «Варнак», «Музыканты»)

- Надавав особливого значення сім`ї і вихованню в родині. Наголошує на ролі матері.

- Вважає, що в родині, де батьки розбещенні багатством , де в родині не має злагоди не можуть дати дитині гідного виховання.

- Вирішального значення у формуванні особистості надає праці. Вважав, що в родині, де працюють на плодах своєї праці – це родина дружна.

- Велику роль відводить матері. Тому, що вона –перша вихователька своєї дитини.

- Сімейне виховання має доповнюватися суспільним. Під суспільним мав на увазі спілкування з однолітками та дорослими. Ознайомлення з традиціями, працею, побутом.

- Вважав, що бездіяльність і пасивність –найбільше зло. Важливе значення має трудове виховання.

- У формуванні особистості важливого значення мають природні задатки та здібності, звички, набуті в дитинстві.

- Прагнув поширити письменність серед народних мас.

- Палко схвалював ідею створення недільних шкіл. Брав участь у обговоренні організації. Організовував навчально – літературну базу.

- Критично ставився до освітніх закладів царської Росії . у творі «капітанша», зазначав, що не знає нічого більше аморального, ніж сільський писав, що обкрадає трудівника.

- Мріяв про народну школу, яка б ґрунтувалася на нових засадах, яка б сприяла розумовому і фізичному розвитку.

- Був певний, що навчання має ґрунтуватися на народних традиціях і звичаях. Фольклорі.

- Велику увагу приділяв естетичному вихованню

- Виступав за освіту жінки на рівних з чоловіками.

- У своєму «Букварі» зневажає і критикує неробство, паразитизм, жадоба до збагачення, лицемірство, підступність. Пропагується чесність, правдивість, працелюбство.

71.Освітньо-педагогічна діяльність м.Пирогова

Короткі біографічні дані.

13.11.1810 рр.- народився в Москві в сім'ї небагатого чиновника. 1824-1828 рр. - навчання на медичному факультеті Московського університету. 1828-1832 рр. - працює в Дерптському університеті. 1832р. - захист докторської дисертації і виїзд на стажування до Німеччини. 1841р. - переїзд в Петербург і керівництво кафедрою хірургії в медико-хірургічній академії. 1847р. - член-кореспондент АН, автор ряду наукових праць. 1854-1856рр. - учасник Кримської війни, організатор першої дружини санітарних сестер. 1856-1858рр. - опікун Одеського учбового округу. 1858- 1861рр.- опікун Київського учбового округу. 1861р. - відставка М.Широгова. 1866р. - закордонне відрядження. 1866-1881рр. -вихід на пенсію, лікувальна практика в с.Вишня під Вінницею. 23.11.1881р. -М.Широгов помер.

Видатний вчений, лікар, основоположник воєнно-польової хірургії, М.І.Пирогов (1810-1881) увійшов в історію громадсько-педагогічного руху як теоретик у галузі педагогіки і організатор народної освіти. Його діяльність в Одесі, а потім у Києві мала великий вплив на розвиток педагогічної науки і народної освіти не тільки в Україні, айв Росії. В працях "О ходе просвещения в Ноеороссийском крає и о вопиющей необходимости преобразования учебньіх заведений" "О публичньїх лекциях по педагог-гике, "Циркулярное предложение директорам училищ Одесского учебного округа, "Об изліенении правил приема в благородньїе пан-сионьі при гшшазиях..", та ін. він виступав за демократизацію керівництва школою та шкільною системою в цілому.

У статті "Питання життя" М.Пирогов формулює свої погляди на роль, значення та сучасний стан виховання, на його завдання і характер, проводить думку про те, що вихованню належить відповідальна роль в житті суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, що від нього у значній мірі залежить майбутнє людини.

М.Пирогов відзначає, що питання виховання не стали поки ще питанням життя, що сучасне суспільство не надає йому потрібної уваги, не піклується про забезпечення виховання правильним спрямуванням. Більше того, у вихованні підтримується саме помилкова спрямованість. Найбільш суттєвим недоліком, а, вірніше, вадою сучасного виховання, М.Пирогов називає становість освіти і виховання, вважаючи цю перешкоду несправедливою, такою, яка не відповідала інтересам держави, педагогіки і моралі. Він заперечував становість. Не менш серйозною вадою, ніж становість, 228

М.Пирогов вважав вузькопрофесійну та чиновницько-кар'єристську спрямованість виховання, зниження загальноосвітнього рівня навчання учнів початкової і середньої школи і студентів університетів.

У статті "Школа і життя" Пирогов пропонує єдину народну, загальнодоступну школу для всіх дітей, починаючи з елементарної і до вищої. При цьому він пропонував запровадити принцип колегіальності у керівництві учбовими закладами.

Найактивнішу участь взяв Пирогов в обговоренні реформи народної освіти 60-х років. Борючись проти станової нерівності і національних обмежень щодо школи, Пирогов запропонував нову систему народної освіти. Основою цієї системи має бути елементарна школа з двох класів, в якій вивчається Закон Божий, грамота, лічба. Наступною ланкою є прогімназії - реальна і класична з 4-х річним курсом навчання кожна. З реальної прогімназії можна вступити також до класичної, яка є вищим типом навчального закладу в порівнянні з реальною прогімназією. Середня школа передбачалася двох типів - реальна і класична гімназія. Реальну гімназію рекомендувалось відкривати відповідно до місцевих потреб: у ній вивчались прикладні, математичні і комерційні науки. Учні, що закінчують реальну гімназію, вступають до вищих технічних навчальних закладів. Класична гімназія готує до університету.

З високою оцінкою слова пов'язаний погляд М.Пирогова на роль і значення таких методів в середній школі, як розповідь вчителя, бесіди, твори учнів. У навчанні і вихованні дітей раннього віку М.Пирогов рекомендував користуватися також іграми. Він називав їх сильними вежами початкової освіти. За правильної організації гри вона сприяє розвиткові мислення, почуттів, фантазії.

Для М.Пирогова було аксіомою, що кожен вчитель будь-якого ступеня школи тільки тоді відповідає своєму призначенню, якщо одночасно з викладанням виховує учнів. Великого значення він надавав самостійній роботі вчителів щодо підвищення рівня знань і удосконалення своєї педагогічної майстерності.

На противагу діючому статутові і офіційній педагогіці, Пирогов у ряді статей обґрунтовує принципи навчання у дусі демократичної педагогіки, виховуючого навчання, поєднання наочності і слова, диференційованого підходу до методів навчання і виховання, урахування індивідуальних особливостей, підвищення ролі вчителя в навчально-виховному процесі, творчого підходу до нього таін.

Пирогов був прибічником жіночої освіти. Однак, Пирогов противник рівноправ'я жінки з чоловіком в платні за працю. В цих поглядах відчувається типовий представник ліберальної буржуазії.

В основі покращення життя людей , за Пироговим, є, насамперед, широкі соціальні перетворення, головною умовою яких мають бути радикальні зміни системи освіти і виховання, розвиток освіти і науки в Україні. Саме пропозиції щодо ліквідації станового характеру системи народної освіти, відкритого доступу в середню і вищу школу всім дітям, ідея гармонійного розвитку вроджених "сил народу", утвердили М.І.Пирогова як відомого громадського діяча.

72. значення Ушинського в розвитку педагогіки + -

К. Д. Ушинський є основоположником оригінальної російської педагогіки, зокрема дошкільної педагогіки; він вніс цінний внесок у розвиток світової педагогічної думки. Ушинський глибоко проаналізував теорію і практику виховання, в тому числі дошкільної, і освіти за кордоном, показав досягнення і недоліки в цій галузі і тим самим підбив підсумки розвитку педагогіки інших народів.

Він обгрунтував ідею народності виховання, яка послужила основою для створення оригінальної російської педагогіки. Його вчення про роль рідної мови в розумовому і моральному вихованні та навчанні дітей, про народну школу, його теорія дошкільного виховання дітей справили величезний вплив не тільки на сучасне, а й на наступні покоління педагогів багатонаціональної Росії.

Багато педагогічних висловлювання Ушинського були відгуками на гострі питання сучасності, критикою незадовільного стану виховно-освітньої роботи в школі, в сім'ї, в дошкільних установах того часу і практичними пропозиціями щодо їх поліпшення, і вони представляють не лише історико-педагогічний інтерес. М. І. Калінін на нараді працівників народної освіти у 1941 р., вказавши на низку порад Ушинського по вихованню та навчанню дітей, високо оцінив його ідеї, які тільки в нашому соціалістичному суспільстві можуть бути здійснені повністю.

У СРСР високо оцінюється діяльність К. Д. Ушинського. Радянський уряд заснувало медаль імені К. Д. Ушинського для нагородження кращих педагогів, встановило щорічні премії К. Д. Ушинського за видатні наукові праці з педагогічних наук, надало ряду навчальних закладів ім'я К. Д. Ушинського. Його вчення привертає увагу прогресивних педагогів всього світу.