1.Інтелектуальна д-сть і цивільно-правоAвий режим охорони та використання її результатівПраво інтелектуальної власності як інститут цивільного пра­ва традиційно виконує такі функції:визнання авторства на результати розумової праці;встановлення режиму їх використання;матеріальне та моральне заохочення;захист прав авторів, роботодавців та інших осіб, які набувають право інтелектуальної власності.З огляду на характер результату визнання авторства не зале­жить (коли йдетьсAя про твори літератури, науки, мистецтва) або залежить (коли йдеться про винаходи, корисні моделі, промис­лові зразки) від реєстрації результату.З метою повнішої регламентації специфіки результатів інте­лектуальної діяльності, а також чіткішого розмежування об'єктів інтелектуальної власності та речового права загальні норми ци­вільного права передбачають виникнення цивільних прав і обо­в'язків внаслідок створення літературних, художніх творів, вина­ходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності (пп. 2 п. 2 ст.11 ЦК); право неповнолітніх у віці від 14 до 18 років самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що її охороняє закон (пп. 2 п. 1 ст. 32 ЦК)

2.Юридична природа права інтелектуальної власності. Як відомо Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) складається з YI Книг. Одна з них, – Книга IY, має назву «Право інтелектуальної власності” (далі – ІВ). Тому, перш за все, потрібно чітко врозуміти, що мається на увазі під новим терміном „право інтелектуальної власності”, який його зміст. Публікації з цього питання свідчать про те, що багато фахівців не тільки в галузі права, а й технічних дисциплін, дійсно вважають, що це є право власності, тільки щодо нетілесних об’єктів – творів, винаходів і т.п.

3. Основні інститути інтелектуальної власності

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає за­кріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяль­ності у промисловій, науковій, літературній і художній галузях.

За усталеною традицією інтелектуальну власність поділяють на промислову власність і авторське право.

Промислова власність передбачає охорону винаходу за допо­могою патентів, захист певних комерційних інтересів за допомо­гою законодавства про торговельні марки та комерційні найме­нування, а також законодавства про охорону промислових зразків.

Авторське право надає авторам та іншим творцям творів (на­ука, література, мистецтво) певні права дозволяти або забороня­ти протягом обмеженого періоду часу використовувати їхні твори в той чи інший спосіб. З авторським правом тісно пов'язані суміжні права.

4. Національні джерела авторського права Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких передусім належить нова Конституція України (1996 p.), конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України "Про авторське право та суміжні права" та інші закони. Так, питанням розвитку інтелектуальної діяльності та правової охорони її результатів Конституція України присвячує кілька статей. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам України свободу будь-якої творчості — художньої, літературної, наукової і технічної, ст. 41 проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У ст. 55 Конституція України надає судовий захист правам і свободам людини і громадянина. Законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України "Про власність" проголошує в ст. 13, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Ст. 41 цього закону встановлює, що твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності.

5.Міжнародні Джерела авторського права – це нормативні акти, передусім конституційні та законодавчі, які визначають основні засади авторського права.Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція по охороні літературних та художніх творів, яка неодноразово доповнювалась і змінювалась; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право; Римська конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм, та організацій мовлення; Угода про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності по авторському праву; Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм; Угода про торгівельні аспекти прав на інтелектуальну власність.Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов’язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладання міжнародних договорів є конституційним правом.

6.Національі суміжних У зв'язку з прийняттям Закону України "Про авторське право і суміжні права" Верховна Рада України постановою від 4 лютого 1994 p. внесла до ЦК України такі зміни:1. Статтю 472 викласти у такій редакції. "Стаття 472. Законодавство України про авторське право і суміжні права. Законодавством України охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).Відносини, що складаються у зв'язку зі створенням і використанням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюються Законом Україні "Про авторське право і суміжні права" та іншими законодавчими актами України.

7. міжнародні джерела суміжних правПершим міжнародно-правовим документом, спрямованим на захист суміжних прав була Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, прийнята у Римі 26 жовтня 1961 року[1]. На відміну від більшості міжнародних конвенцій, які приймалися із метою систематизувати та уніфікувати вже існуюче нормативно-правове регулювання, Римська конвенція стала спробою установити міжнародні норми у відносно юридичної концепції, що на момент розробки цього міжнародно-правового документу ще не знайшла достатнього закріплення у національному законодавстві.Із часу прийняття Римської конвенції національні стандарти захисту суміжних прав значною мірою еволюціонували і тепер перевищують рівні охорони, встановлені самою конвенцією. Реакцією на ці зміни став Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий на дипломатичній конференції Всесвітньої організації інтелектуальної власності 20 грудня 1996 року

8. Національне Патентне законодавство в Україні формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності відповідає вимогам ринкової економіки. Основними джерелами патентного законодавства на сьогодні є: З У «Про власність»; ЗУ «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на промислові зразки»; Положення про Державне патентне відомство України та інші НПА. Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори (Паризька конвенція про охорону промислової власності). Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством-застосовуються правила міжнародного договору.