Тема 3. Бібліотека та інформаційні ресурси в університеті

Інформацію (від лат. informatio — повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктами збереження, обробки та передачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних тощо) рішень.

Найбільш поширені шляхи пошуку інформації:

• вивчення бібліотечного каталогу;

• за допомогою пошукових систем в Інтернеті;

• у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після статті на визначені теми дається список літератури;

• комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.

Найбільш доступними для дослідників є, звичайно, бібліотечні каталоги. Систематичний або алфавітний каталог як інформаційно-пошукова система дає можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника.

Формуються основні каталоги або за принципом алфавіту, або за іншим принципом систематизації знань. Крім основних каталогів, створюються допоміжні: каталог періодики, картотеки статей і рецензій. У картотеках відомості зберігаються лише до моменту видання бібліографічного покажчика, який включає в себе відповідні публікації.

Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп’ютера.

Залежно від цільового призначення бібліографічні літературні джерела економічної інформації поділяють на такі види :

1. Праці відомих представників економічної думки

2. Статистичні матеріали

3. Науково - дослідна література

4. Навчальна література

5. Науково - популярна література

6. Практичні посібники

7. Довідкова література.

Статистичні матеріали - відомості про розвиток національної економіки, подані у вигляді таблиць, узагальнених у щорічних статистичних збірниках, що видаються Держкомстатом України.

Науково - дослідна література видається у вигляді монографій, узагальнюючих наукові праці, збірників статей, в яких висвітлюються різні проблеми економічних наук, розробляються питання розвитку країни.

Навчальна література - це видання літератури з питань економічних дисциплін, призначених для підготовки спеціалістів у області економіки, економічної освіти працівників підприємств, корпорацій та ін.

Практичні посібники - це видання, розраховані на задоволення потреб окремих категорій спеціалістів галузей економіки в їх повсякденній практичній діяльності. Це література з питань бухгалтерського обліку, статистики, аудиту, фінансів, планування і організації виробництва.

Довідкова література - призначена для різних фактографічних довідок. складається із двох великих груп : видання на допомогу науковим працівникам і спеціалістам галузей господарства, викладачам і студентам вузів, керівному складу.

Залежно від форми і повноти змісту посібників в економічній бібліографії склалися такі типи бібліографічних покажчиків :

• Загальноекономічні - універсальні посібники, що включають літературу кола галузей і проблем економічної науки. У цих покажчиках література групується за тематичним та галузевим покажчиками;

• Галузеві - посібники, що представляють бібліографію з питанням будь--якої галузі економічної науки;

• Тематичні - групують бібліографію за тематичними ознаками за межами окремих економічних наук. Такими покажчиками є посібники з міжгалузевих і галузевих економік;

• Персонали - групують літературу за авторською належністю - вченими-економістами, великими спеціалістами національної економіки.

Важливим бібліографічним джерелом оперативної економічної інформації, що викориcтовуєтьcя в наукових дослідженнях, є періодичні видання.

До них відносять газети і журнали, що висвітлюють усі питання економічної науки або ряду основних її галузей. Кожне періодичне видання має свого видавця - відомство, науково - дослідний заклад, юридичних і фізичних засновників.

Вивчення бібліографічних джерел економічної інформації спрямоване на прискорення пошуку необхідних даних для дослідження економічних процесів і розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо їх удосконалення з метою одержання найбільшої ефективності при мінімальних витратах.

Сьогодні найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації для проекту є Інтернет-ресурси.

Інтернет — усесвітня асоціація комп’ютерних мереж або простіше — World Wide Web (WWW), що дослівно означає «всесвітня широка павутина».

Інформацію в Інтернеті шукають за:

• тематичними каталогами;

• за допомогою пошукових машин.

В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики формуються автоматично.

Найбільш великий каталог Інтернету — Yahoo. У ньому працює понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги, а не вносити нові.

Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують інформаційно-пошукові машини. Такими пошуковими машинами є: Мета,Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbot та інші. Пошук потрібної інформації можна здійснити за допомогою ключових слів або за допомогою Web-каталогів.

Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в мережі Інтернет, — це електронна пошта (E-mail).

Основна перевага електронної пошти на відміну від традиційної полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію, може знаходитися на великих відстанях, проте відправлений йому лист надійде за декілька хвилин. При чому інформація може бути не лише у вигляді текстових докумен­тів, але й у вигляді фото- чи відеофайлів.

Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне за вантаження тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього можна підписатися на певні списки розсилок. Більшість із них влаштовані так само, як і газети чи інші періодичні видання.

Література: [11], [19], [28]