3. Перспективи розвитку Інтернет-технологій

Нові стандарти обладнання, програмного забезпечення і засобів зв’язку, що виникають сьогодні, заново сформують моделі поведінки користувача на роботі і в повсякденому житті. Не пройде і десятка років, як для більшості людей персональний комп’ютер стане невід’ємним атрибутом домашньої і робочої обстановки, а електронна пошта і зв’язок через Інтернет – звичайною справою. Люди носитимуть із собою цифрові пристрої, які зберігатимуть їхню особисту і ділову інформацію. З’являться нові пристрої, які будуть опрацьовувати майже будь-який вид інформації – текст, числа, голос, фотографії, відеозаписи – в цифровому форматі.

Коли говорять “веб-стиль життя” і “веб-стиль роботи”, мають на увазі поведінку людей, що користуються можливостями всесвітньої інформаційної мережі в офісі та вдома. Сьогодні схема доступу до інформації виглядає так: людина сидить за письмовим столом, а зв’язок з Інтернетом здійснюється засобами матеріального кабелю. Але через незначний проміжок часу переносні цифрові пристрої будуть супроводжувати людей всюди, забезпечувати їм постійний контакт, як з іншими цифровими пристроями, так і з іншими людьми. Датчики витрат електроенергії і води, системи сигналізації, інші матеріальні предмети нашого повсякденного буття будуть готові в будь-який момент часу відзвітуватися про свій стан через Інтернет.

Всі згадані сфери прикладання електронної інформації наближаються сьогодні до “точки перегину” – моменту, коли зміни в характері їх споживання користувачами стануть стрімкими і масовими.

У третьому тисячолітті інформація як абсолютна істина пізнання явищ та процесів природи стане глобальним ресурсом науково-технічного прогресу. Розшифрувавши інформаційно-кодові структури взаємовідносин природи, люди навчаться керувати процесами термоядерного синтезу, гравітації, електромагнітних явищ, самоутворення та саморозпаду в глибинних надрах Землі та у нескінченних просторах Всесвіту. Отримавши нові знання (інформаційні коди Землі, Сонячної системи та Всесвіту в цілому), можна буде впливати не тільки на основні закони природи, але й керувати врожайністю культур, циклонами, іншими природними явищами та процесами. З’явиться можливість оптимально вирішувати соціальні питання, проблеми державного устрою, медицини, науки, культури тощо.

Розвиток інформаційних технологій дозволить успішно вирішувати питання державної безпеки, забезпечити високий рівень освіти, охорони здоров’я та соціально-економічного розвитку.

4. Інформаційні технології в освіті

Наслідком об’єктивного процесу інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.

Передумовами розвитку дистанційного навчання є :

• Бурхливий розвиток інформаційних технологій;

• Поступове і неперервне зниження вартості послуг на підключення та використання глобальної мережі Інтернет, її ресурсів і сервісів;

• Суттєве поглиблення процесів упровадження інфомаційних технологій в освітню практику;

• Значне поширення засобів комп’ютерної техніки серед населення.

Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що грунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, і призначається для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях.

У дистанційному навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів. Лекції складають лише невелику частку, процес навчання орієнтується на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідних знань і застосувати їх до вирішення практичних завдань, використовуючи сучасні технології. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсаьну підготовку, володіти сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, бути психологічно готовими до роботи зі студентами у новому навчально-пізнавальному середовищі.

Завдяки таким засобам дистанційного навчання як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу, спискам розсилання, створюється нове навчальне середовище, в якому студенти почувають себе невід’ємною частиною колективу, що різко збільшує мотивацію до навчання.

Викладачі повинні володіти методами для створення і підтримки такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення такого типу взаємодії між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність та власну кваліфікацію.

Характерними рисами дистанційних курсів є :

• Гнучкість – можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки, здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань – підказок тощо;

• Актуальність – можливість упровадження новітніх педагогічних, психолологічних, методичних розробок;

• Зручність – можливість навчання у зручний час, у певному місці, нерегламентованість у часі для засвоєння матеріалу;

• Можливість здобуття освіти, без відриву від основної роботи;

• Модульність – розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які вивчаються по мірі засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи в цілому;

• Економічна ефективність – метод навчання значно дешевший, ніж традиційні, завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів та мультидоступу до них;

• Можливість одночасного використання великого обсягу навчальної інформації будь-якою кількістю студентів;

• Інтерактивність – активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно підвищує мотивацію до навчання, рівень засвоєння матеріалу;

• Більші можливості контролю якості навчання. Це і проведення дискусій, чатів, і використання самоконтролю, і відсутність психологічних бар’єрів;

• Відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу.

Дистанційну освіту забезпечують такі технології:

• Кейстехнологія – видача портфеля з повним набором навчально-методичних матеріалів із кожної дисципліни. Інформація подається як у вигляді книжок, методичок, так і на СD-дисках, аудіо - та відеокасетах, у вигляді мультимедійних програм

• Мережна – використання засобів віддаленого доступу для отримання потрібної навчальної інформації, проведення індивідуальних консультацій з викладачами, контролю знань. Це технологія значно ефективніша за традиційну, тому що вона орієнтується на індивідуалізацію навчання;

• Телевізійна – можна одночасно охопити процесом навчання велику кількість населення, ця технологія має більш інформативний характер.

Внутрішня мотивізація студентів до навчання зростає з використанням комбінованої технології (традиційної та дистанційної).

Перевагами дистанційних технологій навчання є :

• Пожвавлення навчання завдяки застосуванню мультимедійних ефектів;

• Доступність до більшого обсягу матеріалу через бібліотеки мереж;

• Можливість здобуття вищих результатів рейтингу за допомогою системи самотестування;

• Можливість роз’яснення незрозумілих тем як викладачем, так і студентами (проведення відеоконференцій, електронних обговорень).