Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ministerstvo_osviti_i_nauki.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
48.17 Кб
Скачать

3. Розвиток фінансових інновацій

Однією з ключових характеристик сучасної фінансової глобалізації, безперечно, є високий темп фінансових інновацій, які, в свою чергу, виступають її рушійною силою. Інноваційність, з одного боку, проявляється у багатьох аспектах фінансової глобалізації, а з іншого, – виступає в ролі джерела подальшого поглиблення цього процесу. Суперечливість проявів фінансової глобалізації та ступінь її зв’язку з фінансовими інноваціями породжують сьогодні наукові дискусії, оскільки власне фінансова глобалізація є явищем суперечливим, здатним принести не лише вигоди, а й виступати джерелом різноманітних ризиків. Проте значних успіхів у розвитку інноваційної сфери найближчим часом, за прогнозами експертів, годі й очікувати. Причиною цього є, насамперед, відсутність практичного досвіду ведення інноваційної діяльності в ринкових умовах. Коріння цієї проблеми сягає в минуле. Воно пов’язане з орієнтацією науково-дослідних інституцій на виконання державних, в основному, військово-промислових, замовлень і відсутністю можливостей для самостійного виведення нових виробів на ринок. Багато проблем на цьому шляху виникає через відсутність добре сформованої інфраструктури підтримки горизонтальних зв’язків між підприємствами, науковими і фінансовими організаціями. Під інновацією розуміють успішне комерційне використання і виконання нових ідей, знань і технологій, а по-друге, процес перетворення нової ідеї в безпосередній соціально-економічний ефект. Інноваційний процес тягнеться від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи весь комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання. Він об’єднує науку, техніку, освіту, економіку, підприємництво, управління, і зумовлений характером і якістю їх взаємодії та взаємозв’язків. Інновація – результат колективних зусиль, де успіх залежить не лише від сфери науки і техніки, але від значно ширшого спектру галузей та соціального оточення.

Поняття „інновація” і „інноваційна діяльність” визначають ціль, задачі і напрями розвитку суспільного виробництва. Першим термін „інновація” ввів в науку відомий австро-американський економіст Й. Шумпетер в 1911 р., визначивши „інновації” як „нові комбінації” . Фінансові інновації – методи, застосовувані підприємствами для здійснення операцій з новими видами фінансових активів чи нових операцій з наявними активами задля ефективнішого використання їхніх фінансових ресурсів . Фінансова інновація є набором нових фінансових інструментів і фінансових технологій. Залежно від покладених на неї функції вона покликана розв’язувати різні завдання щодо реалізації товару або надання нових видів послуг, що є життєвоважливим для кожного підприємства. Еволюційний розвиток фінансових інновацій передбачає три кроки:

1. Заставні фінансові інновації з коригованою процентною ставкою

2. Ф’ючерсні ринки для фінансових інструментів

3. Опціонний ринок для боргових інструментів

Зрозуміло, що коли йдеться про фінансові інновації, то маються на увазі інновації, що функціонують у фінансовій сфері. Поняття "фінансова інновація" передбачає якісний стрибок у роботі фінансового сектору, по суті — це вид творчості, який веде до появи зовсім нової, революційної технології, або новий поворот у використанні вже відомої ідеї. Прикладом такої творчості є розширення сфери строкових контрактів на торгівлю товарами й фінансовими інструментами, які раніше не використовувалися на ф'ючерсних майданчиках, введення нових варіантів свопів, створення нових типів взаємних фондів чи використання «смітникових» облігацій для фінансування викупу. Фінансова інновація складається з нових фінансових інструментів і фінансових технологій.

Фінансові інструменти поділяються на:

− концептуальні засоби — поняття й концепції, що лежать в основі фінансів як неформальної дисципліни (теорія вартості, теорія хеджування та ін.);

− фізичні засоби — інструменти й процеси, які можна використати для досягнення конкретної мети (інструменти — звичайні акції, цінні папери з фіксованим доходом і т. п.; процеси — електронна система торгівлі цінними паперами та ін.).До нових (відносно) фінансових інструментів належать брокерські рахунки управління готівкою, облігації, забезпечення пулом іпотек, процентні свопи, конвертовані облігації з правом дострокового погашення, звільнені від податку облігації з плаваючою ставкою і ще багато інших. Фінансова технологія — це економічна й фінансова теорії, математичні й статистичні методи, комп'ютерна й телекомунікаційна техніка і т. п. Прикладом нових фінансових технологій виступає поява на Нью-Йоркській фондовій біржі комп’ютерної системи для поточного звіряння обсягу купівлі і продажу, відомої під назвою ДОТ-системи (Designated Order Turnaround (DOT) System) .

Фінансові інновації так само, як будь-які інші, можна поділити на:

− кризові інновації, головною ознакою яких є розв'язання проблеми реалізації товару (роботи, послуги) у зв'язку з падінням попиту на нього і зменшенням обсягу його продажу, а також складнішої проблеми — виживання господарюючого суб'єкта на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Кризова інновація спрямована на ліквідацію організаційної, виробничої, економічної чи фінансової кризи господарюючого суб'єкта;

− інновації розвитку, метою яких є підвищення конкурентоспроможності продукту і самого господарюючого суб'єкта в майбутньому. Такі інновації викликані перспективними прогнозами господарської діяльності, наприклад прогнозами втрат конкурентоспроможності товару, падінням іміджу господарюючого суб'єкта, можливим його банкрутством;

− нові фінансові операції, до яких належать форми контролю і обліку руху грошових коштів і цінних паперів (замінники грошей), методи планування фінансових показників, методологія складання фінансових планів різних видів (баланс доходів і витрат, план грошових потоків, бюджетування, оперативні фінансові плани та ін.), прийоми фінансового аналізу, форми організації фінансової роботи господарюючого суб'єкта, інтерактивне й інше аналогічне інвестування капіталу та інші дії, пов'язані зі спробою захоплення господарюючого суб'єкта (наприклад, дії "інвесторів-стерв'ятників"), дії із захоплення нових фінансових ринків; нові фінансові продукти, які є формою операцій, які мають невідчутну форму, тому їх не можна продати. Втілюються у вигляді інструкцій, правил, методичних вказівок, формул, графіків, тобто якогось певного документа, який, у свою чергу, є фінансовим продуктом, а отже, об'єктом купівлі-продажу. Як самостійна економічна категорія фінансова інновація має такі особливості:

−обов’язковість продажу нового фінансового продукту на ринку фінансових інновацій, тобто якщо продукт або операція не реалізовані, вони не є новими;

− обов’язковість реалізації фінансової операції на ринку або всередині господарюючого суб'єкта;

− функціональна залежність фінансової інновації від часу, тобто кожна інновація має свій життєвий цикл;

− особливість самого фінансового продукту, яка виражається: у наявності масового й одиничного попиту; у функціонуванні лімітованого й нелімітованого продукту); в існуванні продукту у формі майна й у формі майнових прав.

Технологічні інновації прискорили і посилили процес глобалізації. Так, нові засоби зв’язку підвищили швидкість здійснення міжнародних операцій та сприяли збільшенню їх обсягу, зокрема через створення розрахунково платіжних систем СВІФТ, ТАРГЕТ тощо.

Як вважають експерти, інновації, що з’явилися останнім часом, створюють на фінансових ринках атмосферу невизначеності, невпевненості, нервозності, що підвищує нестабільність і можливість різких коливань, особливо на ринках держав, що розвиваються, і країн з перехідною економікою .

Висновки

У цілому зміни міжнародного фінансового середовища після Другої світової війни характеризуються терміном "потрійна фінансова революція" та включають три основні революційні аспекти: поглиблення міжнародної фінансової інтеграції формування системи міжнародних фінансових інститутів, швидкий розвиток фінансових інновацій. Аналізуючи наслідки "фінансової революції", можна дійти висновку, що фінансова глобалізація обов'язково супроводжується інтенсифікацією міжнародного руху капіталу, оскільки капітал спрямовується в найприбутковіші сфери світового господарства, і тому головним індикатором глобалізації фінансових ринків є міжнародні фінансові потоки. Крім того, дослідження свідчать, що, з одного боку, динаміка сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу може інтерпретуватись як міжнародна мобільність капіталу, посилення нерівноваги платіжних балансів свідчить про розширення географії обсягів руху капіталу, з іншого боку, це не завжди підтверджується статистично.

Ключові аспекти фінансової революції призвели до обумовлення системних змін глобального фінансового середовища та спрямованість на формування інтегрованих форм функціонування фінансових ринків: міжнародна мобільність капіталу; консолідація та транснаціоналізація фінансових інститутів; розвиток міжнародної фінансової інфраструктури

Список використаних джерел

1. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2002.

2. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер. с англ. — М.: ДеКА, 1998.

3. Международные финансы: Учеб. пособие / Под ред. О. И. Лаврушина. — Донецк: ДонНУ, 2003.

4. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. с англ. В. Ф. Овсієнка, В. Я. Мусієнка. — К.: Вік: Глобус; 1992.

5. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Науч. ред. д-р экон. наук, проф. В. В. Круглов. — М.: ИНФРА-М, 2000.

6. Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003.

7. Пищик В. Я. Евро и долар США. Конкуренция и партнерство в условиях глобализации. — М.: Консалтбанкир, 2002.

8. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001.

9. Стукало Н.В Глобалізація й розвиток фінансової системи України //Фінанси України-2005р

10. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2000.

11. Шмырева А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные валютно-кредитные отношения. — СПб: Питер, 2001.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]