Залежність публічного виступу від стилю мовлення

Наука про стилі ораторського мистецтва виникла у Давній Греції. Ораторське мистецтво — це здібність говорити до групи людей у структурований, виважений спосіб із наміром надатиінформацію, вплинути, чи розважити слухачів. В ораторстві, як і в будь-якій іншій формі комунікації, є п'ять основних елементів, що часто виражені як «хто говорить що докого в якому оточенні і з яким ефектом». Ораторське мистецтво може ставити за мету широке коло результатів, починаючи із банальної передачі інформації, до мотивування людей до дій, чи до простої розповіді цікавої історії. Добрі оратори мають змогу керувати емоційним станом своїх слухачів, та використовувати це для досягнення певних цілей.

Горгія, який першим почав прикрашати свої промови, вважають творцем стилістичних прикрас прози. Подальший розвиток науки про стиль ораторської мови належить Тразімаху, Аристотелеві і його учневі Теофрасту. У третій книзі «Риторики» Аристотель розглядає проблеми ораторського стилю, зокрема питання про його значення. Він вчив: «Не повинно вислизати від нашої уваги, що для кожного роду мови придатний особливий стиль, не один і той же стиль у мові письмовій і промові під час дискусій, у промові політичній і у промові судовій».

Щоб краще переконати слухачів за допомогою виступу, треба дотримуватися деяких правил:

1. Пристосовуйте голос до оточення, у якому ви говорите.

2.  Підвищуйте тон голосу, запитуючи. Якщо ж вам потрібно висловити рішучість, довіру, переконати в необхідності зробити щось або відповісти на запитання, то висоту голосу потрібно знизити.

3. Не підвищуйте голос, говоріть так, як завжди. Підвищуючи голос, ви витрачаєте більше повітря.

4. Говоріть, будучи у хорошій фізичній і психічній формі. Нервова система не повинна витримувати надмірного навантаження.

5.  Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення складно сприймати і розуміти. Накопичення простих речень одне за іншим робить говоріння монотонним.

6. Ваша поведінка має свідчити про те, що ви раді нагоді виступити й не збираєтеся говорити довго і нудно. Дивіться людям у вічі.

7. Жартуйте вдало. Не ігноруйте емоції.

Залежність публічного виступу від мови

Мова - як фундамент, на якому побудовано суспільні відносини, „як один із факторів самоорганізації нації, є важливим критерієм духовності, культури, освіченості народу і студентської молоді зокрема”. Затверджені 8 вересня 1997 року Постановою Кабінету Міністрів України „Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови” передбачають широке впровадження української мови у сферу ділових стосунків, виробництва, науки, освіти. Отже, вивчення літературної мови, її норм, опанування майстерного володіння мовою в усіх практично актуальних для спеціаліста сферах спілкування – це невід’ємна частина професійної підготовки сучасної молоді до майбутньої діяльності. За умов інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу, який постійно насичує професійне мовлення новими поняттями й термінами, основним критерієм визначення рівня культури професійного мовлення є ступінь оволодіння професійною термінологією і лексикою. [4]