- •1. Не: загальне та особливе
- •2.Чинники особливостей національної економіки.
- •4.Загальна характеристика національного багатства України.
- •5.Трансформаційні процеси, інституційні зміни в національній економіці.
- •6. Реформування відносин власності в національній економіці: цілі, механізм, результати.
- •7. Ефективність розвитку національної економіки.
- •2.Класифікація типів національних економік
- •3.Національне багатство: сутність та структура.
- •4. Загальна характеристика національного багатства України.
- •5. Трудовий потенціал національної економіки: загальна характеристика, особливості формування та тенденції розвитку.
- •6.Науково-технологічний та інноваційний розвиток в Україні.
- •7. Формування конкурентного середовища.
- •8. Розвиток та захист економічної конкуренції в України.
- •9. Економічна свобода та підприємництво в Україні.
- •9. Характерні риси галузевої структури національної економіки.
- •10. Структурна організація національної економіки.
- •11. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •12. Характеристика аграрного сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •13. Стратегія структурної перебудови національної економіки: цілі, основні завдання та інструменти структурних перетворень.
- •14. Державний сектор в національній економіці: функції та ефективність.
- •15. Функції та повноваження органів державної влади в національній економіці.
- •15. Функції держави в національній економіці.
- •16.Механізм державного регулювання національної економіки.
- •17. Система цілей та пріоритетів розвитку національної економіки.
- •18. Сутність та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •19. Структура та види програм.
- •20.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки України. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України
- •21. Показники розвитку національної економіки.
- •22. Соціальна політика української держави.
- •23. Рівень та якість життя населення України.
- •24. Соціально-захисна функція держави.
- •25. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •26. Розвиток соціальної інфраструктури в Україні.
- •27. Зовнішньоекономічна політика української держави.
- •28. Методи впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •28. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку національної економіки.
- •29.Конкурентоспроможність національної економіки.
- •30.Економічні виклики України.
- •31. Економічна безпека України.
- •13. Аналіз структури не. Міжгалузевий баланс виробництва (мгб) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)
- •33. Платіжний баланс країни.
1. Не: загальне та особливе
НЕ – цілісна сукупність взаємозв’язаних господарських відносин, що склалися в межах території окремої країни на певному етапі її історичного розвитку.
База НЕ – певна економічна система.
Об’єкт вивчення НЕ – сукупність продуктивних сил, виробничих відносин, соціокультурних традицій ведення господарства, цінностей, що визначають особливості економічного розвитку та зростання країни
Передумови становлення НЕ: промислова революція, масове виробництво, кооперація, спеціалізація, взаємозалежність підприємств, регіонів.
Методи вивчення НЕ: діалетика (єдність одиничного, особливого, загального), системність, історичність (загальні закономірності та індивідуальні риси країни), цілісність ( єдність формаційного та цивілізаційного підходів.
Економічна система – сукупність усіх видів діяльності людей у процесі взаємодії
Типи ек. систем: традиційна, ринкова, перехідна, планова, змішана.
Функції ек. системи: створення матеріальних благ, визначення комбінацій економічних ресурсів, координація всіх видів економічної діяльності, визначення споживача вироблених благ, забезпечення системності функціонування економіки, реалізація соціальних завдань.
Структурні елементи економічної системи: структура продуктивних сил, економічні відносини, механізм господарювання, домінуючий тип власності, розвиток товарно-грошових відносин, макроекономічні механізми регулювання економіки.
2.Чинники особливостей національної економіки.
Чинники нац. особливостей: 1. Іст. і геополітичні умови формув. країни, політ. устрою. 2. рівень і хар-ка продуктивних сил та матеріально- технічної бази країни. 3. Нац. і соц.-культурні традиції, мораль, менталітет нації.
Чинники NE:
внутрішні (праця, земля, капітал, підприємницькі здібності, інформація, технології, неекономічні, інституційні фактори тощо);
зовнішні (МПР, глобалізаційні, трансформаційні, інтеграційні процеси і участь країни в них)
3.Типологізація національної економіки. Виділяють такі основні типи: традиційна (натуральне господарство); ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу); перехідна.. Традиційна економіка або натуральна організація суспільного виробництва - нерозвинена економіка, в якій економічні суб'єкти зосереджені переважно на виробництві товарів для власного споживання, а економічні відносини та рішення регулюються традицією. Характерні риси: Економічна замкненість; Універсальний характер робочої сили; Низький рівень спеціалізації і продуктивності праці; Консерватизм; визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці; безпосередній зв’язок виробництва і споживання. Ри́нкова еконо́міка — форма організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку. Характерні риси: Приватна власність; Обмежена роль державия; Свобода вибору; Ціновий механізм; Маркетингова система управління виробництва; Гнучкість системи. Адміністративно-командна характеризується тим, що в ній усі ресурси є власністю держави, яка здійснює централізоване управління економікою на всіх рівнях. Змішана економіка — економіка, у якій ряд рішень з розподілу ресурсів приймається приватними компаніями та господарствами,— а деякі приймаються урядом країни. Характерні риси: Гармонійне поєднання позитивних якостей ринкової і централізованої систем. Перехідна економіка — це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).