1. Гігієна як наука, її мета, зміст, завдання, методи дослідження та зв’язок з іншими науками.галузь медичних знань

1.Гігієна - це наука, що вивчає закономірності впливу оточуючого середовища на організм людини з метою обгрунтування нормативів,санітарних правил та заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, укріплення здоров"я та попередження захворювань. Мета Г. полягає у збереженні та зміцненні здоров"я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства в цілому. Завдання Г.: 1.)вивчення закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини; 2.)вивчення стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку для здоров"я населення та об"єктів навколишнього середовища; 3.)наукове обгрунтування оптимальних та гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища на підставі відомостей про їх якісну , кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини; 4.)впровадження Г. нормативів і рекомендацій в практику, перевірка їх ефективності і подальше вдосконалення; 5.) науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому.Методи Г.: а.) епідеміологічний метод; б.) Метод санітарного обстеження і опису; в.) М. гігієнічного експеримену : - м.натурного екперименту; - м. лабораторного експерименту; г.) М. санітарної екпертизи.

2. Місце та значення гігієни в системі медичних наук. Характер і спрямованість профілактичної медицини на різних етапах розвитку суспільства.

2. Г. використовує наукові дані і методи дослідження суміжних дисциплін : астрономії, географії, геофізики. геології, кліматології, метеорології, океанології, радіології. Г. користується науковими даними про здоров"я людини та популяції , чим визначаєть її зв"язок з клінічними дисциплінами, анатомією, гістологією, ембріологією, фізіологією,біологією,мікробіологією, геронтологією тощо. Результати Г. досліджень вткористовуються для розробки не тільки профілактичних, але й лікувальних заходів, що зумовлює зв"фязок гігієни з терапією, хірургією, інфекційними хворобами, а також під час проаедення наукових досліджень.при здійсненні всіх видів виробництва, забезпеченні сприятливих умов для навчання , виховання, побуту, праці, відпочинку, харчування.

3. Cанітарно-епідеміологічна служба в Україні, її структура та функції.Єдність дій лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів у справі забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення Санітарно-епідеміологічну службу України складають органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю МОЗУ, відповідні заклади і підрозділи міністерства оборони, міністерства внутрішніх справ, держкомітету у справах охорони державного кордону, національної гвардії,СБУ. Основний заклад санслужби України - санітарно-епідеміологічна станція.

4. Вплив природних факторів і соціальних умов на організм людини та здоров’я населення. Стан здоров’я населення як показник соціально-економічних досягнень, успіхів науки та організації охорони здоров’я.

Фактори : 1.) хімічні (речовинні) хімічні елементи або сполуки, що входять в склад повітря, води, грунту, їжі або є їхніми домішками; 2.) фізичні (енергетичні)температура, вологість і швидкість руху повітря, атмосферний тиск, сонячна радіація, шум, вібрація, іонізуюче випромінювання, появи Ем, теплової. акустичної, гравітаційної та ін. видів енергії. ; 3.) біологічні (біотичні) патогенні мікроби, віруси, гельмінти, гриби.; 4.) психогенні (інформаційні) слово, мова, письмо, взаємовідносини в колективі.

5. Глобальний характер забруднення води, повітря, грунту в умовах НТР і найважливіші проблеми профілактики захворювань населення.

Забруднення – це такий стан, коли в об”єкті навколишнього середовища забруднювач знаходиться в кількостях, що перевищують ГДК, і може спричинити несприятливий вплив на здоров”я та санітарно-побутові умови проживання людей. Основними джерелами забруднення атмосфери міст в умовах НТР є промислові підприємства автомобільний транспорт, теплові електростанції, авіаційна та космічна техніка, ядерна зброя, атомна енергетика тощо. Грунт населених пунктів може забруднюватись хімічними речовинами, що вносяться планомірпно, цілеспрямовано. організовано (пестициди, мін.добрива, структуроутворювачі грунту, стимулятори росту рослин ), а також побутовими та промисловими речовинами , що потрапляють в нього з стічними водами, твердими покидьками, вихлопними газами автоттранспорту. Вода забруднюється промисловими та побутолвимиводами, стучними водами тваринницьких комплексів, дренажні води , судноплавство. Фізичні агенти, хімічні рекчовини, біологічні види, що знаходяться в навколишньому середовищі в кількостях, що перевищують ГДК, шкідливо впливають на людину, а в поєднанні з внутрішніми спадковими чинниками, а також соціальними чинниками формують здоров”я.

6. Розвиток народного господарства в державі як фактор, що визначає розвиток гігієни та шляхи вирішення найважливіших соціально-гігієнічних проблем (харчування населення, умови життя, праці тощо).

Розвиток народного господарства в державі як фактор, що визначає розвиток гігієни та шляхи вирішення найважливіших соціально-гігієнічних проблем (харчування населення, умови життя, праці тощо).

В зв”язку з впровадженням нових технологій та повноцінним їх використанням на повну потужність в народному господарстві створюються нові умови, що самі по собі являються серйозним фактором впливу на стан соціально-гігієнічних проблем людства. Зокрема підвищилася виробнича потужність , що дозволяють перевищити попит пропозицією. З одного боку, це дозволяю покращити умови проживання людства, однак з другого боку людство підлягає негативним техногенним впливам, що в значній мірі впливає на тривалість життя людей, середній вік проживання та середній рівень здоров”я.

7.Основні етапи розвитку гігієни. Роль м. Петтенкофера, ф.Ф.Ерісмана, с.П.Доброславіна , г.В.Хлопіна та інших вчених в формуванні гігієни як науки.

Етапи Г.: 1.)емпіричний , 2.) науково-експериментальна Г. М. Петтенкофер-вперше створив кафедру гігієни в Мюнхенському університуті, організував гігієнічний інститут. розробив та впровадив в гігієну об"єктивні методи дослідження чинників навколишнього середовища з метою їх гігієнічної оцінки. Являється основоположником Г. як науки. О.П.Доброславін очолив першу в Росії школу Г. в Петурбурзі. Впроваджував в гігієну лабораторні методи лослідження, організував хіміко-аналітичну гігієнічну лабораторію. заснував Г. журнал "Здоровье" Був переконаним прихильником науково-дослідного обгрунтування практичних санітарних рекомендацій і добре розумів значення соціальних чинників для можливості їх реалізації. Ф.Ф.Ерісман вивчав вплив несприятливих санітарних умов на зір. Ініціатор створення спеціальних санстанцій в Росії. Його праці : "руокводство по гигиене" , "Профессиональная гигиена, или гигиена умственного и физического труда". Г.В.Хлопін очолював кафедри загальної та військової Г. Військово-медичної академії. Автор підручників та посібників "Основы гигиены", "Практические пособия по методам санитарных исследований", редактор журналу "Гигиена и санитария". Приділяв велику увагу розробці методів сан-хімічних досліджень, питанням гігієни водопостачання, охорони читоти водойм, житла, харчування.

8. Основні етапи розвитку і найвидатніші представники вітчизняної гігієни, та санітарної справи: в.Корчак-Чепурківський, о.М.Сисін, о.М.Марзеєв, в.З. Мартинюк, л.І.Медвідь, в.М.Жаботинський та ін.

О.В.Корчак-Чепурківський - доцент кафедри гігієни Київського університету, завкафедрою Київського медичного інституту. Пропагував гігієнічні знання, організаційно-практичну роботу, направленій проти інфекційних захворювань. Автор "Изменения смертности в г.Киеве с момента введения в нем канализации", "Наши гражданско-санитарные потребности","Программы курсов социальной и прмышленной гигиены". Був прихильником статистичних методів. О.М.Сисін -санітарний лікар Москви (1913р.), начальник санепідвідділу Наркомату охорони здоров"я РРФСР, професор гігієни 1-го Московського медінституту, дійсний член АМН СССР, засновник і перший директор Інституту загальної і комунальної гігієни АМН СССР. О.М.Марзеев -начальник санепідвідділу Наркомздоров"я СРСР, засновник і редактор журналу "Профилактическая медицина". Був директором Українського інституту комунальної гігієни і завідуючимкафкдрою гігієни Українського інститутут вдосконалення лікарів та кафедри комунальної гігієни харківського медичного і6нституту. Перший гоолва Українського наукового товариства гігієністів.В.М.Жаботинський вивчав питання гігієни атмосферного повітря.

9. Значення знання гігієни для лікаря лікувального профілю. Взаємозв’язок лікувального і профілактичного напрямків в медицині. Погляди клініцистів М.Я.Мудрова, М.І.Пирогова,С.П.Боткіна, Захар’їна С.Г.Забеліна на гігієну, як найважливішу

Гігієнічні знання дозволяють правильно планувати та провадити в життя профілактичні заходи серед населення., необхідне для постановки правильного ліагнозу, етіології захворювання , його лікування та профілактики. Дає можливість правильно організувати індивідуальний гігієнічний редим хворого : його харчування, режим дня, заходи по загартовуванню та фізкультурі, вирішувати питання трудової експертизи, працевлаштування. М.Я.Мудров автор курсу лекцій "О гигиене и болезнях обыкновенных в действующих войсках, а также о терапии болезней, в лагерях и госпиталях наиболее бывающих", "Слово о пользе и предметах военной гигиены, или науке сохранить здоровье военнослужащих", "Карманная книга военной гигиены, или замечания о сохранении здоровья русских солдат". Виїжджав на боротьбу з холерою в Саратов та Петербург та написав "Наставлкение простому народу , как предохранить себя от холеры". М.І.Пирогов, С.П.Боткін, Г.А.Захар"їн були активними прихильниками профілактичного напрямку в медицині і вважали гігієну найважливішою галуззю медичних знань в боротьбі за здоровя населення.