Викладач: Тимків Ірина Валеріївна. Допуск:
практичні заняття - 20 балів;
реферат - 10 балів;
есе - 10 балів;
наукова діяльність - 10 балів.
Реферат за 2 тижні до початку сесії (5 грудня):
вступ - до 2 сторінок;
висновки - до 2 сторінок;
3 розділи;
кожний розділ - 5-6 сторінок;
посилання на літературу;
висновки з думкою;
захист.
Есе до 15 жовтня:
8-10 сторінок;
питання дані;
5-6 статтей;
вступ - 2-3 абзаци;
статті додати;
захист.
На практичне заняття 1: теми 1, 2+форми міжнародних економічних відносин:
міжнародна торгівля;
міжнародний рух капіталу;
міжнародний рух робочої сили.
На практичне заняття 2: тема 3.
Тема 1: інтернаціоналізація: рівні, види та шляхи
Ключовими тенденціями розвитку світової економіки ХХ-ХХІ століття є:
поглиблення інтернаціоналізації виробництва та обміну;
соціалізація економіки;
зростання взаємозалежності країн та їхня регіональна інтеграція;
формування глобальної регуляторної системи;
підтвередження міжнародних універсальних стандартів життя.
Ядром глобальної економіки є постіндустріальна модель економічного розвитку. Тобто економіка знань, яку на сьогодні успішно реалізовують високорозвинуті країни світу, лідери науково-технічного прогресу. У постіндустріальній економіці людина стає і метою, і головним суб’єктом економіки, і визначальним критерієм її розвитку.У цьому контексті важливим процесом є інтернаціоналізація, яка відбувається на 2 рівнях: інтернаціоналізація на макрорівні - це просес розширення та поглиблення світогосподарських зв’язків завдяки підвищення міжнародної мобільності факторів. Кількісно це характеризується випереджальними темпами зростання міжнародної торгівлі та інвестицій порівняно із зростанням загальносвітового валового внутрішнього продукту і приводить до зростання імпортної, експортнрої та зовнішньоторговельної квот на рівні національної економіки. З поглядами на національні економіки виділяють:
внутрішню інтернаціоналізацію (імпорт товарів і послуг, позичкового капіталу, імміграція);
зовнішню інтернаціоналізацію (експрт товарів і послуг, позичкового капіталу, емміграція).
Виділяють 2 шляхи інтернаціоналізації:
екстернальний - це процес розширення міжнародної діяльності фірми завдяки використання конкурентних переваг партнерів на зарубіжних ринках;
інтернальний - це процес створення внутрішньокорпоративних ринків через організацію власних філіалів, дочірніх компаній, а також за допомогою придбання контролю за уже діючими фірмами, таким чином формуються внутрішньофірмові ринки.
Інтернаціоналізація на мікрорівні зумовлена викликом за межі національних економік не тільки результатів факторів виробництва, а і безпосередньо самого виробничого процесу. Інтернаціоналізація на мікрорівні являє собою процес залучення фірми до міжнародних операцій і їй притаманний переважно стабільний характер:
початковий;
локальної ринкової експансії;
транснаціональний;
глобальний.
На стадії початкової інтернаціоналізації національні економіки взаємодіють на основі розвитку традиційних норм міжнародних економічних відносин. Рівень початкової інтернаціоналізації визначається ступенем залучення національної економіки або системи міжнародних економічних відносин, а також питомою вагою і значенням міжнародної діяльності у формуванні результатів економічної діяльності держави. В умовах, коли розвиваються динамічні процеси транснаціоналізації і створюються торговельні інтеграційні угрупування (зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз) національні економіки входять в стадію глобальних інтернаціоналізацій, відповідно доповнюються і кількісні показники рівня інтернаціоналізацій (кількість транснаціональних корпорацій, масштаби і результати їхньої зарубіжної діяльності, ефективність їх участі у торгівельних блоках). Для стадії транснаціональної інтеграції характерними є:
перевага транснаціональних корпорацій в міжнародній економічній діяльності;
взаємодія в межах зрілих регіональних інтеграційних угрупувань.
Кількісні параметри інтернаціоналізації відбивають не стільки вплив транснаціоналізації та стан регіональної інтеграції на умови розвитку цих країн скільки місце взаємозв’язаних економік у світогосподарській системі. Сучасний економічний розвиток динамізує процеси як транснаціоналізації, так і регіональної економічної інтеграції. Показово, що Сполучені Штати Америки перейшли, а Японія переходить у стадію інтеграційної, тобто транснаціональної інтернаціоналізації. Взаємовідносини країн розвиваються у трикутнику:
національна економіка;
транснаціоналізація;
регіональна інтеграція.
Динамічний розвиток форм регіональної інтеграції в умовах глобальної орієнтації транснаціональних корпорацій спричиняють перехід інтернаціоналізації до глобальної стадії. На цій стадії все більшу роль відіграють міжнародні економічні організації такі як Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародна організація праці. Поступово відбуваться глобальна інституалізація. На цій стадії інтернаціональні взаємовідносини країн формуються уже не в трикутнику, а у чотирикутнику:
національна економіка;
транснаціоналізація;
регіональна інтеграція.
інституалізація.
Побічним результатом розвитку інтернаціоналізації стане глобальна економічна інтеграція.