Тема 2. Документальна та інституційна база соціальної політики.

1. Класифікація нормативно-правових актів.

2. Групи документів, що визначають державну соціальну політику та її реалізацію.

3. Підходи до класифікації інститутів, які мають відношення до формування та реалізації соціальної політики. Організаційні рівні інституцій.

4. Інституційна база соціальної політики в Україні.

Реферати:

1. Роль Адміністрації Президента України у формуванні засад і напрямів розвитку соціальної політики.

2. Взаємодія органів місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань реалізації соціальної державної політики на своїх територіях.

Література:

1. Скуратівський В., Палій О. Основи соціальної політики: Навч.посібник. - К.: МАУП, 2002. - 200 с.

2. Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. – к.: Основи, 1996. – 237 с.

3. Головко М., Лінецький С., Пастухов В., Пеньківський В. Основи правознавства: Навч.посібн. – К.: Четверта хвиля, 1998. – 300 с.

4. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. - К.: Студцентр: НІКА - Центр, 1998. - 203 с.

5. Шевчук В. Про концепцію переходу України до сталого розвитку. Проблеми сталого розвитку України. - К.: БМТ, 1998. - С. 23-27.

6. Шевчук П.І. Соціальна політика. - Львів: Світ, 2003. - 400 с.

7. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти. - К.: Академія, 2003. - 107 с.

Методичні вказівки

Розпочинаючи вивчення теми, варто наголосити, що документальна база є важливим елементом формування і реалізації політики, у тому числі і соціальної. Варто розглянути класифікацію усіх нормативно-правових актів за такими критеріями: за юридичною силою, за суб’єктом ухвалення, за сферою дії, за рівнем загальності правових норм, за часом дії. Розглянути параметри, які визначають чинність нормативно-правових актів [3, с.28-29; 7, с.39-40].

У другому питанні необхідно розглянути групи документів, що визначають державну соціальну політику та її реалізацію в Україні: Конституцію, декларації, хартії, конвенції, міжнародні та міжурядові угоди тощо [2, с.17-18; 7, с.40-43].

При розгляді третього питання варто розглянути підходи до класифікації, які мають відношення до формування та реалізації соціальної політики, а саме: за масштабом діяльності, організаційних рівнів. А далі охарактеризувати п’ять рівнів функціонування соціальних інституцій залежно від їх функціональних обов’язків [7, c.43-45; 6, с.170-172].

Розкриваючи зміст останнього питання варто дати характеристику основним інститутам соціальної політики в Україні: Міністерства праці та соціальної політики, Пенсійного фонду, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства науки і освіти України, місцевих держадміністрацій тощо [7, с.45-46, 6, с.172-200].

Тема 3. Стан добробуту в світі та основні проблеми його порівняння в різних регіонах.

1. Проблема виведення об'єктивного критерію розвитку соціальної сфери країн (ВВП, ПРЛ, ПФП).

2. Концепція людського розвитку: сутність, зміст, складові. Методика вимірювання індексу людського розвитку (ІЛР).

3. Стан людського розвитку в Україні. Шляхи підвищення рівня людського розвитку.

Реферати. 1. Стан і рівень людського розвитку в Україні. Основні причини його зниження. 2. Регіональні аспекти людського розвитку (на прикладі України).

Література

1. Білобров Д. Сталий людський розвиток: напрямки реалізації в Україні. - К.: Знання України, 2002. - 36 с.

2. Власюк О., Пирожков С. Індекс людського розвитку. - К.: ПРООН, 1995. - 83 с.

3. Гончарова С. Отенко І. Соціальна політика: Навч. посібник. - Харків, 2003. - 198 с.

4. Дікон Б., Холмс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. - К.: Основи, 1999.-346 с.

5. Україна: Звіт з людського розвитку (1995-1999). - К.: ПРООН, 1999. -136 с.

6. Україна: Національний звіт з людського розвитку 2001; Сила суспільної взаємодії. - К.: ПРООН, 2001. - 1 ІЗ с.

7. Концепція сталого розвитку України. - К., 1997. -17 с.

8. Основи демократії. - К.: Вид-во "Ай-Бі", 2004. - 668 с.

9. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 360 с.

10. Скуратівський В., Палій О. Основи соціальної політики: Навч.посібник. - К.: МАУП, 2002. - 200 с.

11. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. - К.: Студцентр: НІКА - Центр, 1998. - 203 с.

12. Шевчук В. Про концепцію переходу України до сталого розвитку. Проблеми сталого розвитку України. - К.: БМТ, 1998. - С. 23-27.

13. Шевчук П.І. Соціальна політика. - Львів: Світ, 2003. - 400 с.

Методичні вказівки

Вивчення теми варто розпочати із розгляду проблеми виведення об'єктивного критерію розвитку соціальної сфери країн. Слід довести, що показник економічного зростання (ВВП - внутрішній валовий продукт) та показник фактичного прогресу (ПФП) не є універсальними показниками, які б об'єктивно відображали суспільний прогрес та задоволення потреб людини, враховуючи показники здоров'я, особистої свободи індивіда, рівень культурного розвитку та ін. Закінчуючи висвітлення цього питання, потрібно наголосити, що порівняти умови суспільного життя людей в різних країнах, а також віднайти шляхи для їх поліпшення можна за допомогою показника людського розвитку (ПРЛ) [4; с. 52-56].

У другому питанні необхідно визначити сутність і зміст концепції людського розвитку, яка передбачає розширенім можливостей людей поліпшити свій добробут, зміцнити своє здоров'я, одержати кваліфікацію, збагатити себе духовно і почувати себе безпечно. Особливу увагу варто звернути на анліз основних складових, умов формування та напрямків людського розвитку. Потрібно зазначити, що людський розвиток мусить бути сталим, що означає раціональне використання усіх можливих ресурсів як для задоволення потреб сучасних, так і майбутніх поколінь. Методика вимірювання людського розвитку реалізується через виведення індексу людського розвитку ІЛР»), який розраховується на основі трьох показників: очікувана тривалість життя при народженні; грамотність серед населення; ВВП надушу населення [2; 13, с.86-95; 10, с.111-112].

Розглядаючи третє питання, потрібно проаналізувати особливості людського розвитку в Україні на протязі останніх 15-ти років, який характеризується суттєвим спадом виробництва, скороченням тривалості життя та високими показниками рівня освіти серед населення, які залишились з радянських часів. Варто розглянути регіональні індекси людського розвитку та їх складові, вказати на причини їх розбіжності. Під час розгляду цього питання слід наголосити, що для підвищення національного ІЛР необхідні позитивні зрушення у сферах політичної стабільності, економічного розвитку, соціального захисту населення, становлення дієвого місцевого самоврядування, освіти, культури, охорони здоров'я, збереження навколишнього середовища, етнонаціональної та міграційної політики та ін. [1; 5; 6; 7; 11; 12; 13, с.95-100].

У першому рефераті потрібно вказати на те, що порівняння ІЛР України з аналогічним показником інших країн світу висвітлює тенденцію до суттєвого зниження цього показника через падіння рівня ВВП, скорочення тривалості життя [1; 5; 6; 7; 12; 13, с.94-98]. При написанні другого реферату, варто зазначити, що існують значні регіональні розбіжності в показниках ІЛР, які слід враховувати при формуванні регіональної політики, зокрема заходів, спрямованих на запобігання непередбаченій міграції населення, подальшій дестабілізації ринку праці і, особливо, вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів [1; 5; 6; 7; 12; 13, с.95-98].