- •Теоретичні відомості
- •Інструменти і матеріали
- •Техніка безпеки
- •Закріплення робочої нитки на тканині
- •Початкові шви
- •Обробка кута і підрубка краю
- •Обробка кута
- •Інструкційна карта «Стебловий шов»
- •Інструкційна карта «Тамбурний шов» або «Ланцюжок»
- •Інструкційна карта «Петельний шов»
- •Інструкційна карта «Шов уперед голкою»
- •ІнструкЦійна карта
- •Література Основна
- •Додаткова
полтавський національний педагогічний університет
імені в.г. короленка
ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
Кафедра теорії та
методики технологічної освіти
Методичні вказівки до виконання
лабораторної роботи №2
з курсу «Практикум в навчальних майстернях»
для студентів ІІІ курсу
ВИДИ ТЕХНІК ВИШИВКИ. НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ У ВИШИВЦІ. СТЕБЛОВИЙ ТА ТАМБУРНИЙ (ЛАНЦЮЖОК) ШВИ
Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта
Напрям підготовки 6.01.01.03. Технологічна освіта
ПОЛТАВА – 2010
МЕТА РОБОТИ: ознайомитися з видами технік у вишивці, народними традиціями у вишивці, інструментами та матеріалами, що використовуються при вишиванні, та способами виконання простих швів.
НЕОБХІДНІ ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: стенди, плаката, підручники, інструкційні картки, готові зразки.
ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ: уважно прочитати лабораторну роботу, законспектувати в зошит. Виконати практичну частину до теми.
Теоретичні відомості
Кожен регіон України має свої характерні техніки вишивання та колорит.
Народна художня вишивка України при своїй єдиній стильовій основі дуже різноманітна. В кожній області вона має свої відмінності.
Художні вишивки Полтавщини багатогранні за технікою виконання, формами узору, логікою побудови. Для полтавських сорочок характерні такі шви: хрестик, плутаний хрестик, подвійний прутик, зубчики, мережка, прутикова мережка, вирізування, лиштва, виколювання, довбанка, верхоплут, ляхівка в один і більше рядів, пухлики, ланцюжки та ін. Узори виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Мистецьки, з високим художнім смаком поєднані шви утворюють дуже гарні узори. Так, поєднання лиштви з мережками або вирізуванням дає один із найдосконаліших художньо типів вишивки, що був особливо поширений на Полтавщині.
Сорочки на Полтавщині вишиваються переважно білими нитками, зрідка червоними та сірими.
Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Лінія геометричного мотиву у вигляді ромбів повторюється декілька разів. Вишивка червоною ниткою по біло-сірому фону льняного полотна графічно чітка.
У північних районах Волині побутує вишивка низовим і поверхневим швом на зразок ткання. Візерунки геометричні, дуже чіткі й прості за композицією. У південних районах Волинської області переважають рослинні мотиви – квіти, ягоди та ін. Шиття поверхневе — хрестик, гладь, прутик. Чорний колір поєднується з комбінаціями червоного.
На Київщині переважають рослинно-геометричні орнаменти із стилізованими гронами винограду, хмелю, що виконуються червоними й чорними нитками. Сорочки оздоблюють гладдю, занизуванням, набируванням та хрестиком.
Для Чернігівщини характерні білі вишивки. Щоб підсилити загальну виразність, у вишивці здебільшого використовують шви двох чи більше типів. Наприклад, в одній композиції поєднуються шви (виколювання, вирізування, мережка) із щільним настилом або іншим видом гладі. Жіночі та чоловічі сорочки змережуются «прутиком» так, як і на Поділлі: прозорою мережкою (шабаком) червоними та чорними нитками. Смугастий орнамент розміщується на уставках окремими чи суцільними смугами по рукаву.
Для Подільських сорочок характерна різноманітність швів. В орнаментах переважає один колір — чорний з більшим чи меншим вкрапленням синього, червоного, жовтого, зеленого. Найбільш поширеними є одноколірні (червоні, чорні) вишивки на сорочках, значно рідше дво- та триколірні.
На півдні Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нитками із згущеними стібками: окремі елементи узору обводять кольоровими нитками, завдяки чому створюється кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують уздовж усього рукава скісними смугами.
У минулому в Карпатах та на Прикарпатті майже кожне село відрізнялося від іншого своєрідністю вишивки, багатством композиції та неповторністю кольорів. Ця традиція збереглася й донині. У народній вишивці Львівської області використовують різноманітні узори, деякі з них поширені по всій області й пов'язані з місцевими особливостями та народними традиціями. Вишивані сорочки колористичне розмаїті.
Для гуцульських вишивок характерні різноманітність геометричних та рослинних, візерунків, розмаїття композицій, багатство кольорових поєднань, здебільшого червоного з жовтим та зеленим, причому червоний колір домінує.
Вишивки Закарпаття визначає мотив «кривулька», а також техніка заволікання і вишивання хрестиком. Типовим є густе заливання тла, коли велика кількість дрібних елементів заповнення орнаментальну площину і візерунок окреслюється тонкими просвітами. Тут часто також використовується гаптування (бісером, золотом, сріблом).
Розвиток сучасного народного мистецтва зумовлюється характером і вимогами науково-технічного прогресу. Твори народного мистецтва виконують мистецько-декоративні, ужиткові (або утилітарні) функції.
Техніки вишивання
Початкові шви.
Техніки прозоро-рахункової групи.
Поверхнево-нашивні нерахункові техніки.
Поверхнево-нашивні рахункові техніки.
Початкові шви. До початкових швів належать контурні та оздоблювальні шви, що застосовують в узорах рослинного орнаменту. Початкові шви виконують за контуром малюнка, або ж ними заповнюють деякі елементи малюнка. До них відносяться: шви – уперед голкою, за голкою, козлик, стебловий, тамбурний, петельний.
Техніки прозоро-рахункової групи виконують тільки на тканинах полотняного переплетення. Ці техніки характеризуються тим, що нитки горизонтального напрямку підрізають і витягують, а вертикального – збирають голкою в пучки й обкручують вишивальними нитками. При цьому утворюються певні узори. До них відносяться: багаторядна ляхівка, безчисна мережка, вівсяночка, гречечка, затяганка, квадратикова мережка, кольоровий прутик, лучка, ляхівка, ляхівка з настилом, прутик, прутик з настилом, подвійний прутик, стовпчик, черв'ячок, чисна мережка, шабак.
Назва «поверхнево-нашивні рахункові» техніки пояснює спосіб виконання їх, тобто вишивання на поверхні тканини, рахуючи нитки: вирізування, занизування, зерновий вивід, кафасор, курячий брід, лиштва, набирування, низь, поверхневий верхоплут, поверхниця, ретязь, хрестик, штапівка, товмацька зірка.
До "поверхнево-нашивних нерахункових" технік відносяться: гладь, глухі декоративні сітки, зборки, зубцювання, курячі шкірки, обробка країв, пухлики, курячі шкірки, обробка країв, рубці, рушникові шви.