Контрольні питання

1. Які основні показники безпеки різних видів іграшок?

2. Назвіть характерні порушення вимог законодавства про захист прав споживачів під час реалізації іграшок.

3. Що означають знаки на упаковці іграшок?

4. Що таке декларація відповідності? Призначення декларації.

5. Що повинна містити технічна документація згідно з Технічним регламентом безпеки іграшок?

6. Яким чином проводиться оцінювання відповідності в разі, коли виробник не застосував національні стандарти для виробництва іграшок?

7. Як проводиться оцінювання відповідності в разі, коли іграшки вводяться в обіг окремою особою (постачальником)?

8. Який порядок процедури оцінювання відповідності іграшок?

9. Охарактеризуйте номенклатуру показників якості іграшок відповідно до ДСТУ 3216-95 «Іграшки. Номенклатура показників якості».

Лабораторна робота № 6

Міжнародні системи акредитації випробувальних

лабораторій

Мета роботи – вивчити досвід гармонізації вимог національних стандартів ДСТУ ISO/IEC 17025-2001 з документами ISO та IEC про проведення випробувань та калібрувань у випробувальній лабораторії.

6.1. Стислі теоретичні відомості

Акредитація на право проведення державних випробувань, метрологічної перевірки та калібрування засобів вимірювальної техніки, вимірювань, атестації методик виконання вимірювань здійснюється Держспоживстандартом України, його метрологічними центрами й територіальними органами.

Територіальними органами Держспоживстандарту України здійснюється акредитація вимірювальних лабораторій підприємств та організацій, що не належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також вимірювальних лабораторій підприємств та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади (якщо це передбачено законодавством) на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду.

Метрологічні центри Держспоживстандарту України й уповноважені Держспоживстандартом України його територіальні органи здійснюють акредитацію метрологічних служб центральних органів виконавчої влади, підприємств та організацій на право проведення атестації методик виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду.

У разі позитивного рішення про акредитацію в установленому порядку видається атестат акредитації. Спори з питань акредитації розглядаються Держспоживстандартом України, судом або арбітражним судом.

З метою гармонізації вимог національного стандарту до компетенції лабораторій з проведення випробувань і калібрувань, включаючи відбір зразків, з документами ІSO та IEC розроблено стандарт ДСТУ ІSO/IEC 17025:2001, який використовується і в галузі легкої промисловості.

Цей стандарт охоплює випробування та калібрування, що проводяться стандартизованими методами, нестандартизованими методами й методами, розробленими лабораторією.

Він є ідентичним перекладом міжнародного стандарту ІSO/IEC 17025:1999 General requirements for the competence of testing end calibration laboratories. Міжнародний стандарт ІSO/IEC 17025 розроблено Комітетом ІSO з оцінювання відповідності (ІSO/CASCO). Перше видання ІSO/IEC 17025 скасовує та замінює ІSO/IEC Guide 25:1990.

Технічним комітетом, відповідальним за цей стандарт, є ТК 89 «Оцінка відповідності». Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.

Вимоги цього стандарту стосуються калібрування засобів вимірювальної техніки. При цьому слід мати на увазі, що в Україні, крім оцінки невизначеності вимірювань, можна, за погодженням із замовником, оцінювати похибку вимірювань.

Цей стандарт замінює ДСТУ ЕN 45001–98 «Загальні вимоги до діяльності випробувальних лабораторій».

Структура стандарту ДСТУ ІSO/IEC 17025:2006 подана на рис. 6.1, а вимоги до управління – на рис. 6.2.

Рис. 6.1. Структура стандарту ДСТУ ІSO/IEC 17025:2006

Цей стандарт розроблено за результатами великого досвіду впровадження ІSO/IEC Guide 25 та ЕN 45001, замість яких він тепер діє. У ньому містяться всі вимоги, яким повинні відповідати випробувальні й калібрувальні лабораторії, якщо вони мають намір показати, що в них функціонує система якості, що вони технічно компетентні та здатні отримувати технічно обґрунтовані результати.

Органи акредитації, що визнають компетентність випробувальних і калібрувальних лабораторій, мають використовувати цей стандарт як основоположний під час їх акредитації. Загальне зростання обсягів використання систем якості є стимулом для лабораторій, які входять до складу більших організацій або надають інші послуги, використовувати систему якості, що відповідає ISO 9001 або ISO 9004, а також вищезазначеному стандарту. Враховуючи це, під час розробки даного стандарту велику увагу було приділено включенню всіх тих вимог ISO 9001 та ISO 9004, що стосуються послуг з випробувань і калібрувань, які охоплюються системою якості лабораторії.

Рис. 6.2. Вимоги до управління стандарту ДСТУ ІSO/IEC 17025:2006

Таким чином, випробувальні та калібрувальні лабораторії, що виконують вимоги цього стандарту, будуть функціонувати також відповідно до вимог ISO 9001 або ISO 9004.

Проте сертифікація на ISO 9001 та ISO 9004 не є доказом здатності лабораторії отримувати технічно обґрунтовані дані й результати.

Визнанню результатів випробувань та калібрувань різними країнами слід сприяти в тому випадку, якщо лабораторії дотримуються цього стандарту і якщо вони одержують акредитацію від органів, що уклали угоди про взаємне визнання з аналогічними органами інших країн, які використовують цей стандарт.

Використання даного стандарту полегшить співробітництво між лабораторіями та іншими органами, сприятиме обміну інформацією, досвідом, а також гармонізації стандартів і процедур. Основні вимоги до управління стандартом охарактеризовано нижче.

Лабораторія або організація, до складу якої вона входить, повинна бути самостійною правовою одиницею з юридичною відповідальністю. Головним обов'язком лабораторії є проведення випробувань і калібрувань таким чином, щоб виконувалися вимоги цього стандарту та задовольнялися потреби замовника, органів влади або організацій, які здійснюють офіційне визнання.

Система управління лабораторією повинна охоплювати роботи, виконувані на її основній території, у віддалених місцях, а також на тимчасових робочих місцях або пересувних лабораторіях.

Якщо лабораторія входить до складу організації, що здійснює діяльність, відмінну від випробувань та/або калібрувань, то обов'язки керівного персоналу організації, яка бере участь чи має вплив на діяльність лабораторії з проведення випробувань та/або калібрувань, повинні бути чітко визначені з тим, щоб ідентифікувати потенційні конфлікти інтересів. Лабораторія повинна:

• укомплектуватися керівним і технічним персоналом, що має повноваження та ресурси, необхідні для виконання своїх обов'язків і виявлення випадків відхилень від системи якості;

• вживати заходів для забезпечення незалежності її керівництва та співробітників від будь-якого невиправданого внутрішнього й зовнішнього комерційного, фінансового або іншого тиску та впливу, який може негативно позначитися на якості їхньої роботи;

• визначати політику та процедури, що забезпечують захист конфіденційності інформації й прав власності її замовників, включаючи процедури захисту електронного зберігання та передачі результатів;

• визначати політику та процедури, що дозволяють уникнути залучення в будь-яку діяльність, яка знизила б довіру до її компетентності, неупередженості висновків або чесності в її діяльності;

• встановлювати відповідальність, повноваження та взаємовідносини всіх співробітників, які займаються управлінням, виконанням або перевіркою робіт, що впливають на якість випробувань та/або калібрувань;

• забезпечувати контроль за співробітниками, що проводять випробування та калібрування, включаючи стажистів, з боку осіб, знайомих з методами й процедурами, метою кожного випробування та/або калібрування, а також з оцінюванням результатів випробувань або калібрувань;

• мати технічну адміністрацію, що несе загальну відповідальність за технічну діяльність і надання необхідних ресурсів для забезпечення належної якості роботи лабораторії.

Лабораторія повинна встановити, впровадити та підтримувати систему якості відповідно до галузі її діяльності. Лабораторія повинна документально оформити свою «політику» системи, програми, процедури та інструкції в обсязі, необхідному для забезпечення якості результатів випробувань та/або калібрувань. Документація системи повинна бути доведена до відома відповідного персоналу, усвідомлена ним, доступна йому та виконуватися ним.

Лабораторія повинна встановити й підтримувати процедури управління всіма документами, що є частиною системи якості (розробленими в межах лабораторії або отриманими ззовні), такими як регламенти, стандарти, інші нормативні документи, методики випробувань та/або калібрувань, а також креслення, програмне забезпечення, технічні умови, інструкції й настанови.

Прийнята процедура повинна забезпечувати тощо:

• офіційні видання відповідних документів доступні на всіх дільницях, де здійснюються основні операції, спрямовані на ефективну діяльність лабораторії;

• документи періодично аналізуються і, у разі потреби переглядаються для забезпечення їх постійної придатності та відповідності встановленим вимогам;

• нечинні або застарілі документи оперативно вилучаються з усіх місць видання чи використання, або їх ненавмисне використання запобігається іншим чином;

• застарілі документи, що зберігаються в юридичних або інформаційних цілях, відповідним чином маркуються.

Документи системи якості, розроблені лабораторією, повинні мати унікальну ідентифікацію. Серед елементів такої ідентифікації повинні бути дата випуску та/або позначення перегляду, нумерація сторінок, загальна кількість сторінок чи позначка кінця документа й назва органу(ів), що випустив(ли) документ.

Зміни в документах повинні аналізуватися та затверджуватися тією самою службою, що проводила початковий аналіз, якщо спеціально не призначені інші особи. Призначені співробітники повинні мати доступ до відповідної вихідної інформації, яка є основою для їхньої роботи з аналізу та затвердження.

Якщо система управління документацією лабораторії дозволяє вносити зміни від руки, не очікуючи перевидання документів, то повинні бути визначені процедури та повноваження для таких змін. Зміни повинні бути чітко позначені, завізовані та датовані. Переглянутий документ повинен бути офіційно перевиданий, як тільки це стане можливим.

Повинні бути встановлені процедури для опису того, як вносяться та впроваджуються зміни в документах, що зберігаються в комп'ютерних системах.

Лабораторія повинна встановити й підтримувати процедури аналізу запитів, заявок на підряд та контрактів. Політика та процедури аналізу, що передують укладенню контракту на випробування та/або калібрування, повинні забезпечувати:

• адекватне визначення та за документування вимог, включаючи використовувані методи;

• наявність у лабораторії можливостей і ресурсів, що дозволяють виконувати вимоги;

• вибір відповідного метод випробування та/або калібрування, здатного задовольнити вимоги замовника. Будь-які розбіжності між запитом або заявкою на підряд та контрактом повинні бути усунуті до початку робіт.

Результати аналізів, включаючи будь-які значні зміни, повинні бути збережені. Також слід зберігати записи про відповідні переговори із замовником, що стосуються його вимог або результатів робіт, здійснених під час виконання контракту.

Якщо лабораторія укладає субпідряд з непередбачених причин (наприклад, перевантаженість, потреба у додатковій експертизі чи тимчасова нездатність) або на постійній основі (наприклад, на умовах постійного субпідряду, угод про представництво чи пільги), ця робота повинна бути передана компетентному субпідряднику. Компетентним є такий субпідрядник, який виконує роботу відповідно до цього стандарту.

Лабораторія повинна повідомити замовника про субпідряд у письмовому вигляді, а в разі потреби одержати схвалення замовника, бажано, теж у письмовому вигляді.

У лабораторії повинна бути встановлена політика та процедура вибору й придбання необхідних послуг та ресурсів, що впливають на якість випробувань та/або калібрувань. Повинні існувати процедури придбання, одержання та зберігання відповідних реактивів і лабораторних матеріалів, що витрачаються під час проведення випробувань та калібрувань.

Лабораторія повинна забезпечувати, щоб отримані ресурси, реактиви та витратні матеріали, які впливають на якість випробувань та/або калібрувань, не використовувалися доти, поки вони не будуть проконтрольовані чи в інший спосіб не оцінені на відповідність стандартним вимогам або вимогам методів, розроблених для даних випробувань та/або калібрувань.

Лабораторія повинна проводити оцінювання постачальників найважливіших витратних матеріалів, ресурсів і послуг, що впливають на якість випробувань та калібрувань, а також зберігати реєстраційні дані про ці оцінювання та перелік схвалених постачальників.

Лабораторія повинна співробітничати із замовниками або їхніми представниками з питань роз'яснення запиту замовника та контролю за діяльністю лабораторії у зв'язку з виконуваною роботою за умови, що лабораторія забезпечує конфіденційність стосовно інших замовників.

У лабораторії повинна бути передбачена політика та процедури з вирішення претензій з боку замовників або інших сторін. Необхідно зберігати реєстраційні дані з усіх рекламацій, розслідувань, а також коригувальних дій, здійснених лабораторією.

Лабораторія повинна мати політику та процедури, які застосовуються в тому випадку, коли будь-який аспект випробувань та/або калібрувань чи результати цієї роботи не відповідають власним процедурам лабораторії або узгодженим із замовником вимогам.

Політика та процедури повинні забезпечувати:

- визначення обов'язків та повноважень з управління невідповідними роботами встановлені та здійснюються відповідні дії при виявленні невідповідної роботи (включаючи призупинення роботи й, у разі потреби призупинення дії протоколів випробувань та свідоцтв про калібрування);

• проведення оцінювання значимості невідповідної роботи;

• негайне вживання коригувальних заходів разом з рішенням про можливість прийняття невідповідної роботи;

• сповіщення замовника та скасування роботи в разі потреби;

• відповідальність за дозвіл відновити роботу встановлена.

Лабораторія повинна розробити політику та процедуру й визначити відповідні повноваження з вживання коригувальних заходів у тих випадках, коли виявлена невідповідна робота чи відхилення від політики або процедур, передбачених системою якості чи технічними операціями.

Процедура коригувальної дії повинна починатися дослідженням з метою визначення основних(ої) причин(и) проблеми.

Коли виникає потреба, лабораторія повинна визначити можливі коригувальні дії. Вона повинна вибрати та здійснити дію (дії), найбільш придатну(і) для усунення проблеми та запобігання її повторенню.

Лабораторія повинна контролювати результати, щоб переконатися в ефективності коригувальних дій.

Повинні бути визначені необхідні поліпшення та потенційні джерела невідповідностей технічного характеру або пов'язаних із системою якості. Якщо потрібна запобіжна дія, необхідно розробити, впровадити й реалізувати план дій, щоб знизити ймовірність повторення подібних невідповідностей.

Процедури запобіжних дій повинні включати ініціювання таких дій та проведення контролю з метою забезпечення їх ефективності.

Лабораторія повинна встановити й підтримувати процедури ідентифікації, збирання, індексування, доступу, систематизації, зберігання, ведення та вилучення реєстраційних даних з якості та технічних питань. Дані з якості повинні включати звіти про внутрішні перевірки, результати аналізу з боку керівництва, а також дані про коригувальні та запобіжні дії.

Реєстраційні дані повинні бути розбірливими, легко доступними і не піддаватися небезпеці бути зіпсованими або загубленими. Повинні бути встановлені терміни зберігання таких даних.

Усі реєстраційні дані мають зберігатися в умовах безпеки та конфіденційності.

Лабораторія повинна мати процедури для захисту та відновлення даних на електронних носіях, а також для попередження несанкціонованого доступу або внесення змін до них.

У лабораторії протягом установленого часу повинні зберігатися: зареєстровані дані первинних спостережень; вторинні дані та достатній обсяг інформації для того, щоб була можливість перевірки, дані калібрувань; дані про персонал; копії кожного звіту про випробування або виданого свідоцтва про калібрування. Дані про кожне випробування або калібрування повинні містити достатньо інформації, яка в разі потреби сприятиме виявленню факторів, що впливають на невизначеність, і проведенню повторних випробувань або калібрувань в умовах, максимально наближених до первинних. Дані повинні містити відомості про персонал, відповідальний за відбір зразків, проведення кожного випробування та/або калібрування й контроль результатів.

Лабораторія повинна періодично й відповідно до попередньо встановлених графіка та процедури проводити внутрішні перевірки своєї діяльності, щоб пересвідчитися, чи відповідає вона, як і раніше, вимогам системи якості та цього стандарту. Програма внутрішньої перевірки повинна охоплювати всі елементи системи якості, включаючи діяльність з проведення випробувань та/або калібрувань. Керівник з якості відповідає за планування та організацію перевірок відповідно до графіка й вимог керівництва. Перевірки повинні проводитися підготовленим і кваліфікованим персоналом, незалежним, коли є така можливість, від діяльності, що перевіряється. Періодичність проведення внутрішніх перевірок становить один рік.

Якщо внаслідок проведеної перевірки виникають сумніви в ефективній діяльності або в правильності чи вірогідності результатів проведених випробувань та калібрувань, лабораторія повинна своєчасно здійснити коригувальну дію. Крім того, у випадку коли, дослідження свідчать про те, що результати, отримані лабораторією, можуть бути помилковими, вона повинна сповістити про це замовників у письмовому вигляді.

Галузь діяльності, що перевіряється, результати перевірки та зумовлених коригувальних дій повинні бути зареєстровані.

Відповідно до попередньо встановлених графіка та процедури виконавче керівництво лабораторії повинно періодично проводити аналіз системи якості лабораторії й діяльності з проведення випробувань та/або калібрувань з метою забезпечення їх постійної придатності та ефективності, а також здійснювати необхідні зміни або поліпшення.

Результати аналізів з боку керівництва та подальших дій повинні бути зареєстровані. Керівництво повинно забезпечити виконання цих дій у відповідні узгоджені терміни.

Ступінь впливу факторів на загальну невизначеність вимірювань значно відрізняється залежно від видів випробувань та калібрувань. Лабораторія повинна враховувати ці фактори під час розроблення методів і процедур випробувань та калібрувань, під час підготовки та оцінювання кваліфікації персоналу, а також під час вибору та калібрування використовуваного нею обладнання (рис. 6.3).

Керівництво лабораторії повинно забезпечити компетентність усіх, хто працює зі спеціальним обладнанням, проводить випробування та/або калібрування, оцінює результати й підписує звіти про випробування та свідоцтва про калібрування. За стажистами має бути забезпечений відповідний нагляд. Специфічні завдання повинні доручатися персоналу з урахуванням відповідної освіти, підготовки, досвіду та/або майстерності, що проявляється ним.

Рис. 6.3. Фактори, які визначають точність випробувань

Метою керівництва лабораторії має бути постійне підтримання високого рівня освіти, підготовки та майстерності персоналу лабораторії. У лабораторії повинні бути чітко відпрацьовані процедури виявлення потреб у підвищенні кваліфікації та здійснення підготовки персоналу. Програма підготовки має відповідати наявним і майбутнім завданням лабораторії.

Умови проведення випробувань та/або калібрувань, включаючи (але не обмежуючись цим) джерела енергії, освітлення й навколишнє середовище, повинні сприяти правильному проведенню випробувань та/або калібрувань.

Лабораторія має організувати свою діяльність таким чином, щоб умови навколишнього середовища не зводили нанівець результати роботи або негативно позначалися на потрібній якості будь-якого вимірювання. Особлива увага повинна бути приділена тим випадкам, коли відбір зразків і випробування та/або калібрування здійснюється не в стаціонарних приміщеннях лабораторії. Технічні вимоги до приміщень та умов навколишнього середовища, які можуть впливати на результати випробувань і калібрувань, мають бути задокументовані.

У своїй діяльності лабораторія повинна використовувати методи та процедури, що відповідають галузі її діяльності. Вони включають відбір зразків, поводження з ними, транспортування, зберігання й підготовку виробів, що підлягають випробуванням та/або калібруванню, і, якщо доречно, оцінювання невизначеності вимірювань, а також статистичні методи аналізу результатів випробувань та/або калібрувань.

Лабораторія повинна мати у своєму розпорядженні всі види обладнання для відбору зразків, вимірювань та випробувань, що необхідно для правильного проведення випробувань та/або калібрувань (включаючи відбір проб, підготовку виробів, які підлягають випробуванням та/або калібруванню, оброблення й аналіз даних випробувань та/або калібрувань). У випадках, коли лабораторія потребує використання обладнання, яке знаходиться поза межами її постійного контролю, вона повинна пересвідчитися, що вимоги цього стандарту виконуються.

Усе обладнання, використовуване для проведення випробувань та/або калібрувань, включаючи обладнання для допоміжних вимірювань (наприклад, умов навколишнього середовища), що має істотний вплив на точність і вірогідність результатів випробувань, калібрувань або відбору зразків, повинно бути відкаліброване до його введення в експлуатацію. У лабораторії повинна бути встановлена програма та процедура для проведення калібрувань її обладнання.

У лабораторії повинні бути план та процедури відбору зразків, якщо лабораторія проводить відбір зразків речовин, матеріалів або продукції для подальшого випробування або калібрування. План та процедура відбору зразків мають знаходитися на місці проведення відбору зразків.

Крім того, у лабораторії повинні бути процедури транспортування, одержання, поводження, захисту, зберігання та/або видалення виробів, що випробовуються та/або калібруються, включаючи положення, необхідні для захисту цілісності виробу, що випробовується та/або калібрується, а також захисту інтересів лабораторії та замовника.

Лабораторія повинна мати процедури управління якістю для того, щоб контролювати вірогідність проведених випробувань та калібрувань. Результати повинні реєструватися так, щоб можна було виявити тенденції і там, де це можливо, застосувати статистичні методи для аналізу результатів.

Результати повинні заноситися у звіт про випробування або в свідоцтво про калібрування (звіти про випробування та свідоцтва про калібрування інколи називають свідоцтвами про випробування та звітами про калібрування, відповідно) і містити всю потрібну замовнику та необхідну для тлумачення результатів випробування або калібрування інформацію, а також усю інформацію, про використовуваний метод.

Провідні наковці світу неодноразово намагалися розробити класифікацію невизначених явищ. Однією з найбільш вдалих є класифікація, наведена на рис. 6.4. Однак вона, через відсутність єдиного підходу до визначення використовуваних понять, далека від досконалості. Як видно з рисунка, до невизначеного пропонується відносити надзвичайно широкий спектр явищ, включаючи навіть нечітко-множинні лінгвістичні об'єкти.

Рис. 6.4. Основні види невизначеності

На практиці існує багато можливих джерел невизначеності при вимірюванні, включаючи:

• неповне визначення вимірюваної величини;

• недосконалу реалізацію визначення вимірюваної величини;

• нерепрезентативну вибірку – вимірюваний зразок може не представляти обумовлену вимірювану величину;

- фактори навколишнього середовища, що впливають на вимірювання, або недосконале вимірювання умов навколишнього середовища;

- суб'єктивну систематичну похибку оператора при знятті показань аналогових приладів;

- граничну роздільну здатність приладу або межу чутливості;

- неточні значення, приписані еталонам, які використовуються для вимірювання, і стандартним зразкам речовин та матеріалів;

- неточні значення констант та інших параметрів, отриманих із зовнішніх джерел і використовуваних в алгоритмі обробки даних;

- апроксимації й припущення, що використовуються в методі вимірювання й вимірювальній процедурі;

- зміни в повторних спостереженнях вимірюваної величини при однакових умовах.

У зв'язку з процесами інтеграції України до ЄС і входженням нашої країни у світовій ринок дуже актуальними стають питання оцінки відповідності продукції міжнародним чи національним стандартам. Особливої уваги потребує такий інструмент оцінки відповідності як проведення випробувань. Вихідною процедурою під час проведення випробувань є вимірювання.

В Україні запроваджено національний міжнародний стандарт ДСТУ ІSO/IEC 17025:2006 «Вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», який законодавчо закріпив необхідність наявності (застосування) процедури оцінювання невизначеності вимірювань (а саме оцінки точності отриманих результатів), що проводяться в лабораторіях, які претендують на міжнародне визнання результатів своїх вимірювань.

Невизначеністю вимірювань називається параметр, що пов'язаний з результатом вимірювань і характеризує розсіювання значень, які можна обґрунтовано приписати вимірюваній величині. Існує два способи оцінки невизначеності:

Спосіб А – шляхом застосування статистичних методів (наприклад, обробка результатів багаторазових вимірювань);

Спосіб Б – шляхом застосування нестатичних методів (за характеристиками, узятими з попередніх експериментів з паспорта на прилад, методик виконання вимірювань, довідників тощо.).

До джерел цих невизначеностей відносяться: випадкові похибки одноразових вимірювань; поправки, що вносяться в результати вимірювань; систематичні похибки довідкових даних тощо.

Під час математичної обробки результатів багаторазових вимірювань розв’язують дві задачі. Перша задача розв’язується способом А, при цьому визначається деяке приблизне значення У вимірюваної величини, що називається оцінкою і найбільшою мірою відповідає отриманим результатам. Під час розв’язання задач другим способом Б визначають експериментальну стандартну невизначеність результатів окремих вимірювань U.

Під час статистичної обробки результатів виконують такі операції:

1. Виключення з числа результатів спостереження результатів, які мають грубі промахи й систематичні похибки.

1. Обчислення середнього арифметичного за групами відкоректованих результатів:

,

(6.1)

де: К – кількість вимірювань у групі;

Р_Pi – розривне навантаження, Н.

3. Знаходження найкращої оцінки вимірюваної величини як середнього арифметичного :

,

(6.2)

де: j – кількість груп.

4. Визначення оцінки внутрішньогрупової дисперсії S_s²:

.

(6.3)

5. Знаходження експериментальної дисперсії середніх арифметичних груп. Така оцінка тільки одна.

.

(6.4)

6. Визначення двох незалежних оцінок усередненої внутрішньогрупової дисперсії спостережень:

,

(6.5)

має число ступенів свободи j – 1

,

(6.6)

має число ступенів свободи j(K–1).

7) Обчислення розрахункового значення критерію Фішера:

.

(6.7)

Критичне значення F для довірчої ймовірності 0,95 при певному числі ступенів свободи знаходять за таблицею F_табл. Якщо F_розр < F_табл, існування міжгрупової похибки заперечується й однорідність зразків вважається задовільною. Оцінену дисперсію визначають за формулою:

,

(6.8)

має число ступенів свободи j – 1.

Розширену невизначеність (U) результату вимірювань розраховують за формулою:

U= tpS,

(6.9)

де: t_p – критерій Стьюдента.

Розширена невизначеність, як інтервальна оцінка результату вимірювань, характеризує розсіювання значень, які можуть бути обґрунтовано приписані вимірюваній величині.