Тема №8. Участь держави у формуванні доходів місцевого самоврядування. Міжбюджетні трансферти до місцевих бюджетів.

Лекція: 2 год.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Участь держави у формуванні доходів місцевого самоврядування. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.

2. Міжбюджетні трансферти з Державного бюджету та порядок їх надання.

3. Відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного законодавства.

1. Участь держави у формуванні доходів місцевого самоврядування. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.

Відповідно до ч.І. ст. 142 Конституції України «Матеріальною і фі­нансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухо­ме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природ­ні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, які перебувають в управлінні районних і обласних рад».

Конституція надала також територіальним громадам сіл, се­лищ і міст право об'єднувати на договірних засадах об'єкти кому­нальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спіль­них проектів або для спільного фінансування (утримання) кому­нальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Важливим конституційним положенням (ч. ІІІ ст. 142) є положення про те, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцево­го самоврядування, фінансово його підтримує. Витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Відносини при формуванні Державного та місцевих бюджетів регламентуються за допомогою фінансового – правових норм, які складають б ю д ж е т н е п р а в о У к р а ї н и. Тобто, предметом бюджетного права України є відносини з приводу формування і використання Державного і місцевих бюджетів.

Специфічна особливість регулювання бюджетної діяльності за допомогою правових норм полягає в тому, що вони надають економічним (бюджетним) відносинам офіційний характер і державний захист. Економічні (бюджетні) відносини набувають форм відносин (прав і обов’язків), тобто форми правовідносин.

В межах правовідносин відбувається діяльність державних органів, скерована на формування бюджету та його виконання у вигляді мобілізації коштів у бюджеті та їх використання відповідно до бюджетно – правових норм.

Особливістю юридичного змісту бюджетно – правових норм є те, що вони встановлюють правила поведінки для особливого кола суб’єктів – які беруть участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні бюджетних асигнувань, у складанні, розгляді або затвердженні бюджетів.

Отже, бюджетно – правові норми утворюють міжбюджетні – відносини суб’єктами яких виступають:

• Україна, як суверенна держава, як правило, в особі Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів та місцеві органи державної влади;

• Верховна Рада і Уряд Автономної республіки Крим;

• Місцеві органи самоврядування та їх виконавчі органи.

За таких обставин можна наголосити, що відносини, які виникають в процесі бюджетної діяльності, регулюються:

• нормами Конституції України;

• Бюджетним кодексом України прийнятим Верховною Радою України від 08 липня 2010 року;

• Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року;

• Законом України „Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань” від 01 липня 2004 року;

• указами Президента України, наприклад „Про заходи щодо забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення фінансово – бюджетної дисципліни” від 28.02.1997 року;

• Постановами Кабінету Міністрів України, наприклад Постанова Кабінету Міністрів України „Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів ” від 08.12.2010 року і іншими спеціальними нормативними актами.

Тому норми бюджетного законодавства, що регулюють муніципальні відносини, водночас будуть складати інститут фінансових основ місцевого самоврядування, а отже, і належати до загалу муніципально – правових норм.

Також варто сказати, що введення в дію Бюджетного кодексу України (з 01.01.2010 року) інші нормативно – правові акти, які визначають фінансово - муніципальні відносини, застосовуються в частині, що не суперечать йому.

Стаття 81 БКУ наголошує:

1. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

ДРУГИМИ СЛОВАМИ міжбюджетні відносини – це суспільні відносини врегульовані нормами бюджетного права з приводу формування і використання коштів Державного і місцевих бюджетів в Україні необхідних для здійснення державних та муніципальних функцій визначених Конституцією та Законами України.

Бюджетне законодавство визначає види видатків, що виконуються за рахунок коштів окремих ланок бюджетної системи, і таким чином конкретизує бюджетні повноваження відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно зі ст.82 БК України видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на :

1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені Бюджетним Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Ці видатки фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

Видатки, визначені пунктами 2 і 3 цієї статті Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Чинне бюджетне законодавство передбачає (ст.85 БКУ), що держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді:

• закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки;

• а також трансфертів з Державного бюджету України.

В свою чергу, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 Бюджетного Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням, відповідно до закону, розподілу цих видатків між бюджетами.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів Бюджетним Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.

Одним із критеріїв, щодо передачі коштів з Державного бюджету до місцевого бюджету на безоплатній і безповоротній основі, тобто міжбюджетний трансферт (п.32 ст.2 БКУ) є ФІНАНСОВИЙ НОРМАТИВ БЮДЖЕТНОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ (ФНБЗ – надалі).

ФНБЗ дає змогу визначити мінімальний розмір місцевого бюджету. Крім того, у відповідності до ч. ІІІ ст. 142 Конституції України та ст. 62 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про державний бюджет.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо.

ФНБЗ = Ф заг. (загальний обсяг фінансових ресурсів) N чол. (мешканці чи споживачі соціальних послуг)

Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання бюджетних програм місцевим бюджетам, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.

При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатись обсяг нерозділених видатків, який об’єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів по яких є недоцільним.

Кабінетом Міністрів України можуть бути встановлені коригуючі коефіцієнти ФНБЗ – які враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:

• кількості населення та споживачів гарантованих послуг;

• соціально – економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно – територіальних одиниць (ст.95 БКУ).

Як підсумок, зауважимо, що у переважній кількості країн держава фінансово підтримує місцеве самоврядування. При цьому не лише встановленням процентних відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних доходних джерел, а й шляхом дотацій і субвенцій (міжбюджетних трансфертів).

Схема:„Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості (ФНБЗ)”