9

2 години

Взаємодія суб’єктів господарювання з органами державної влади

1. Загальні положення взаємодії суб’єктів господарювання з органами державної влади, роль юридичної служби чи юрисконсульта у цьому процесі.

2. Взаємодія суб’єктів господарювання з органами ДПС

3. Взаємодія суб’єктів господарювання з Пенсійним фондом України

1. Загальні положення взаємодії суб’єктів господарювання з органами державної влади, роль юридичної служби чи юрисконсульта у цьому процесі

Взаємодія суб’єктів господарювання з органами державної влади є складовою соціальної взаємодії. Соціальною взаємодією в широкому розумінні цього слова можна назвати таку діяльність двох та більше суб’єктів соціальних відносин, при яких вони зазнають взаємного впливу один на одного. Представники юридичних служб суб’єктів господарювання зустрічаються зі взаємодією у повсякденному житті сотні разів на день: коли йдуть на роботу та взаємодіють з іншими учасниками руху, коли телефонують та зустрічаються з клієнтами з приводу юридичних послу та під час дружніх та професійних бесід з колегами під час та після роботи.

Звичайно, що без взаємодії не можна собі уявити діяльність юридичних служб суб’єктів господарювання. За своєю соціальною структурою ця взаємодія є досить складною та включає в себе взаємодію між різними ланками працівників всередині підприємства, установи чи організації, між юристами та клієнтами та між юристами (корпоративними, представниками суб’єктів господарювання) та органами державної влади задля захисту інтересів клієнта, у тому числі, шляхом участі у розробці нормативних документів, спрямованих на підтримання балансу інтересів бізнесу та Держави.

Зазначену взаємодію умовно можна класифікувати наступним чином:

- за ступеню офіційності: офіційна - процес взаємодії, який відбувається в рамках закону, та «неофіційна». Неофіційна взаємодія, яка давно вже стала катастрофою для українського суспільства та має більш різку назву – «корупція.

- за змістом взаємодії можна розрізнити конфліктну та по «позаконфліктну» взаємодію. Під конфліктною ми розуміємо взаємодію що виникає під час розгляду справ в судах; під позаконфліктною ми розуміємо взаємодію юристів з не судовими органами державної влади.

Незалежно від того, з яким органом державної влади доводиться взаємодіяти, існують загальні принципи, дотримання яких сприяє досягненню найкращого результату. Головне, що слід пам’ятати під час взаємодії з державними органами, це те, що державний апарат являє собою, перш за все сукупність людей, це не відокремлена «машина», як її багато хто уявляє, а сума окремих індивідуальностей членів нашого суспільства. Не дивлячись на те, що нижче наводяться, можливо, вже відомі для багатьох істини, саме розуміння того факту, що спілкування з органами державної влади є спілкування з людьми, допоможе поглянути на наведені принципи по-новому.

Принцип моральності. Найважливішим принципом взаємодії з державними органами влади є принцип моральності. Під ним слід розуміти загальну систему поглядів юриста при, якій він в своїй поведінці дотримується загальнолюдських та професійних правил та норм. Для розуміння цього принципу можливо процитувати певні положення правил адвокатської етики: «Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах» (стаття 11 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року); «Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд» (стаття 13 Правил). Важко заперечувати, що у випадку, якщо юрист буде агресивно вимагати від співробітника держаного органу вчинити певну дію, йому це вдасться зробити. Також важливо знов таки не забувати, що державний службовець є людиною зі своїми проблемами та тривогами.

Наполегливість. До наступного принципу взаємодії слід віднести наполегливість. Так, притримуючись першого наведеного принципу моральності, слід не забувати про наполегливість в досягненні поставленої мети та виконанні завдань клієнта. Наполегливість - це можливість рухатись далі при відсутності будь-яких ознак досягнення мети. Найбільш вдало цей принцип, мабуть, описав Уінстон Черчіль, який наприкінці життя прийняв запрошення від студентів рідного міста виступити з лекцією. На цю лекцію з’їхалися люди з усієї Великобританії, тому що були впевнені, що лекція стане апофеозом життєвого досвіду славетного співвітчизника. Уінстон Черчіль піднявся на трибуну, подивися на студентів та промовив «Ніколи не здавайтесь!», після цього пів години стояв та уважно спостерігав за здивованою публікою та знов виголосив «Ніколи, ніколи не здавайтесь!», і покинув приміщення. В принципі, ця промова є гарною ілюстрацією правила наполегливості, юристам потрібно ніколи не здаватися під час захисту інтересів своїх клієнтів, у тому числі, під час спілкування з представниками державних органів, рішення яких може як позитивно, так і негативно вплинути на ведення бізнесу клієнтом. Навіть, якщо при цьому відсутні ознаки досягнення мети.

Уважність. І нарешті третій принцип взаємодії, який слід окремо виділити це уважність. В разі, якщо юрист звикає робити все уважно, то уважність стає постійною рисою юриста. Уважний юрист швидше реагує на події, що відбуваються навколо, швидше засвоює новий матеріал і в результаті працює ефективніше.

Дотримання трьох наведених принципів дозволить досягти найбільш важливого ефекту взаємодії, а саме взаємодії взаємної вигоди, наслідком якої є позитивний ефект для всіх учасників процесу: Клієнта, його юридичного радника, держави.

Як юрист навчається новим засобам та прийомам, так і представники державних органів в процесі своєї роботи можуть змінити певні підходи з огляду на практику, що склалася. Враховуючи поширеність судової практики, багато статей присвячено взаємодії суддів та представників юридичного суспільства, взаємодії з податківцями та іншими органами, відповідальними за дотримання фінансово – податкових вимог.

Нинішній етап взаємодії органів виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства вимагає розвитку співпраці у форматі: органи виконавчої влади – інститути громадянського суспільства – суб’єкти господарювання. З цією метою розроблятимуться механізми економічного стимулювання суб’єктів господарювання.

Підвищення соціальної відповідальності підприємницького сектору – це шлях до формування в суспільстві культури доброчинності та меценатства.

Мотивацією для суб’єктів господарювання у сфері доброчинності має стати формування сприятливого, соціально безпечного середовища для їхньої діяльності, що потребує:

- створення правової основи для ефективної взаємодії суб’єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства;

- правове удосконалення інститутів доброчинності і меценатства;

- розроблення механізму трьохстороннього співробітництва (органи виконавчої влади – інститути громадянського суспільства – суб’єкти господарювання) шляхом укладення договорів про партнерство;

- стимулювання участі суб’єктів господарювання у розв’язанні пріоритетних соціальних проблем;

популяризації діяльність громадських організацій серед суб’єктів господарювання.

Підсумовуючи все вищевикладене, зазначимо, що не дивлячись на велику кількість негативних нюансів, пов’язаних з корупцією у державі, взаємодія юристів з державними органами може відбуватися в цілком офіційному руслі та при цьому бути продуктивною для всіх учасників такої взаємодії.