2. Економічний зміст виробництва.
Отже ми розглянули з вами, які Існують види потреб. Вони можуть бути задоволені лише там, де є виробництво. Найголовніша мета виробництва — це створення споживчих благ для якнайповнішого задоволення потреб людей. Потреби, що на перший погляд не залежать від виробництва — потреби в повітрі, питній воді або спілкуванні, — насправді є залежними від виробництва. Адже якість води й повітря — це похідні від екологічної чистоти виробничих технологій, а змістовність спілкування людей залежить від розвинутості особливого виробництва — індустрії розваг.
Вивчення економічного змісту виробництва необхідне для тих, хто працює чи готується до трудової діяльності.
Сфера економіки, у якій створюються життєві блага, призначені для задоволення людських потреб, називається виробництвом. Виробництво завжди відбувається в русі, є процесом створення благ. Виробництво включає власне працю, робочу силу, предмети й засоби праці.
Процес виробництва завжди пов'язаний із певними елементами, без яких він відбуватися не може.
Залежно від способу поєднання праці та засобів виробництва виділяють такі технологічні способи виробництва (ТСВ): реміснича технологія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво.
— Використовуючи знання з історії, фізики, техніки, охарактеризуйте названі способи виробництва.
Зміст виробництва розкривається також у його організаційних формах, до числа яких належать поділ праці, обмін діяльністю, управління.
1. Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно є взаємодією людини; з природою і сукупністю стосунків між людьми. Проаналізувавши наведену схему, визначте, як проявляються ці взаємодії в реальному житті?
Виробництво завжди має суспільний характер, адже люди працюють спільно, створюючи блага, як правило, не для себе особисто, а для Задоволення потреб інших. Це зумовлюється поділом, кооперацією, комбінуванням праці.
Поділ праці означає спеціалізацію-окремих виробників чи їхніх груп на створенні певного блага або на виконанні визначених трудових операцій.
Окремі виробники, підприємства і цілі галузі спеціалізуються на виробництві певних благ або їхніх частин та виконанні певних операцій (наприклад, транспортування, торгівля, кредит, виконання окремих операцій при виготовленні одного життєвого блага тощо). Тому розрізняють попродуктивний (спеціалізація на створенні окремих продуктів) і поопераційний (спеціалізація на окремих виробничих операціях) поділ праці. В примітивних суспільствах здійснюється переважно природний поділ праці — за статтю і віком.
Кооперація праці — це такий поділ праці, коли багато спеціалізованих виробників спільно беруть участь у єдиному процесі виробництва або пов'язаних між собою процесах виробництва.
Виробництво може бути структуроване по-різному. Важливим підходом є його розгляд із точки зору поділу на матеріальне та нематеріальне.
Крім поділу на матеріальне та нематеріальне, існує поділ виробництва на первинне, вторинне і третинне. Такий поділ не означає, що якійсь сфері надаються переваги. Він лише підкреслює характер зв'язків між сферами й свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.
Сукупність підприємств, що обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру. Це підприємства транспорту, зв'язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами тощо. Послуги виробничого характеру надають оптові та роздрібні торговці, банкіри, страхові та рекламні агенти, брокери, водії, зв'язківці.
Із курсу математики та соціально-економічної географії ви знаєте , що показником ефективності виробництва є продуктивність праці. Він визначається за формулою: , де ПП продуктивність праці, Q — кількість виробленої продукції, L — кількість людей, задіяних у процесі виробництва, та показник ІПП — це індекс продуктивності праці, відносна величина, що характеризує зміну рівня певного явища в часі, просторі чи порівняно з планом. Вимірюється в частках або у відсотках.
Усі фактори виробництва поділяють на дві великі групи: матеріально-речові та особисті. У свою чергу, матеріально-речові фактори поділяють на засоби виробництва, створені людиною (капітал), і природні фактори, що об'єднуються поняттям «земля». Особистий фактор визначається поняттями «праця» та «здатність до підприємництва.
Продуктивність праці — співвідношення результатів виробництва (кількості створюваних економічних благ) та затрат праці на виробництво цієї кількості продукції.