- •Державна політика у сфері господарювання Державна економічна та правова політика: основні напрями, форми та засоби реалізації
- •Державна політика у сфері господарювання
- •Прогнозування та планування економічного розвитку
- •Принципи правового регулювання господарської діяльності
- •2. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності та види діяльності, в яких забороняється підприємництво
- •8 П. Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання
- •Стаття 8. Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності
- •11 П. Повноваження контролюючих органів
Державна політика у сфері господарювання Державна економічна та правова політика: основні напрями, форми та засоби реалізації
На доктринальному рівні поняття «державна політика» розглядається з трьох ракурсів:
а) як набір відповідних ідей, поглядів, уявлень, принципів, цілей, пріоритетів та правових засобів, спрямованих на забезпечення оптимального рівня розвитку та функціонування суспільних відносин (однак шляхом поєднання різних за своєю природою явищ (принципи, ідеї + цілі + засоби тощо) досить складно пояснити природу феномену правової політики);
б) як безпосередня діяльність держави у сфері правового регулювання щодо створення та використання механізму правового регулювання (утім, будь-яка діяльність у сфері правового регулювання має здійснюватися в межах правової політики та є нетотожною останній);
в) як напрямки діяльності держави щодо охорони приватних і публічних інтересів, інакше кажучи, як розроблення та реалізація стратегії й тактики державного управління, заснованого на пріоритеті права.
Найбільш виправданими видаються погляди на державну політику як на сукупність принципів, пріоритетів, напрямів діяльності держави щодо охорони приватних і публічних інтересів у тій чи іншій сфері суспільних відносин шляхом юридичного забезпечення всього спектра соціальних, правових та економічних реформ, стабільності та правопорядку в країні.
Важливими формами проведення державної політики в суспільне життя є економічна політика, як засіб відтворення економічного і науково-технічного потенціалу та створення умов для динамічного розвитку суспільного виробництва, та правова політика, як засіб юридичної легітимації офіційного політичного курсу країни, спрямованого на вдосконалення всього комплексу правових засобів.
Державна економічна та правова політика у сфері господарювання мають спільний об’єкт впливу (вся сукупність відносин, що утворюють господарський оборот), спільну мету (забезпечення економічної безпеки, підтримання суспільного господарського порядку в економічній системі України, оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів тощо), спільні напрямки (структурно-галузева, інвестиційна, амортизаційна антимонопольно-конкурентна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна, зовнішньоекономічна політика, цінова політика, політика інституційних перетворень тощо); проте кожній з них притаманні свої форми та система засобів реалізації, спрямованих на досягнення спільної мети.
Формами реалізації державної економічної політики є розробка економічної стратегії та економічної тактики. Економічна стратегія — обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення великомасштабних економічних та соціальних завдань, питань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання. Економічна тактика — сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства.
Засобами реалізації державної економічної політики: 1) на макрорівні прогнозування та планування економічного розвитку, що отримує правове закріплення у програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також інших законодавчих актах; 2) на мікрорівні — засоби державного регулювання господарської діяльності (ст. 12 ГК України).