5 Загальні правила виконання проектної документації
При виконанні проектної, робочої та іншої технічної документації, призначеної для будівництва підприємств, будинків і споруд, слід керуватись вимогами відповідних стандартів СПДБ, а також вимогами стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).
Перелік стандартів ЕСКД, вимоги яких підлягають урахуванню при виконанні графічної і текстової документації для будівництва наведено у додатку А.
Креслення виконують в оптимальних масштабах з урахуванням їх складності і насиченості інформацією.
Масштаби на кресленнях не вказують за винятком креслень виробів та інших випадків, передбачених у відповідних стандартах.
Перелік скорочених слів які допускаються в основних написах, технічних вимогах, таблицях, кресленнях та специфікаціях, складено у доповнення до ГОСТ 2.316 і наведено у додатку Б.
Компонувальні креслення повинні містити плани поверхів і розрізи приміщень. При цьому апарати зображуються у вигляді їхніх зовнішніх контурів (на відміну від технологічної схеми, де зображуються основні внутрішні елементи апарата) з орієнтацією щодо осей будівлі й прив'язкою до осей колон, до стін будівлі або інших, вже нанесених апаратів. Плани поверхів, на яких зображене устаткування, зображують на компонувальному кресленні в масштабі 1:100.
У розрізі показують спосіб встановлювання апарата – на фундаменті, на консолях, на кронштейні, висоту його встановлювання і висоти розташування перекриттів і сходових площадок. Лінії розрізів проводять, як правило, з таким розрахунком, щоб у розріз попадали прорізи вікон, зовнішніх воріт і дверей але не технологічне устаткування та колони.
В специфікації перераховується усе технологічне устаткування і вказується: найменування кожного апарата, матеріал, кількість. Кожний апарат на плані, у розрізі і специфікації повинен мати номер, який обов'язково збігається з номером цього апарата на технологічній схемі.
Планом будівлі називають зображення горизонтального його розрізу. План поверху (будівлі) дає уявлення про об'ємно-планувальну композицію будівлі, про розташування стін, колон і інших огороджуючи конструкцій, їхню прив'язку до сітки координаційних осей, про розташування всіх приміщень поверху, про їхнє призначення розміри та форми, про розташування сходів, вікон, дверей, технологічних прорізів, про розташування устаткування, рейкових шляхів, санітарно-технічного устаткування.
При виконанні плану поверху виробничої (допоміжної, складської) будівлі або споруди положення уявної горизонтальної ріжучої площини приймають як правило, на рівні 1/3 висоти зображуваного поверху або 1 м над зображуваним рівнем.
В Додатку В наведено умовні графічні позначення будівельних конструкцій та їхніх елементів згідно ДСТУ БА.2.4-7-95 (ГОСТ 21.501-93) Правила виконання архітектурно-будівельних робочих креслень
Нижче наведено деякі вимоги щодо оформлення компонувальних креслень згідно ДСТУ БА.2.4-4-99 (ГОСТ 21.101-97) Основні вимоги до проектної та робочої документації
5.1 Координаційні осі
На зображенні кожної будівлі або споруди вказують координаційні осі й привласнюють їм самостійну систему позначень.
Координаційні осі наносять на зображення будівлі, споруди тонкими штрих-пунктирними лініями з довгими штрихами, позначають арабськими цифрами та великими літерами українського алфавіту (за винятком літер: Є, З, І,Ї, Й, О, X, Ц, Ч, Щ, Ь) в кружечках діаметром 6-12мм.
Пропуски у цифрових та літерних (крім вказаних) позначеннях координаційних осей не допускаються.
Цифрами позначають координаційні осі по стороні будівлі або споруди з великою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей не вистачає літер алфавіту, наступні осі позначають двома літерами, наприклад АА, ББ.
Послідовність цифрових та літерних позначень координаційних осей приймають за планом зліва на право та знизу вгору (рисунок 5.1).
П
Рисунок 5.1 –
Приклад позначення координаційних
осей на плані
Для окремих елементів, які розташовані між координаційними осями основних несучих конструкцій, наносять додаткові осі та позначають їх у вигляді дробу: над рискою вказують позначення попередньої координаційної осі, під рискою – додатковий порядковий номер у межах ділянки між суміжними координаційними осями, наприклад ось 1/1, або ось Б/1, як показано рисунку 5.1
5.2 Нанесення розмірів, відміток, написів
Розмірну лінію на її перетині з виносними лініями, лініями контуру або осьовими лініями обмежують засічками у вигляді товстих основних ліній завдовжки 2 – 4 мм, які проведять з нахилом вправо під кутом 45°С до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні виносні лінії на 1 – З мм.
При нанесенні розміру діаметра або радіуса всередині кола, а також кутового розміра розмірну лінію обмежують стрілками. Стрілки застосовують також при нанесенні розмірів радіусів і внутрішніх закруглень.
Відмітки рівнів (висоти, глибини) елементів конструкцій, обладнання, трубопроводів, повітроводів тощо від рівня відліку (умовної "нульової" відмітки) позначають умовним знаком відповідно до рисунка 5.2 та вказують у метрах із трьома десятковими знаками, відокремленими від цілого числа комою.
«Нульову» позначку, яку приймають, як правило, для поверхні будь-якого елемента конструкцій будівлі або споруди, розташованого поблизу планувальної поверхні землі, вказують без знаку; відмітки вище нуля зі знаком “+”; нижче - зі знаком “– “.
На розрізах та перерізах відмітки вказують на виносних лініях або лініях контуру відповідно до рисунка 5.3, на планах – у прямокутнику відповідно до рисунка 5.4.
Номера позицій (марки елементів) наносять на полках виносних ліній проведених від зображень складових частин предмету, поруч із зображенням без виносних ліній або в межах контурів зображених частин предмету відповідно до рисунку 5.5.
Рисунок 5.2
Рисунок 5.3 Рисунок
5.4
Рисунок 5.5 – Приклад позначення позицій (марок елементів) на планах.
Розмір шрифту для позначення координаційних осей та позицій (марок) повинен бути на один – два номери більший за розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому ж кресленні.