Наукові школи

В Академії сформувалося чимало наукових шкіл. Їх засновниками були видатні вчені-математики Д. О. Граве, М. М. Крилов, М. М. Боголюбов, механіки О. М. Динник і М. О. Лаврентьєв, фізики К. Д. Синельников, Л. В. Шубников, В. Є. Лашкарьов, О. І. Ахієзер, О. С. Давидов, А. Ф. Прихотько, О. Я. Усиков, С. Я. Брауде, геолог П. А. Тутковський, хіміки Л. В. Писаржевський, О. І. Бродський, А. В. Думанський, біологи і медики Д. К. Заболотний, О. О. Богомолець, В. П. Філатов, М. Г. Холодний, І. І. Шмальгаузен, В. В. Моргун. У всьому світі відомі українські школи електрозварювання Є. О. Патона і кібернетики В. М. Глушкова. Набули широкого визнання економічні й гуманітарні школи, які очолювали економісти М. В. Птуха і К. Г. Воблий, історики М. С. Грушевський і Д. І. Яворницький, сходознавець А. Ю. Кримський, мовознавець Л. А. Булаховський, літературознавці С. О. Єфремов і О. І. Білецький.

Університети

Акаде́мік Верна́дський (до 1996 — Фараде́й (англ. Faraday Station)) — єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км. від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована у 1953 році як британська станція «Фарадей»; в лютому 1996 року була придбана Україною за символічну ціну в один фунт стерлінгів у Британії і була передана Англійським Антарктичним Товариством та перейменована на «Академік Вернадський» на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента НАН України.

Проведення наукових досліджень на Шостому континенті — це головне призначення української антарктичної станції «Академік Вернадський». Для виконання цієї задачі підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антарктичного наукового центру.

Метою Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011—2020 роки є забезпечення проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Антарктиці, ефективного функціонування антарктичної станції «Академік Вернадський», виконання Україною міжнародних зобов'язань відповідно до Договору про Антарктику та науково обґрунтованої оцінки перспектив освоєння біологічного та мінерально-ресурсного потенціалу регіону.

Напрямки наукових досліджень

• Океанографічні та біоресурсні

• Гідрометеорологічні

• Фізика полярного геокосмосу і сонячно-земних зв'язків

• Ядерно-фізичні дослідження Землі та атмосфери

• Геолого-геофізичні

• Біологічні (системне дослідження структури та функцій антарктичних біоценозів)

• Медико-фізіологічні

• Всеукраїнські громадські організації

•  

Роль Всеукраїнських громадських організацій, що опікуються питаннями  інтелектуальної власності,  у Державній системі правової охорони інтелектуальної власності.     За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності.    За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері воно делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який здійснює роботи по удосконаленню нормативно-правової бази, контролює дотримання чинного законодавства в цій сфері, підтримує міжнародне співробітництво, забезпечує умови щодо введення інтелектуальної власності до господарського  обігу, координує роботи з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з інтелектуальної власності, взаємодіє з громадськими організаціями, які опікуються інтелектуальною власністю. До сфери управління Держдепартаменту включено державні підприємства: "Український інститут промислової власності", "Українське агаентство з авторських і суміжних прав", "Інтелзахист",  а також вищий навчальний заклад - Інститут інтелектуальної власності і права.  Всеукраїнські громадські організації, що опікуються питаннями  інтелектуальної власності, є додрадчими організаціями, що об'єднують академії наук, творчі спілки, фонди, громадські організації, міжнародні організації з метою створення задовільних умов для реалізації науково-технічного, мистецького та інтелектуального потенціалу України. Ці організації безпосередньо контактують з Держдепартаментом ІВ.      Полтавський державний центр науково-технічної і економічної інформації є повноправним членом і представником деяких громадських організацій в нашому регіоні, а саме: Всеукраїнської асоціації інтелектуальної власності, Всеукраїнської асоціації інформаційних служб, Навчально-науково-виробничочго комплексу "Академія інтелектуального бізнесу".

4. Науковим вважається видання результатів теоретичних або емпіричних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів, літературних текстів. Воно призначене для фахівців відповідної галузі та наукової роботи. Наукові видання можуть бути двох груп: науково-дослідні; джерелознавчі.

До науково-дослідних належать (схема 2):

- монографія (наукова праця, присвячена дослідженню однієї теми);

- науковий реферат (автореферат) - коротке викладення автором змісту наукового дослідження, дисертаційної роботи перед поданням її до захисту;

- інформативний реферат - коротке письмове викладення однієї наукової праці, що стисло висвітлює її зміст. Він акцентує увагу на нових повідомленнях;

- тези доповідей, а також матеріали наукової конференції (неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень);

- збірники наукових праць (збірники матеріалів досліджень наукових статей, виконаних у наукових установах, навчальних закладах).

Схема 2. Перелік наукових публікацій

До другої групи наукових видань належать: джерелознавчі видання або наукові документальні видання, які містять пам'ятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне опрацювання, мають коментарі, вступи, статті, допоміжні покажчики тощо.

Серед наукових неперіодичних видань можна виділити:

- книги (книжкове видання обсягом понад 48 сторінок);

- брошури (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок).