- •Практикум 3 біохімії для студентів технологічних спеціальностей
- •Частина і
- •Київ нухт 2003
- •1. Вуглеводи та ліпіди: властивості та кількісне визначення.
- •1.1. Йодометричний метод визначення глюкози.
- •1.2. Йодометричний метод визначення лактози.
- •1.3. Визначення крохмалю поляриметричним методом за Еверсом.
- •1.4. Визначення йодного числа.
- •1.5. Визначення кислотного числа.
- •2. Властивості амінокислот, методи їх кількісного визначення.
- •2.1. Визначення амінокислот методом тонкошарової хроматографії (тшх)/
- •2.2. Визначення азоту амінних груп методом формольного титрування
- •3. Властивості білків, методи їх кількісного визначення.
- •3.1. Ізоелектрична точка білків.
- •3.2. Кількісне визначення білка на основі біуретової реакції.
- •3.3. Осадження білків.
- •3.4. Визначення відновленого глутатіону.
- •Відновлена форма – Гл–sh
- •Окислена форма Гл–s–s–Гл
- •4. Якісне та кількісне визначення вітамінів.
- •4.1. Кількісне визначення каротинів.
- •4.2. Якісне визначення вітаміну д2 (ергокальциферолу).
- •4.3. Якісне визначення рибофлавіну.
- •4.4. Кількісне визначення вітаміну с у рослинній сировині.
- •4.5. Визначення вітаміну с в молоці.
- •5. Ферменти: специфічність та активність дії.
- •5.1. Визначення специфічності дії ферментів
- •5.2. Визначення залежності дії ферментів від температури і рН середовища
- •5.3. Вплив активаторів та інгібіторів на активність амілази.
- •5.4. Якісне визначення β-фруктофуранозидази.
- •5.5. Визначення амілолітичної активності.
- •Розрахунок амілолітичної активності (амілолітичної здатності – а3)
- •5.6. Визначення протеолітичної активності.
- •5.7. Визначення активності каталази (за о.М.Бахом та о.І.Опаріним).
- •5.8. Визначення активності пероксидази.
5.5. Визначення амілолітичної активності.
Амілази каталізують гідроліз високомолекулярних полісахаридів крохмалю і глікогену. Найважливішим джерелом амілаз є злакові, які містять їх як у непророщеному, так і (особливо багато) в пророщеному зерні. В останньому випадку амілази мають високу активність.
Широке застосування амілази знаходять у крохмало–патоковому, спиртовому, пивоварному і хлібопекарному виробництвах як головні ферменти, що каталізують процеси розщеплення крохмалю й утворення бродильного цукру.
Амілолітична активність характеризує здатність ферментів каталізувати гідроліз крохмалю до декстринів, які не забарвлюються йодом. Метод характеризує активність α-амілази, але при наявності в препараті β-амілази і глюкоамілази цим методом визначають сумарну дію всіх амілолітичних ферментів.
За одиницю амілолітичної активності прийнято таку кількість ферменту, яка каталізує розщеплення 1 г розчинного крохмалю до декстринів, які не забарвлюються йодом за 1 год при 30°С у чітко визначених умовах.
Амілолітичну здатність препарату (АЗ) виражають числом указаних одиниць в 1 г сухого препарату чи в 1 мл розчину. При такому способі вираження АЗ безпосередньо показує, скільки грамів крохмалю може бути прогідролізовано до нездатних забарвлюватися йодом декстринів 1 г препарату, культури чи 1 мл розчину за 1 год (в умовах, аналогічних умовам визначення).
Принцип методу грунтується на гідролізі 1,0%-го буферного розчину крохмалю. Кінець реакції контролюється візуально за йодною пробою. За часом, протягом якого проходить розщеплення крохмалю до продуктів, що не забарвлюються йодом, визначається амілолітична активність препарату,
Хід роботи. В конічну колбу на 50–100 мл вносять піпеткою 20 мл 1,0%-го розчину крохмалю і поміщають у термостат з температурою 30°С. Загальний об'єм реакційної суміші завжди повинен бути рівний 30 мл, і якщо на аналіз беруть менше 10 мл ферментного розчину, об’єм, кого нестає доповнюість дистильованою водою, яку приливають перед додаванням ферментного розчину.
Через 10 хв витримки в термостаті в колбу вносять ферментний розчин при ретельному перемішуванні і точно за секундоміром відмічають час.
За початок реакції приймають час, коли з піпетки виллється половина вмісту. Через кожну хвилину після початку реакції або частіше скляною паличкою відбирають краплину суміші і на білій порцеляновій пластинці з'єднують її з раніше нанесеною краплиною робочого розчину йоду.
Реакція розщеплення крохмалю вважається закінченою, коли йод перестане змінювати забарвлення на синє при з’єднанні з краплиною дослідної рідини (протягом перших 10 с).
Час, за який проходить розщеплення крохмалю до продуктів, що не забарвлюються йодом, може становити від 3 до 20 хв., але більш надійні результати отримують у межах від 5 до 15 хв. Всі піпетки, які використовуються при аналізі, повинні мати ватні тампони (для запобігання попадання слідів слини).
Примітка. Якщо час зникнення забарвлення менше 3 хв., то визначення повторюють з меншою кількістю розчину ферменту, наприклад – 2 мл. У цьому випадку в пробірку чи колбу з 20 мл крохмалю вносять 3 мл дистильованої води. Під час аналізу дуже активних препаратів концентрації розчинів роблять меншими (0,1г в 200 або 500 мл).
Якщо час зникнення забарвлення становить більше 20 хв., то готують розчин ферменту більшої концентрації, наприклад, 1:50 чи 1:100, а рідину можна нерозбавляти зовсім.
При часі зникнення забарвлення в межах 3–5 хв. проби відбирають кожні 15 с; 5–10 хв. – кожні 30 с; а більше 10 хв. – кожну хвилину.
Скляну паличку після кожної проби промивають дистильованою водою і витирають чистим некрохмаленим рушником.