Чорноморський державний університет

ім. Петра Могили

_________________________________________________

Юридичний факультет

КУРС ЛЕКЦІЙ

З КРИМІНАЛЬНого ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

ЛЕКЦІЯ:

КРИМІНАЛЬНий ПРОЦЕСУАЛЬНиЙ ЗАКОН,

ЗАСАДИ ПРОВАДЖЕННЯ

Навчальний посібник

За наук. ред. О. А. Кириченка

Миколаїв

Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили

2012

ББК 67.Х+67.620

К

УДК 340.ІІ+343.98

Рекомендовано до друку

рішенням Вченої ради Чорноморського

державного університету ім. Петра Могили

(протокол № 1 від 30/08/2012 р.)

Рецензенти:

Басай В.Д., декан Івано-Франківського факультету національного університету «Одеська юридична академія», Академік Академії наук Вищої освіти України, Заслужений юрист України, д-р юрид. наук, професор

Стратонов В.М., декан юридичного факультету Херсонського державного університету, Заслужений юрист України, д-р юрид. наук, професор

К Курс лекцій з Кримінального процесуального права України. Лекція: Кримінальний процесуальний закон, засади провадження Навч. посібник / Ю. О. Ланцедова, О. С. Тунтула; за наук. ред. О. А. Кириченка. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – 26 с.

ББК 67.Х+67.620

© Ланцедова Ю. О., Тунтула О. С., 2012.

© Наук. ред. Кириченко О. А., 2012.

© ЧДУ ім. Петра Могили, 2012.

План-конспект проведення лекції

У процесі вивчення даної теми передбачено розглянути такі питання:

1. Сутність та завдання кримінального процесуального законодавства України», дія його в часі і за колом осіб.

2. Доктринальне розуміння сутності і класифікації засад (принципів) антикримінального судочинства.

3. Засади (принципи) антикримінального судочинства за Конституцією України.

4. Засади (принципи) антикримінального судочинства за КПК України.

Питання 1. Сутність та завдання кримінального процесуального законодавства України», дія його в часі і за колом осіб

Сутність і структура кримінального процесуального законодавства визначена у КПК України таким чином.

Стаття 1 «Кримінальне процесуальне законодавство України» КПК України

1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Зміст другої частини даної статті суперечить базисному принципу юриспруденції із проведення всеохоплюючої кодифікації відповідних суспільних правовідносин, необґрунтовано розширює коло правових актів, які мають скласти вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство, і розуміє під останнім не лише КПК України, а й низку інших правових актів, а саме положення:

1. Конституції України.

2. Міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Інших законів України.

Найбільш алогічним є посиланні на інші закони. Якщо будь-який закон, у т. ч. певні положення Конституції України чи міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, й створює базисноантиделіктна основу чи правову процедуру протидії найбільш тяжкому правопорушенню – суспільно небезпечному діянню, то відповідні положення мають одночасно з їх прийняттям бути належним чином продубльовані відповідно у КК України [4] та у КПК України [3] з тим, щоб лише названі кодекси створювали кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство.

Інший стан вирішення даної проблеми, коли кримінальне процесуальне законодавства, окрім КПК, складає ще й Конституція України, міжнародні договори та інші закони, фактично означає незавершеність кодифікації кримінального процесуального законодавство, чого допускати не можна. Адже ж будь-який кодекс має вичерпно регулювати відповідні правовідносини.

Стаття 2 «Завдання кримінального провадження» КПК України

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження більш правильно іменувати антикримінальним судочинством. У даному випадку здійснюється власне судочинство з протидії суспільне небезпечним діянням, а не провадження, тим більше кримінальне, замість якого треба використовувати термін «антикримінальний», про обґрунтованість якого мова вже йшла окремо (див. лекцію 1, питання 1). Більш того, термін «провадження» має й аспект російськомовного терміну «производство», що вже має більш широке значення: «виробництво», «проведення» тощо, коли в Основному законі, зокрема, у ч. 3 ст. 127 Конституції України говориться по засади власне судочинства [1], а не кримінального чи іншого провадження.

Якщо ж звернути увагу на точність відображення у ст.. 2 КПК України завдання антикримінального судочинства, то тут не можна не скористатися уточненою Т. О. Коросташовою редакцією конституційного головного завдання держави та спрямованості діяльності державних органів (див. лекція 2, питання 3), що у контексті антикримінального судочинства має означати визнання, забезпечення та відновлення прав,, свобод, інтересів та обов’язків всіх суб’єктів даного судочинства, а не лише охорону їх прав, свобод та законних інтересів, що, як бачимо, не може охопити власне визнання, забезпечення і, головне, відновлення порушених суспільно небезпечним діянням прав, свобод, інтересів та обов’язків цих суб’єктів.

Кримінальні процесуальні правовідносини виникають після скоєння суспільно небезпечного діяння, а значить права, свободи, інтереси чи обов’язки потерпілих вже порушені і їх треба належним чином відновити – відшкодувати шкоду та здійснити інше їх відновлення (див. лекція 1, питання 3).

Нелогічним виглядає й акцент уваги на законних інтересах, нібито захист незаконних прав і свобод суб’єктів антикримінального судочинства також складає його завдання.

Відсутність поміж об’єктів, які має визнати, забезпечити та відновити кримінальне процесуальне законодавство, й обов’язків порушує такий базисний принцип юриспруденції як нерозривність і співмірність прав (свобод, інтересів) та обов’язків особи чи держави.

Незрозумілим є акцент уваги поряд з державою і на суспільство, нібито суспільство в сучасних умовах існує поза межами державних правовідносин.

Стаття 5 «Дія Кодексу в часі» КПК України