1.1.3. Послідовність виконання розрахунку точковим методом

При виконанні розрахунку точковим методом за формулами (1.2), (1.5), (1.6) значення початкових величин необхідно встановлювати, керуючись наступними положеннями:

кількість N світильників у ряду (див. формули (1.5), (1.6) або кількість світиль­ників, що враховуються при розрахунку (див. формулу (1.2), кількість n ламп в світильнику, світловий потік лампи Ф_л визначаються так само, як і при застосуванні методу коефіцієнта використання світлового потоку; коефіцієнт μ, що враховує збільшення освітленості за рахунок відбиття і впливу віддалених світильників, залежить від характеру розподілення світла світильників, коефіцієнтів відобра­ження поверхонь в приміщенні, ретельності обліку віддалених світильників; в більшості випадків значення μ, можна приймати рівним 1,1... 1,2; при розрахунку освітленості похилих поверхонь в приміщеннях з високою відбиваючою здатністю стін і стелі значення μ, збільшується до 1,5...1,8; умовна освітленість е визначається за графіками просторових изолюкс, побудованих в реальних координатах d-h (d – відстань від розрахункової точки до проекції світильника на горизонтальну площину, що проходить через розрахункову точку; h – висота підвісу світильника).

Для визначення умовної освітленості, що створюється світильником в розрахунковій точці, за планом приміщення (рис. 1.3) визначають величину d і розраховують за фронтальною проекцією величину h. Після цього по відомих значеннях d і h за графіками просторових ізолюкс (рис. 1.4 - 1.11) обчислюють величину е від кожного з світильників, що враховуються в розрахунку; відносну освітленість ε визначають за графіками лінійних ізолюкс, побудованих у відносних координатах p', l', або розрахунком.

При використанні світильників, для яких є графіки лінійних ізолюкс (наприклад, світильники груп 1, 6, 11 і 14), за планом приміщення вимірюють довжину ряду світильників l_р (для одного світильника – l_с) і відстань р від розрахункової точки до проекції ряду світильників на горизонтальну площину, що проходить через розрахункову точку (див. Рис. 1.2); якщо розрахункова точка розташована в приміщенні таким чином, що перпендикуляр в горизонтальній площині, опущений з розрахункової точки на проекцію ряду світильників на цю площину, ділить ряд на дві частини (два напівряду), то визначають довжину кожного з напіврядів l₁ таl₂ (Рис. 1.12).

Для кожного напівряду визначають відносні координати p' = p/h та l' = l/h і для точки з координатами p' і l' по графіках лінійних ізолюкс (Рис. 1.17-1.20) знаходять значення відносної освітленості ε.

Якщо відстань між світильниками в ряду λ < 0,5 h, при розрахунку ряд розглядається як безперервний і ε обчислюють без урахування розривів світлової лінії.

Якщо λ ≥ 0,5 h, наявність розривів в світловій лінії враховується. Наприклад, відносна освітленість, створювана другим напіврядом з довжиною l₂ (див. Рис. 1.12), може бути представлена як сума освітленостей, яку створюють дві світлових ділянки з довжиною відповідно l₂-l₄ и l₃. Оскільки ε = f(p',l'), то для другого напівряду ε₂ =  - +  = f₁( , )-f₂( , )+f₃( , ),значення f₁, f₂ и f₃ визначають за графіками лінійних ізолюкс відповідно з відносними координатами ( , ), ( , ) и ( , ). Аналогічно роблять, якщо розрахункова точка знаходиться за межами світлового ряду.

При використанні світильників, для яких графіки лінійних ізолюкс відсутні, розрахунок виконують таким чином.

Відносна освітленість

ε = f(p’,l’)I_α (1.8)

де f(p', l') – допоміжна функція, значення якої визначається за табл. 1.14 в залежності від значення відносних координат p'=р/h і l'=l/h; J_α – сила світла у напрямі до розрахункової точки, кд, визначуваний за табл. 1.15 у відповідності до значення кута α між напрямом вектора сили світла і вертикаллю (величину α знаходять для відповідних значень p' за табл. 1.14) і по умовній групі.

коефіцієнт ψ переходу від горизонтальної освітленості до освітленості похилої площини потрібно обчислювати виходячи з рис. 1.1 за формулою (1.3) (для горизонтальних поверхонь приймають ψ = 1);

кількість m світильників, що враховуються при розрахунку напіврядів знаходять згідно рис. 1.12 і поясненню до формули (1.5), коефіцієнт запасу К_з приймають згідно з вказівками до розрахунку методом коефіцієнта використання світлового потоку (див. табл. 1.13); висоту h підвіса світильника визначають у відповідності до пояснення до формули (1.2), довжину ряду світильників l_р знаходять по кресленню (плану) приміщення.

Фактичну освітленість розраховують в залежність від вибраного методу по формулах (1.1), (1.2), (1.4), (1.5) або (1.6). Значення фактичної освітленості, отримане розрахунком, порівнюють зі значенням норми освітленості. Якщо E_ф ≥ E_н,, роблять висновок про відповідність освітленості в приміщенні нормі; якщо E_ф < E_н,, необхідна реконструкція системи освітлення, і виконується проектувальний розрахунок системи освітлення.

Розрахунок значення освітленості можна виконати на ЕОМ. Програма, записана на дискеті, додається.

Рис. 1.3. Схема для визначення координат d, h розрахункової точки: hсв – висота звіса світильника; hр.п. – висота робочої поверхні		Рис.1.4. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла Г-1
Рис.1.5. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла Г-2		Рис.1.6. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла Г-3
Рис.1.7. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла Г-4		Рис.1.8. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла К-1
Рис.1.9. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла К-2		Рис.1.10. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла Д-1
Рис.1.11. Просторові ізолюкси світильників з кривою сили світла Д-2		Рис.1.12. Схема розподілу ряду світильників на напівряди та врахування ділянок ряду, що не світяться
Рис. 1.13	Рис. 1.14

Рис. 1.15

Рис. 1.16

Рис.1.17. Лінійні ізолюкси світильників групи 1

Рис.1.18. Лінійні ізолюкси світильників групи 6

Рис.1.19. Лінійні ізолюкси світильників групи 11

Рис.1.20. Лінійні ізолюкси світильників групи 14

Таблиця 1.14 Значення допоміжної функції

α,...°	0	5	10	25	35	45	50	55	60	65	70	75
p'	0	0,09	0,27	0,47	0,70	1,00	1,19	1,43	1,73	2,14	2,75	3,73
l'	Значення f(p’,l’)
0,25	0,240	0,253	0,218	0,187	0,138	0,088	0,070	0,049	0,032	0,0195	0,010	0,0044
0,50	0,430	0,413	0,376	0,330	0,250	0,165	0,125	0,090	0,062	0,037	0,020	0,0088
1,00	0,620	0,605	0,570	0,490	0,385	0,267	0,208	0,155	0,107	0,068	0,037	0,0165
1,50	0,680	0,670	0,630	0,550	0,450	0,315	0,250	0,195	0,140	0,090	0,0505	0,024
2,0	0,702	0,690	0,650	0,565	0,465	0,337	0,270	0,215	0,160	0,105	0,062	0,0295
3,0	0,714	0,700	0,660	0,580	0,475	0,352	0,290	0,228	0,170	0,117	0,072	0,038
4,0	0,717	0,705	0,670	0,586	0,483	0,356	0,295	0,232	0,180	0,125	0,078	0,042
∞	0,725	0,715	0,680	0.590	0,490	0,363	0,300	0,240	0,185	0,132	0,085	0.049

Таблиця 1.15 Світлотехнічні характеристики люмінесцентних світильників (для потоку світла ламп, рівному 1000 лм)

α,...°	Сила світла , кд
	Світильники групи 8		Світильники групи 9		Світильники групи 10		Світильники групи 12		Світильники групи 13		Світильники групи 15		Світильники групи 18		Світильники групи 21
	По­довжня	Попе­речна	По­довжня	Попе­речна	По­довжня	Попе­речна	По­довжня	Попе­речна	По­довжня	Попе­речна	По­довжня	Попе­речна	По­довжня	Попе­речна	По­довжня	Попе­речна
0	160	160	178	178	179	179	194	194	251	251	233	233	172	172	106	106
5	158	160	177	178	176	176	192	192	246	246	229	229	169	170	104	106
15	152	164	172	176	169	173	181	184	238	237	218	221	161	160	97	107
25	141	166	160	162	1.56	168	165	172	216	222	195	204	148	148	89	109
35	125	159	140	144	136	154	142	154	185	200	166	182	130	130	76	108
45	100	135	108	111	113	132	106	121	147	160	131	155	105	110	70	106
55	59	86	72	74	85	106	80	95	105	115	97	116	82	86	56	104
65	40	67	46	48	50	85	53	70	71	96	56	78	57	60	44	100
75	20	57	27	26	24	60	31	45	42	52	28	45	22	27	33	96
85	9	51	10	10	5	42	12	24	13	18	11	18	8	10	6	90
90	3	52	0	0		32										87
95	3	56	2	2		30										84
105	2	60	8	8		25										79
115	I	53	15	12		24										72
125		43	24	16		18										64
135		30	29	21		12										56
145		20	38	29		8										44
155		13	44	39		5										28
165		7	48	47		4										10
175		2	51	50		2
180			51	51