2.Класифікація рахунків стосовно балансу

Органічний взаємозв’язок між рахунками і балансом зумовлює те, що всі рахунки стосовно балансу поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Як баланс, так і рахунки бухгалтерського обліку мають двобічну форму. Залежно від того, на якому боці балансу відображено певну статтю (на лівому, тобто в активі, чи на правому – в пасиві), на тому самому боці відкритого для даної статті рахунка записується сальдо та збільшення, а на протилежному боці – зменшення. Економічна відмінність між активними і пасивними рахунками виявляється насамперед у тім, що на активних рахунках обліковується наявність та рух засобів підприємства, а на пасивних – наявність та рух джерел утворення вказаних засобів. Формальною ознакою, відмінністю між активними і пасивними рахунками є те, що сальдо на активних рахунках завжди дебетове, а на пасивних – кредитове.

Окрему групу рахунків становлять активно-пасивні. Проте в межах групи вони неоднорідні. На них обліковуються засоби, джерела та господарські процеси. Виходячи з цього, сальдо за ними може бути в певний період дебетовим, а в інший – кредитовим.

Крім того, стосовно балансу всі рахунки поділяються на:

• балансові;

• забалансові.

Балансові рахунки призначено для обліку наявності й руху засобів, джерел їх утворення та господарських процесів. На них обліковують засоби та джерела, які належать підприємству, а залишки за цими рахунками відображаються в балансі.

Забалансові рахунки призначені для обліку матеріальних цінностей, які не належать підприємству, але перебувають у його користуванні або на відповідальному зберіганні. Наявність та рух таких засобів не відображуються в балансі користувача, оскільки їх відбито в балансі того підприємства, власністю якого вони є.

На забалансових рахунках обліковуються орендовані основні засоби, матеріали, прийняті для переробки, обладнання, прийняте для монтажу, матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання, бланки суворої звітності та ін..

3.Класифікація рахунків за їхнім економічним змістом.

Ця класифікація провадиться для об’єднання рахунків у певні групи за їхньою економічною однорідністю, тобто залежно від того, що саме обліковується на цих рахунках. Вона досить тісно пов’язана з об’єктами обліку та їх групуванням, охоплює всі об’єкти обліку і забезпечує комплексне відображення господарської діяльності кожного підприємства.

Оскільки об’єктами бухгалтерського обліку є передовсім наявні засоби підприємства, господарські процеси та джерела утворення засобів, то й рахунки бухгалтерського обліку за їхнім економічним змістом цілком закономірно групуються за названими розділами, що видно на нижче приведеній схемі.

Класифікація рахунків за економічним змістом

Рахунки бухгалтерського обліку

Рахунки джерел утворення засобів

Рахунки засобів та господарських процесів

Рахунки власних джерел

Рахунки залучених джерел

Рахунки доходів і фінансових результатів

Рахунки наявних (неспожитих) засобів

Рахунки спожитих засобів (процесів)

Рахунки поточних зобов’язань

Рахунки довгострокових зобов’язань

Рахунки основних засобів Рахунки процесу

(10,11,13) виробництва (23,91) Рахунки Рахунки

Рахунки нематеріальних Рахунки капітальних власного доходів

активів (12,13) інвестицій (15) капіталу (40-46 ) від

Рахунки виробничих Рахунки витрат Рахунки забез- операцій

запасів (20-22) майбутніх періодів печення всієї

Рахунки продуктів праці (39) майбутніх витрат Рахунки Рахунки діяльності

(25-27) Рахунки витрат за і платежів (47) довгострокових короткострокових (70,71,

Рахунки предметів обігу елементами (80-95) Рахунки цільового позик(50) позик виданих 73,75)

(28). Рахунки грошових Рахунки витрат фінансування (48) Рахунки короткострокових Рахунки

коштів (30,31,33) діяльності (90-99) Рахунки довгострокових векселів фінансових

Рахунки коштів у доходів зобов’язань за (60, 62) результатів

Розрахунках (16,36,37) майбутнього облігаціями, Рахунки з

Рахунки фінансових інвестицій періоду (69) виданими розподілу національного

(14, 35) векселями та доходу (64-67)

Рахунки векселів одержаних з оренди (51-53) Рахунки розрахунків

(34,16) Рахунки з кредиторами (61,63,68)

відстрочених

податкових та

інших

зобов’язань (54,55)

Усі наявні засоби підприємства за способом передачі вартості поділяють на:

• основні

• оборотні

Якщо останні споживаються разово в одному виробничому процесі і повністю передають свою вартість на виготовлену продукцію, то основні засоби багаторазово використовуються у виробничому процесі і передають свою вартість частинами через урахування їхнього зносу за встановленими нормами.

Перехід до ринкових відносин зумовлює появу нових об’єктів обліку, яких раніше не було в діяльності наших підприємств. До таких об’єктів належать нематеріальні активи – права та об’єкти власності (патенти, товарні знаки, торгові марки, ліцензії, програмне забезпечення ЕОМ, ділова репутація та ін.).

Підприємство самостійно визначає та обґрунтовує період їхнього зносу, але не більше 20 років, як це встановлено чинними положеннями.

Оскільки нематеріальні активи за своєю економічною суттю, призначенням, порядком використання, придбання та списання значно відрізняються як від основних засобів, так і від виробничих запасів, їх виділено в окрему групу.

У господарській діяльності будь-якого підприємства завжди використовуються виробничі запаси. Вони мають велику питому вагу в загальній сумі засобів.

До виробничих запасів належать основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини та ін.. Це, головне, предмети праці, які використовуються в діяльності підприємства. Рахунки, що на них обліковуються виробничі запаси, складають досить велику групу. Досить близькими за своїм економічним змістом до таких рахунків є рахунок продуктів праці, тобто виготовленої готової продукції та придбаних товарів для їх наступного продажу.

Специфічним видом товару є грошові засоби, які цілком виправдано виділено в окрему групу. Значна частина засобів підприємства постійно перебуває в розрахунках за одержаними авансами, з покупцями, з підзвітними особами тощо. Ці рахунки, на яких обліковується наявність та рух засобів підприємства, є активними. На їхньому дебеті відображають наявність та надходження відповідних видів засобів, а на кредиті- їх вибуття, списання. Заборгованість підприємства, оформлена векселями, відображується окремо.

Самостійну групу становлять рахунки для обліку господарських процесів. На них відображають спожиті підприємством засоби. Господарські процеси – це сукупність однорідних господарських операцій, спрямованих на досягнення певної мети: відображення процесу заготівлі, виробництва, реалізації чи невиробничого споживання. Рахунки господарських процесів (наприклад, процеси заготівлі, виробництва та невиробничого споживання) є активними.

Поряд з цим велику групу рахунків становлять джерела утворення засобів господарства. Усі ці рахунки є пасивними. На кредиті їх відображають наявність та утворення (збільшення) відповідних джерел, а на дебеті – їх використання, списання за призначенням.

Усі джерела поділяються на постійно закріплені, або власні, тимчасово залучені, або позичені, та результати господарської діяльності (фінансові). Відповідно до цього і рахунки поділяються на такі самі три підгрупи.

Найважливішою є підгрупа, на якій обліковують власні джерела засобів, котрі залежно від особливостей їх формування поділяються на:

• власний капітал – сукупність вкладень у грошовому вираженні всіх власників у сукупне майно даного підприємства для забезпечення його діяльності згідно з установчими документами;

• бюджетне фінансування та безповоротні цільові надходження з бюджету чи від інших установ для проведення певних точно визначених заходів;

• резерви, створювані підприємством для рівномірного розподілу наступних витрат на оплату відпусток, винагороди працівникам за вислугу років, для проведення гарантійного обслуговування окремих видів продукції;

• доходи майбутніх періодів – це доходи, які одержані у звітному періоді, але належать до наступних звітних періодів, тому вони зараховуються до результатів фінансово-господарської діяльності тільки після настання того звітного періоду, до якого належать.

На цих рахунках обліковуються джерела власних основних і оборотних засобів підприємства. Вони становлять основну частину всіх джерел підприємства.

Поряд з цим кожне підприємство в процесі своєї діяльності досить широко використовує й тимчасово залучені або позичені джерела засобів. Відповідно до строків, на які їх залучено, ці джерела поділяють на:

-довгострокові ( понад рік );

-поточні ( у межах року ).

Особливе значення мають позички банків, які за строком їх надання поділяють на: довгострокові, середньострокові та короткострокові. Позички, які надає банк згідно з кредитною угодою, є платними й обов’язково мають бути повернуті в зазначений строк. Надання позичок називають кредитуванням. Рахунки, на яких відображають одержані позички, показують заборгованість підприємства перед банком за відповідний рід позичок. На дебеті цих рахунків відображають погашення, зменшення заборгованості за раніше одержаними позичками.

Окрему групу рахунків становлять доходи (фінансові результати) діяльності. На рахунках фінансових результатів обліковують кошти, джерелом утворення яких є результати господарської діяльності, тобто зіставляють доходи і витрати, прибутки та збитки за певний період, як правило, господарський рік.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ: