МОДУЛЬ 1

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

ЛЕКЦІЯ 4

ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОЇ ОБСТАНОВКИ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ НС

Питання, які розглядаються на лекції:

1. Небезпечні геологічні процеси і явища та інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій.

2. Зони затоплень та заходи з мінімізації небезпечних наслідків і захисту населення при катастрофічних затопленнях.

3. Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

1. Небезпечні геологічні процеси і явища та інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій.

Небезпечними є надзвичайні ситуації природного походження, що відбуваються у літосфері, оскільки вони впливають на еволюцію природного середовища. Найбільший вплив тут мають різноманітні геологічні процеси, що розрізняються за природними факторами (фізичні, фізико-хімічні тощо), масштабами прояву, темпами розвитку, тривалістю й силою впливу на природні та техногенні об’єкти. Тому сучасні геологічні процеси відіграють провідну роль серед чинників, що формують екологічну обстановку конкретних регіонів, ступінь їх безпеки чи небезпеки.

Різноманітні за механізмами розвитку, характером й інтенсивністю прояву на земній поверхні, екзогенні геологічні процеси (ЕГП) часом створюють обстановку, несумісну з мінімальними вимогами до комфортності довкілля і життєдіяльності людини. Вони можуть викликати людські жертви та великі матеріальні збитки за короткий проміжок часу. Інші геологічні процеси є небезпечними лише з екологічної точки зору. Вони не загрожують життю людей безпосередньо, їх вплив менш відчутний та руйнівний, заподіяний збиток накопичується за досить тривалий час.

Найпоширенішими та найнебезпечнішими на території України є такі ЕГП: зсуви, лавини, селеві потоки, карети, абразія, руслова ерозія, підтоплення, заболочування.

Знання та розуміння причин виникнення і характеру зазначених ЕГП дає змогу своєчасно вжити заходів щодо запобігання тяжким наслідкам чи ослабленню руйнівної сили, згубної дії на людей.

Найбільш небезпечними на території України та Тернопільської області ЕГП є зсуви.

Зсуви – це зміщення мас гірських порід вниз за схилом під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький рівень.

На території України виявлено більше 21 тис. зсувів. Найпоширенішими вони є у гірськоскладчатих регіонах держави, де зсувні процеси обумовлюються значною крутизною і висотою схилів, наявністю на них потужного шару вивітрених порід, інтенсивним розглеюванням.

Кількість зсувів, порівняно із 80-ми роками минулого століття, збільшилась майже на 45%, а площа поширення на 29%. Активна господарська діяльність на зсувонебезпечних територіях може зменшувати або збільшувати активність зсувів. Вплив господарської діяльності на розвиток зсувів пов’язаний із додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних та гірничо-видобувних робіт, створенням динамічних навантажень на схили, додатковим обводненням зсувонебезпечних територій, спричиненим надмірним зрошенням, підпиранням рівнів грунтових вод водосховищами та іншими водоймищами, витоками води з водних споруд та комунікацій тощо.

Часто саме розташування інженерних об’єктів на схилах чи поблизу них є провокуючим чинником, який викликає порушення рівноваги в масиві порід. У межах розміщення лінійних об’єктів виникнення процесу, крім зазначених факторів, провокується відрацією від транспорту.

Активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала поширення зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу АР Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Львівської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей, що являє постійну загрозу виникнення НС.

На території Тернопільської області має місце активізація зсувних процесів у Бережанському та Борщівському (смт. Скала-Подільська) районах, існує загроза зсувів у Зборівському, Бучацькому, Кременецькому, Підгаєцькому, Теребовлянському та Тернопільському районах.

Площа поширення зсувонебезпечних ділянок у межах міських територій становить понад 42 тис. гектарів. Найбільшого масштабу зсувні процеси набули на Південному березі Криму, морському узбережжі в Одеській області, правобережжі Дніпра та його правих притоках, Закарпатті та Прикарпатті, у межах Донбасу.

Кількість зсувів щороку збільшується за рахунок ліквідації (зрізання, зчищення) або появи на тілі, раніше загартованих, дрібніших молодих зсувів та активізації їх під впливом техногенезу. Найбільшу небезпеку становлять зсуви, що відбуваються на забудованих територіях, які можуть виникати миттєво, тому їх важко спрогнозувати.

Зсуви можуть виникати на всіх схилах, починаючи із нахилу в 19⁰, але на глинистих грунтах та грунтах з тріщинами зсуви можуть виникнути і при нахилу схилу 5-7⁰.

Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених грунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід перевищує силу зчеплення грунтів. Вони можуть сходити в будь-яку пору року, але в різних районах зсувні явища можна віднести до певного сезону.