Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра охорони праці та навколишнього середовища

Звіт

По другій виробничій практиці в Державному інженерно-екологічному комплексі кнуба

Студента 5 курсу гр.ЕКБ-51 Ємця Єгора Олександровича

Бази практики ДІЕК КНУБА

Керівник практики Заграй Я.М.

від університету: Мірошниченко О.Ю.

Київ 2012

План

Вступ………………………………………………………………………………3

1.Основні теоретичні і технологічні процеси баромембранних процесів…4-7

2.Сучасні технології підготовки питної води на основі баромембранних методів………………………………………………………………………….8-13

3. Багатостадійна поетапно-функціональна технологія корегування складу розбавлених водних розчинів – підготовки питної води………………..14-16

4.Дослідження властивостей мембран……………………………………17-22

5.Висновки……………………………………………………………………….23

6.Література…………………………………………………………………….24

Вступ

Я, студент гр. ЕКБ-51, Ємець Єгор Олександрович, навчаюсь у Київському національному університеті будівництва і архітектури, проходив практику у Державному інженерно-екологічному комплексі КНУБА . .Під час практики я ознайомився з методами підготовки екобезпечної питної води.

Отже, що ж ми маємо на увазі під “питною водою”? Питна вода-це  вода, в якій бактеріологічні, органолептичні показники та показники токсичних хімічних речовин перебувають в межах норм питного водопостачання. Головною відмінністю питної води від столових і мінеральних вод є знижений вміст солей (сухого залишку), а також відповідність діючим стандартам на загальний склад і властивості (ДСанПін 2.2.4-171-10)Користь питної води в тому, що в людському організмі вона виконує такі найважливіші функції:

- зберігає структуру і функції ДНК;

- здійснює доставку кисню в клітини;

- питна вод важлива для виробництва протеїнів, що беруть участь в рості і відновленні тканин;

- дозволяє протеїнам перебудовувати структуру клітин;

- відіграє роль посередника при доставці поживних речовин;

- захищає кістки і суглоби;

- зволожує суглоби;

- є засобом для видалення шлаків з організму;

- питна вода дозволяє підтримувати електричну провідність клітин в нормі;

- регулює температуру тіла;

- забезпечує клітини водою;

- підтримує імунну систему;

- питна вода дозволяє підтримувати в нормі основний рівень метаболізму;

- відіграє роль провідника при виведенні вільних радикалів з організму;

- питна вода – це важливий компонент травних соків.

На сьогоднішній день, воду в Україні забруднюють багато чинників: промисловість, комунальні стоки, сільське господарство,теплове, радіаційне, біологічне забруднення та ін. Отже, саме тому підготовка екобезпечної питної води, є одним з пріоритетних завдань.

1.Основні теоретичні і технологічні процеси баромембранних процесів

Здійснення баромембранних процесів потребує дві основні умови: наявність багатошарової, композитної, полімерної мембрани, яка включає: підложку, шар гідрофобного полімеру, і активні шари для здійснення, по суті, самих процесів (мікро-, ультра-, нанофільтрації і зворотного осмосу) та підтримка відповідної різниці тиску з обох боків мембрани, причому з можливістю точного вимірювання значень тиску і зменшення явища концентраційної поляризації. Баромембранні процеси можна умовно класифікувати таким чином: мікрофільтрація, ультрафільтрація, нанофільтрація та зворотний осмос.

1.1. Мікрофільтрація. Мікрофільтрація – основний початковий мембранний етап в технології підготовки питної води, який застосовують для видалення зважених мікрочастинок розміром 0,02 - 10 мкм, крупних колоїдних частинок, і який слугує при підготовці води перед наступними стадіями баромембранних процесів – ультра-, нанофільтрації та зворотного осмосу.

В залежності від розміру зважених частинок і частинок колоїдного ступеню дисперсності, регулюється пористість мікрофільтраційних мембран, тому процес мікрофільтрації ще інколи називають мембранною фільтрацією і здійснюється він в межах значень тиску 0,01 – 0,2 МПа .

1.2. Ультрафільтрація. Механізм розділення багатокомпонентних систем. Ультрафільтрація – процес мембранного розділення розчинів високомолекулярних і низькомолекулярних сполук, а також їх фракціонування і концентрування. Діаметр частинок, що розділюються ультрафільтрацією становить порядку 0,001-0,1 мкм, а сам вираз «ультрафільтрація» було вперше використано Бечхольдом у 1907р. .

Особливо, ультрафільтрацію використовують для розділення систем, в яких молекулярна маса розчинених компонентів набагато більша молекулярної маси розчинника, наприклад, для водних розчинів, які містять органічні сполуки з молекулярною масою 500 і більше .

Оскільки осмотичні тиски високомолекулярних речовин низькі (зазвичай не більше десятих частин МПа), то в процесі розрахунків рухомої сили процесу ультрафільтрації ними, як правило, можна знехтувати. Тому ультрафільтрацію проводять при порівняно невисоких тисках – 0,05 – 1,0 МПа.

Головне протиріччя при перенесенні гіпотези просіювання, справедливої для ультрафільтрації, на процес зворотного осмосу в тому, що діаметр пор мембрани, що діє за механізмом просіювання, повинен складати долі нанометрів (тобто декілька ангстрем): наприклад, для розділення розчину NaCl – вода 0,25 - 0,45 нм або 2,5 - 4,5 Å. Проте відомо, що амплітуда теплових коливань макромолекул полімерів має той же порядок і тому досить тонкі капіляри в полімерних мембранах не можуть стійко існувати. Їх поява можлива лише в результаті теплових флуктуацій щільності полімеру і повинна носити ймовірний характер.