2.Зв’язок сучасної психології з іншими науками.

2.1.Психологія і філософія

Обидві науки зародилися майже одночасно, і протягом кількох століть психологія виступала як частина філософії. Родоначальником вважається найбільший філософ давнини Аристотель. Філософія є система поглядів на світ і людину, а вивченням людини займається саме психологія. Розділення на дві різні наука відбулося в 70-х - 80-х роках 19 століття, але вони продовжують збагачувати і доповнювати один одного.

Багато проблем психології сучасної людини, такі, як особистісний сенс і ціль життя, світогляд, політичні пристрасті і моральні цінності, виступають як загальні і для психології і для філософії. У самій психології до цих пір є немало питань, до вирішення яких неможливо підійти лабораторно-експериментальним шляхом, але які доводиться вирішувати. При зіткненні з такими проблемами психологи змушені виробляти самим або користуватися тими висновками, які їм пропонують представники філософії. До числа традиційних філософсько-психологічних проблем можна віднести проблему сутності та походження людської свідомості, природи вищих форм людського мислення, вплив суспільства на особистість і особистості на суспільство (світоглядний аспект), методологічні проблеми психології та ряд інших.

Довгий час так звана марксистсько-ленінська філософія бездоказово видавалася за єдину істинно наукову основу психології. Такої штучно створений союз не міг бути міцним та плідним. Він привів до застою в багатьох областях психології, де зачіпаються проблеми взаємодії суспільства і особистості. Тепер цей союз став більш природним і дозволяє вирішувати проблеми спільними зусиллями філософів і психологів, причому не тільки матеріалістичного, але і ідеалістичного напрямку. Але відкидаючи марксистсько-ленінську філософію як «єдино наукову» методологію психології, не можна заперечувати позитивного впливу деяких матеріалістичних ідей К. Маркса на розвиток вітчизняної психологічної думки. Цей вплив позначається на розробці проблем діяльності та діяльнісного походження вищих психічних функцій.

З іншого боку, завдяки наметившемуся в останні роки непрямому проникненню деяких положень ідеалістичної філософії в психологічну думку частіше стали обговорюватися у вітчизняній науці складні філософсько-психологічні проблеми людини - відповідальність, совість, сенс життя, духовність, тобто саме такі, які психологи без допомоги філософів не в змозі самостійно вирішити. Та й самі філософи навряд чи зможуть в них глибоко розібратися без співпраці з психологами, не беручи до уваги живу особистість, досить вивчену в психологічній науці. Є такі проблеми, при вирішенні яких співробітництво психологів і філософів є найбільш плідним і вже дало відчутні результати. Це перш за все проблеми епістемології - науки про пізнання людиною навколишнього світу, покликаної з'ясувати принципову його збагненно людиною і намітити в самому загальному вигляді методи такого пізнання. Завдяки багаторічним дослідженням, проведеним, наприклад, у створеному за ініціативи відомого швейцарського психолога Жана Піаже Міжнародному епістемологічному центрі (Швейцарія, м. Женева), вдалося багато чого дізнатися про природу людського інтелекту і його розвитку у дітей. Над цією проблемою в зазначеному центрі спільно і плідно працюють філософи, логіки і психологи.