6 Етап. Аналіз складу і динаміки необоротних активів підприємства

Основні терміни та поняття.

Необоротні активи характеризуються такими якостями:

- є матеріальною частиною майна організації;

- використовуються як засоби праці на підприємстві та не призначені для продажу;

- їх використання покликане приносити дохід;

- використовуються протягом періоду, що перевищує 12 місяців, незалежно від вартості.

Класифікації необоротних активів

1. За функціональними видами у сучасній практиці фінансового обліку та управління поділяють таким чином:

- основні засоби. Вони характеризують сукупність матеріальних активів підприємства у формі засобів праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі та переносять на продукцію свою вартість частками*.

- нематеріальні активи. Вони характеризують необоротні активи підприємства, які не мають матеріальної форми і які забезпечують здійснення всіх основних видів його господарської діяль­ності.

- незавершені капітальні вкладення. Вони характеризують обсяг фактичних витрат на будівництво та монтаж окремих об’єктів основних засобів з початку цього будівництва до його завершення.

- устаткування, призначене до монтажу. Воно характеризує ті види устаткування, яке придбало підприємство, що призначені для встановлення в будівлях та спорудах способом їх монтажу, а також контрольно-вимірювальну апаратуру та інші прилади, які монтуються в складі устаткування.

- довгострокові фінансові вкладення. Вони характеризують усі придбані підприємством фінансові інструменти інвестування зі строком їх використання більше від одного року незалежно від розміру їх вартості.

2. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють такі групи необоротних активів:

- необоротні активи, які обслуговують операційну діяльність (операційні необоротні активи) - основні засоби та нематеріальні активи.

Вони характеризують групу довгострокових активів підприємства (основних засобів, нематеріальних активів), які безпосередньо використовуються в процесі здійснення його виробничо-комерційної діяльності. Ця група активів відіграє дуже важливу роль у загальному складі необоротних активів підприємства.

- необоротні активи, які обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи). Вони характеризують групу довгострокових активів підприємства, яка сформована в процесі здійснення ним реального та фінансового інвестування (незавершені капітальні вкладення, устаткування, призначене до монтажу, довгострокові фінансові вкладення).

- необоротні активи, які задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи). Вони характеризують групу об’єктів соціально-побутового призначення, сформованих для обслуговування працівників даного підприємства і які знаходяться в його володінні (спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі заклади).

3. За характером володіння необоротні активи підприємства поділяють на такі групи:

- власні необоротні активи. До них відносять довгострокові активи, які належать йому на правах власності та володіння та відображаються в складі його балансу.

- орендні необоротні активи. Вони характеризують групу активів, які використовуються підприємством на правах використання згідно з договором оренди (лізингу), укладеним з їх власником.

4. За формами забезпечення кредиту під заставу та особливостями страхування виокремлюють наступні групи необоротних активів:

- рухомі необоротні активи. Вони характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, які в процесі застави можуть бути вилучені з його володіння з метою забезпечення кредиту (машини та устаткування, транспортні засоби, довгострокові фінансові інструменти).

- нерухомі необоротні активи. До них належить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які можуть бути вилучені з його володіння в процесі застави, яка забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди).

Мета аналізу. Визначення напрямку змін загального обсягу та складу необоротних активів, ступеня їх використання, інтенсивності оновлення та ефективності їх використання.

Характеристика. Аналізується зміна абсолютних показників форми N1, яка відтворює рух основних засобів та амортизаційних відрахувань (форма 11-ОФ (річна).

Аналіз складу динаміки необоротних активів підприємства здійснюється за даними балансу (форма 1). Даний аналіз виконується за допомогою таблиці (лист 19). Для складання таблиці (лист 19) порівнюються дані балансу на кінець звітного періоду з його початком (підсумок І розділу активу балансу) і вивчаються зміни, що відбулися в складі необоротних коштів у цілому, а після цього - у розрізі окремих статей необоротних активів. Якщо в складі цих коштів значну частину складають довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал даного підприємства буде знижуватись. Виконується аналогічно до п 'ятого етапу.

У процесі реалізації фінансової стратегії підприємства особлива увага приділяється правильному формуванню необоротних активів. Даний напрям фінансово-економічної діяльності підприємства забезпечує, по-перше, формування і ефективне використання основних засобів підприємства, як головної складової успішної виробничої діяльності у процесі завоювання свого місця на ринку даної продукції і основного джерела формування фінансових надходжень підприємства. По-друге, виявлення найефективніших напрямів інвестування фінансових ресурсів у нематеріальні активи. Підприємства отримують значну перевагу в конкурентній боротьбі, якщо вони володіють гудвілом. Тому вкладання коштів у придбання або формування власного товарного знака, товарної марки, здатність підприємства зробити її відомою на весь світ чи на ринках ряду країн певного регіону світу - усе це запорука подальшої фінансової стабільності підприємства. До того ж, вартість підприємства, що діє (цілісного майнового комплексу) значно зростає за умови наявності гудвілу підприємтсва і його збільшення протягом певного часу. Тому зосередження фінансових ресурсів підприємства на даному напрямі виступає фактором впливу на ефективну господарську діяльність у майбутньому. По-третє, спрямування коштів підприємства у довгострокові фінансові вкладення в інші суб'єкти господарської діяльності. Далі необхідно зазначити, що економічна діяльність підприємства багато в чому потерпає від невиваженої податкової політики, тому важливим завданням менеджменту підприємств виступає діяльність, спрямована на формування фінансової стратегії з урахуванням особливостей податкової політики держави. Тобто, фінансові дії підприємства повинні бути адекватними певному економічному стану підприємства, його матеріальним можливостям, рівню підготовки персоналу, технічному рівню засобів виробництва, які застосовуються, інноваційним можливостям технологій, що використовуються та ін.

Основу ефективного вкладання коштів у основні засоби й інші необоротні активи підприємства формує правильно визначена технічна політика підприємства, компанії, концерну тощо. Особливо це актуально нині, коли питання посилення інноваційної діяльності суб'єктів господарювання виходять на перший план. Урахування даного фактора полягає у вивчені можливостей того чи іншого проекту технічного переозброєння підприємства, заміни технологій, що існують упровадження заходів ресурсо-та енергозбереження, підвищення рівня кваліфікації робітників та технічного персоналу, розробка прогресивних норм трудових і матеріальних витрат та деяких інших заходів.

На противагу від підходів, що діяли до останнього часу, економічна політика відносно формування необоротних активів підприємства, повинна формуватись як складовий розділ загальної стратегії розвитку підприємства в динамічному середовищі сучасного ринку.

Її завдання такі:

• визначення способів проведення успішної технічної стратегії та використання фінансових можливостей підприємства;

• визначення перспективних технічних напрямів оновлення основних засобів підприємства і налагодження економічних взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими економічними інститутами, що визначають і забезпечують прогресивний інвестиційно-інноваційний потенціал підприємства;

• фінансове забечення інноваційної та інвестиційної діяльності у майбутньому;

• вивчення технічних, організаційних, управлінських, економічних і фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо оновлення основних фондів;

• розробка способів технічної модернізації і капітального ремонту основних засобів та методів управління розробкою прогресивних технологій.

Оцінка фінансового стану підприємства, загалом, повинна враховувати дану складову - вплив складу і динаміки необоротних активів на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства. Окрім того, аналітик має включати до фінансових прогнозів розвитку підприємства питання, пов'язані з вивченням можливостей розширення бази основних засобів виробництва підприємства, підвищення їх технічного рівня, формування і реалізацію заходів, спрямованих на

відносне зниження норм витрат усіх видів ресурсів, які використовує підприємство у процесі економічної діяльності, для досягнення одиниці корисного ефекту.

Загальним і найбільш повним показником, який визначає рівень впливу факторів, пов'язаних із майновим станом підприємства, складом і динамікою його необоротних активів виступає вартість майна підприємства, що повинна зростати від періоду до періоду. Темпи зростання мають бути не занадто високими так як це може призвести до диспропорцій у розвитку підприємства, погіршення фінансового становища і фінансових результатів підприємства. Темпи зростання повинні коригуватися відповідно зі зміною загальної структури активів і кожної їх складової в сукупному обсязі. Вони мають бути також не занадто низькими, або взагалі бути відсутніми так як це призведе до застою в розвитку підприємства, до відставання його на фоні розвитку конкурентів та партнерів.