5. Загальна характеристика Закону України „Про адвокатуру та адвокатську дяільність”

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є базовим нормативним актом, що регулює суспільні відносини, пов'язані із визначенням статусу адвокатури, її самоврядуванням, незалежністю та засадами функціонування, здійсненням в Україні адвокатської діяльності, її формами, видами, правами та обов'язками адвокатів, пов'язаними з їх самоорганізацією (самоврядуванням) та виконанням покладеного на адвокатуру конституційного завдання.

Цей закон було підготовлено на базі напрацювань робочої групи Вищої Кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, за участю представників Спілки Адвокатів України, Асоціації Адвокатів України та Союзу юристів України, регіональних органів адвокатського самоврядування та окремих адвокатів і адвокатських колективів.

Він відображає концепцію законодавчого розвитку адвокатури, закріплену З'їздом адвокатів України, Резолюції міжнародної конференції, присвяченої законодавчому розвитку адвокатури в України та  питанням уніфікації адвокатської професії, проведеної у 2008 році в Києві ССВЕ сумісно з Радою Європи, враховує критичні зауваження та побажання висловлені експертами Ради Європи при оцінці інших аналогічних законопроектів, які раніше перебували на розгляді Верховної Ради і направлялися на зовнішні відгуки. Проект також враховує експертні висновки експертів ради Європи, викладені у 2000 році при обговоренні проблеми існування паралельних професій в Україні і засобів подолання такого стану речей.

Основні положення даного закону розглядались на міжрегіональних конференціях адвокатів в період 2008-2009 року, а також на чисельних науково-практичних заходах 2009-2010 року. Вирішення найбільш спірних аспектів уніфікації професії адвоката вироблялась на основі незалежного соціологічного опитування, а також вибіркового опитування адвокатів з усіх регіонів України.

Зокрема, враховані зауваги щодо необхідності максимального забезпечення незалежного статусу органів адвокатського самоврядування, визначення спеціальних організаційних форм адвокатської діяльності, підвищення якості стандартів надання правової допомоги, запровадження розумних меж гонорарної практики, введення необхідних професійних прав та обов'язків адвокатів, ознак життєпридатного організму самоврядування в межах Національної асоціації адвокатів України, передбачені запоруки незалежності останньої перед державою, збалансовано компетенцію органів безпосереднього самоврядування та виконавчих органів Національної асоціації адвокатів і регіональних асоціацій адвокатів. Відповідно до побажань та настанов експертів Ради Європи визначено межі здійснення адвокатської діяльності в Україні адвокатом іноземної держави. Вагомим блоком новел проекту є низка норм, якими передбачено життєпридатний механізм первинного формування нових самоврядних структур – регіональних асоціацій адвокатів та Національної асоціації адвокатів.

Закон складається із преамбули та десяти розділів.

Розділом I закріплено статус адвокатури України, принципи її організації та засади здійснення адвокатської діяльності. Відповідно, пропонується визначити адвокатуру як спеціально уповноважений конституційний недержавний професійний незалежний самоврядний правозахисний інститут громадянського суспільства, до складу якого входять всі адвокати України, що діє з метою надання правової допомоги, захисту та представництва прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Розділом II законопроекту регламентуються питання набуття статусу адвоката. Пропонується, для осіб, які мають намір отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, запровадити стажування, як одну із умов набуття статусу адвоката, яка забезпечує підвищення фахового рівня адвокатів. Визначаються засади проведення уніфікації адвокатської професії в Україні.

Розділом III визначено організаційні форми адвокатської діяльності, які з одного боку відображають специфіку адвокатської діяльності, а з іншого – враховують інтереси всіх осіб, які долучаються до адвокатської професії через механізм уніфікації. Передбачається, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність в таких формах, як адвокатський кабінет (офіс  адвоката), адвокатське бюро, адвокатське об'єднання та адвокатська фірма (компанія) та засади ведення Реєстру організаційних форм адвокатської діяльності.

Розділ IV містить положення, що врегульовують питання адвокатської діяльності, зокрема визначають види адвокатської діяльності, підстави надання адвокатом правової допомоги, договір по надання правової допомоги та порядок виплати грошової винагороди (гонорару)  за надану адвокатом правову допомогу, здійснення захисту та представництва. Положення цього розділу значною мірою посилюють захист інтересів клієнта у відносинах з адвокатом.

Розділом V законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено професійні права та обов'язки адвоката і закріплено гарантії здійснення адвокатської діяльності. Слід зазначити, що цей розділ є одним із головних, оскільки, саме права адвоката та  гарантії  його діяльності покликані забезпечити громадянам ефективну правову допомогу. Необхідно звернути увагу на те, що в цьому розділі містяться положення щодо визначення адвокатської таємниці, які також є безперечною гарантією здійснення адвокатської діяльності. Важливість цього розділу зумовлена поширенням негативної практики порушення професійних прав адвокатів правоохоронними органами, яка набула міжнародного розголосу і стала об'єктом пильної уваги міжнародної спільноти.

Розділ VI законопроекту регламентує питання надання адвокатом безоплатної правової допомоги, здійснення представництва в судах та захисту за призначенням,  визначає  види правової допомоги, що надається адвокатом на безоплатних засадах та суб'єктів права на безоплатну правову допомогу, що є значним кроком на реалізацію права громадянина на правову допомогу, передбаченого статтею 59 Конституції України.

Розділ VII законопроекту регулює питання зупинення, припинення та позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Цей розділ підіймає планку вимог до відповідальності адвоката.

Розділом VІІІ  детально регламентовано процедуру притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Цю процедуру приведено у відповідність до вимог, що знайшли закріплення в практиці Європейського суду з прав людини (що було схвально оцінено експертами Ради Європи)РаРівві. Види дисциплінарних стягнень, що є застосовними до адвокатів визначені більш диференційовано ніж раніше.

Розділом ІХ врегульовано інститут адвокатського самоврядування, передбачено створення незалежної системи самоврядування адвокатури – професійної організації  адвокатів України – Національної асоціації адвокатів України і регіональних асоціацій адвокатів, що є гарантією дійсної незалежності адвокатури в Україні, а також визначено форми реалізації адвокатського самоврядування асоціаціями адвокатів через свої органи, засади діяльності Національної асоціації адвокатів України, З'їзду адвокатів України, Ради Національної асоціації адвокатів України, регіональних асоціацій адвокатів, регіональних зборів адвокатів, Ради регіональних асоціацій України, питання майна Національної асоціації адвокатів України, статус Ревізійної комісії Національної асоціації адвокатів України та ревізійних комісій регіональних асоціацій адвокатів, статус та компетенцію кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та Вищої кваліфікаційної  комісії адвокатури, а також засади фінансування органів адвокатського самоврядування та гарантії участі адвокатів у самоврядуванні.

Розділ X законопроекту регулює питання пов'язані із здійсненням  в Україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної держави та визначає особливості його статусу.

Розділ XІ містить прикінцеві та перехідні положення, які забезпечують організаційні кроки по створенню регіональних асоціацій адвокатів та Національної асоціації адвокатів України, а також вирішують проблему приведення законодавства України у відповідність з положеннями законопроекту, у зв'язку з чим пропонується внести адекватні зміни до низки законодавчих актів України.