- •Лекція № 4
- •І догляд за нею″.
- •План лекції:
- •Афо доношної дитини і догляд за нею
- •1. Характеристика доношеної новонародженої дитини
- •2. Зовнішні ознаки доношеної дитини
- •3. Фізіологічні (рубіжні) стани новонароджених
- •4. Послідовність дій акушерки в пологовій кімнаті при здійсненні догляду за новонародженою дитиною
- •5. Визначення добової потреби в молоці дітям перших 10 днів життя Формула Фінкельштейна
- •6. Перший патронаж новонародженого
Херсонський базовий медичний коледж Херсонської обласної ради
3-й семестр
Лекція № 4
Тема: ″ АФО доношеної новонародженої дитини
І догляд за нею″.
Спеціальність: 5.12010101 "Лікувальна справа"
Викладач: В.П.Волошин
м. Херсон, 2012 р.
План лекції:
1. Основні групи захворюваь, які виникають у плода внутрішньоутробно:
- гаметопатії;
- ембріопатії;
- фетопатії.
2. Характеристика доношеної новонародженої дитини.
3. Зовнішні ознаки доношеної дитини.
4. Фізіологічні стани новонароджених.
5. Послідовність дій акушерки в пологовій кімнаті під час народження дити-ни.
6. Визначення добової потреби новонародженого в молоці.
7. Перший патронаж новонародженого.
Афо доношної дитини і догляд за нею
Піклування про здоров’я майбутньої дитини повинно здійснюватися ще до її народження, оскільки життя людини починається не з дня її появи на світ, а з пер-ших днів внутрішньоутробного розвитку.
Стан дитини при її народженні і її повноцінність у майбутньому багато в чо-му залежить від здоров’я батьків, від особливостей вагітності і умов її перебігу.
На потомство шкідливо впливають нераціональний спосіб життя як матері так і батька, їхні фізичні та психічні перевантаження, тяжкі хвороби, патологія ва-гітності, неправильне харчування батьків, куріння, зловживання спиртними напо-ями, лікарськими засобами, шкідливості їхньої професії.
Сьогодні відомо понад 400 факторів, які згубно діють на внутрішньоутроб-ний розвиток плода. При цьому має значення не тільки характер патогенного чин-ника і тривалість його впливу, а і те, у який період вагітності він діє.
Вагітність триває 270-280 днів.
У ній виділяють:
а) фазу ембріонального розвитку (перші 1,5-2 місяці) - формування плода і закладка основних органів;
б) фазу плацентарного розвитку (з 3-го до 10-го місяця) - ріст плода.
Розрізняють три основні групи захворювань під час внутрішньоутробного розвитку плода: гаметопатії, ембріопатії і фетопатії .
Гаметопатії - це спадкові захворювання, що виникають через ураження статевих клітин батьків. Вони проявляються хромосомними і генними мутаціями.
В ядрі кожної соматичної клітини людини в нормі є 46 хромосом, у кожній статевій клі-тині - по 23 хромосоми. Злиття двох гамет (яйцеклітини і сперматозоїда) веде до утворення зі-готи з новим набором хромосом, властивих каріотипу людини.
Хімічно, хромосоми складаються з ниток ДНК і білків гістонових та негістонових груп.
Нитки ДНК є носіями спадкової інформації, а також інформації про послідовність розміщення амінокислот у білках.
Однією з функціональних одиниць ДНК є ген. Він являє собою часточку ДНК, яка несе ін-формацію про ту чи іншу ознаку людини.
Всі хромосоми людини мають близько 7 000 000 генів, на яких знаходяться коди всіх оз-нак людини.
Основою спадкових захворювань є зміна спадкової інформації - м у т а ц і я. Мутації ви-никають цілком природно, спонтанно або в результаті дії шкідливих факторів навколишнього середовища (біологічно активних сполук, іонізуючого випромінювання).
Мутації можуть бути позитивними (підвищують життєздатність організму) і негативними (спричиняють спадкові хвороби).
Розрізняють генні мутації (часткові), структурні (хромосомні аберації) і числові (змінює-ться кількість окремих хромосом і хромосомних наборів).
З генними мутаціями звичайно пов’язані спадкові хвороби обміну, вади органів і сис-тем.
Хромосомні аберації і зміни кількості хромосом у каріотипі індивідуума ведуть до роз-витку хромосомних захворювань, для яких характерні множинні вади розвитку.
Мутації виникають як у процесі формування статевих клітин, так і у сформованих гаме-тах. У соматичних клітинах мутації можуть проявлятися протягом усього їхнього життя.
Захворювання, які розвиваються у зв’язку з мутаціями, що виникають у гаметах до заплід-нення, можуть передаватися спадково від покоління до покоління.
Хромосомні хвороби у новонароджених зустрічаються з частотою 1:100. Близько 20% мимовільних абортів зумовлені хромосомними аномаліями, які досить часто приводять до пе-редчасних пологів і народження неживого плода.
У новонароджених найчастіше зустрічаються такі хромосомні хвороби: хвороба Дауна, синдром Шерешевського-Тернера, Патау, Едвардса та ін.
Генні хвороби . Найбільш типовими генними хворобами є спадкові захворювання обміну речовин. Розвиток їх зумовлений мутацією генів, які регулюють синтез білка. У результаті му-тації утворення специфічного білка або порушується, або зовсім припиняється.
До генних захворювань належать: різноманітні ензимопатії, пов’язані з порушенням функ-ції білкових молекул, гемофілія, афібриногенемія, агамма-глобулінемія, при яких неможливий синтез молекул білка, а також інші захворювання білкового, жирового, вуглеводного і міне-рального обміну (фенілкетонурія, алкаптонурія, гістидинемія, ліпідози, цукровий діабет, муко-вісцидоз та ін.).
Ембріопатії виникають внаслідок впливу несприятливих факторів навколишнього середо-вища на зародок. Найбільш уразливим він стає у критичні періоди розвитку, коли різко підви-щується чутливість до її зовнішніх агентів.
Критичними періодами розвитку є:
- Бластогенез - перші 16 днів вагітності.
- Імплантація - 7-14 днів.
- Органогенез - формування органів (3-5 тиждень вагітності).
- Період плацентації - 3-7 тиждень вагітності.
Фетопатії - захворювання плода, які виникають внаслідок шкідливих впливів на нього після 10 тижня вагітності і до початку пологів. На цей час більшість органів уже сформувалися, відбувається подальша їх диференціація, збільшується маса.
Фетальний період поділяють на:
а) ранній (10-28-й тиждень вагітності);
б) пізній (з початку 29-го тижня до кінця вагітності).
Основними факторами ушкодження у цьому періоді є різноманітні інфекції плода, які мо-жуть призвести до його загибелі або спричинити значні вади у розвитку різних органів.
Ураження плода у ранньому фетальному періоді найчастіше спричинюються збудника-ми токсоплазмозу, лістеріозу, сифілісу, цитомегалії, гепатиту, а також різними гормональними порушеннями (діабетична фетопатія). Наслідком ранніх фетопатій можуть бути такі вади роз-витку: гідроцефалія, фіброеластоз міокарда та ін.
Причиною фетопатій пізнього періоду є туберкульоз, сифіліс, малярія та інші інфекції, які уражають плід наприкінці вагітності.