3. Нові часи — новий погляд на туризм.

У Новий час на відміну від античності, коли подорожі до мудреців або мандри самих мудреців характеризували стиль життя цих людей та особливий спосіб передачі знань, мандри набувають нових функцій і нового забарвлення — вони ставали організованою формою здобуття та розширення освіти.

Звернемось до життєвого шляху та праць видатного англійського мислителя і державного діяча Френсіса Бекона. Так, самого Френсіса Бекона спочатку посилають на навчання у Трініті-коледж у Кембриджі, далі у Париж, де у складі дипломатичної місії він знайомиться з політичним і релігійним життям італійських князівств, Німеччини, Іспанії, Польщі, Данії, Швеції. Людей подорожуючих, пише Ф.Бекон, притягує ця «спостерігаюча планета». Узагальнюючи свій досвід мандрівника-науковця, він пише спеціальне есе «Про подорожі» ― один з найширших описів наукового значення подорожей, перше видання якого побачило світ у 1597 році серед оповідань на моральні та політичні теми. Пізніше Бекон двічі перевидає «Досвіди та настанови», щоразу додаючи новий матеріал, а за рік до смерті пише, що останні «належать до кращих плодів, котрі Божою милістю могло принести моє перо».

Висвітлюючи науковий бік подорожей, він зазначав, що у кожному віці вони дають користь: для юних років слугують «доповненню освіти», а в зрілі роки для — «поповнення досвіду». Головною ж метою пізнання нового у подорожах є не заміна звичаїв батьківщини чужоземними, а «збагачення їх найкращим з того, чого навчився на чужині». Для поповнення всебічних знань усіх сторін суспільного буття видатний англійський філософ та державний діяч радив відвідувати передусім політичні установи — «королівський двір, особливо під час прийому послів», юридичні установи ― «суд, коли там розглядаються справи», місця релігійного призначення — «церковні консисторії, храми та монастирі з пам'ятниками, які там знаходяться». На особливому місці у Фр. Бекона були суто наукові заклади, які обов'язково слід відвідувати — «бібліотеки, коледжі, диспути та лекції, якщо ті трапляються». Серед економічних установ ним виділено: торговельні склади, морські порти, а серед культурних — театри, зібрання скарбів, кунсткамери тощо.

На перший погляд, філософ радить відвідати, побачити начебто всі місця, достойні уваги, однак прискіпливий погляд показує, що всі ці різнорідні визначні пам'ятки поєднує ідея пізнання. Так, він наголошує, що показовими заходами — урочистими процесіями, святкуваннями, відзначенням шлюбів, похоронами, як і «публічними покараннями», не слід зневажати, хоча й згадувати про них немає потреби. А гідними уваги виступають усі сторони життя чужої країни, про які «належить прискіпливо збирати відомості».

У сучасній туризмології утвердилась думка щодо важливості комунікативної ролі туризму, яку також проникливо передбачив англійський мислитель. Він пише, що в чужих краях слід намагатись не приєднуватись до гурту співвітчизників, а навпаки — знаходити добре співтовариство з місцевих жителів. «Стосовно знайомства, які належить шукати у подорожах, то найбільш корисні знайомства з секретарями та чиновниками при посланцях, бо у такий спосіб, подорожуючи однією країною, можна отримати відомості про багатьох». Знайомства, заведені підчас подорожі, на думку англійського філософа, варто підтримувати листуванням.

При конфліктологічному підході до феномена туризму також будуть у нагоді поради Фр. Бекона, за якими слід ретельно уникати сварок, суперечностей, які найчастіше виникають серед людей напідпитку, через жінок, невдале місце чи необережне слово.

Для реалізації пізнавальної функції подорожі, щоб «за короткий час зібрати багатий врожай», Фр. Бекон висловлював низку умов:

• знання мови країни, до якої збирається подорожуючий чи принаймні «частково ознайомитись з мовою»;

• необхідність мати карту, книжки з описом країни;

• ведення щоденника;

• здійснювати подорож динамічно, частіше переїжджати з одного міста до іншого, а у самому місті також частіше змінювати місця перебування.