Таблиця З

Рівень громадянської вихованості учнів молодших класів допоміжних шкіл-інтернатів (за результатами анкетування педагогів)

Загальний рівень громадянської вихованості (у %)
Високий	Середній	Низький	Громадянська невихованість
5	35	55	5

У процесі анкетування з’ясу­валося, що при визначенні рів­ня громадянської вихованості учнів педагоги беруть до уваги лише такий показник, як сфор- мованість моральних властивос­тей патріотичного спрямуван­ня. Решта визначених нами по­казників практично не береться до уваги. Тому ми запропону­вали педагогам керуватися за- гальними критеріями визначен­ня рівня громадянської вихова­ності, з урахуванням комплек­су відповідних особистісних якостей та основних показни­ків їх сформованості (про які йшлося вище).

Дані про результати анкету­вання педагогів щодо визна­чення рівня громадянської ви­хованості кожного з учнів на­ведено в таблиці 3.

Як бачимо, кількісні дані що­до визначення загального рів­ня сформованості громадянської вихованості молодших школя­рів відрізняються несуттєво.

Таким чином, зважаючи на недостатній рівень громадян­ської вихованості школярів, ак­туальним на сьогодні є суттєве оновлення змісту виховання, спрямування його на формуван­ня особистості громадянина, — людини, яка знає свої права та обов’язки, поважає та дотриму­ється норм і правил співжиття, устаношіених у даному суспільс­тві, традицій своїх співвітчиз­ників, тобто формування пев­ного типу соціально зумовле­ної поведінки.

Узагальнення результатів екс­периментального дос л ід же н н я дало підстави для створення ме­тодики вироблення громадян­ських якостей в учнів молод­ших класів допоміжної школи, спрямованої на поетапне фор­мування змістового, емоційно­го та поведінкового компонен­тів громадянської вихованості; відповідного змісту виховної ро­боти шодо формування грома­дянськості засобами морально­го, трудового, екологічного та естетичного виховання; визна­чення основних вимог до знань, умінь і навичок.

Експериментальна апроба­ція запропонованої нами ме­тодики підтвердила її ефектив­ність, а також відповідність змісту і форм виховної роботи віковим можливостям дітей.

Література

1. Висоцька А. М. Вивчення практики організації громадянсько­го виховання в молодших класах допоміжної школи-інтсрнату //Де­фектологія. — 2003. — № 3. — С. 28-31.

2. Висоцька А. М. Загальні критерії визначення рівня громадян­ської вихованості учнів з особливос­тями психофізичного розвит ку // Дефектологія. — 2002. — № 2. — С. 36- 39.

3. Квітка Н. О. Особливості ес­тетичної вихованості молодших шко­лярів допоміжних шкіл-інтернатів // Дефектологія. — 2004. — № 1, — С. 34-36.

Проблеми виховання

І.рогс лише накопичення знань ще не гарантує стійку мо­ральну поведінку учнів, оскіль­ки розумово відсталі діти не завжди вміють керуватися на­віть уже засвоєними знаннями. Тому надзвичайно важливо, щоб ці знання набували сти­мулюючої і регулюючої фун­кцій. Тобто важливо, щоб знан­ня усвідомлюватися і перетво­рювалися в морально-етичні переконання.

»Робота з формування мо- рально-етичних норм поведін­ки в учнів допоміжної школи має супроводжуватися усвідом­ленням мотивів власної пове­дінки, а також правил і вимог до неї, дотриманням їх у різ­них (переважно спрощених, конкретних) видах практичної діяльності. За цих умов форму­вання моральної вихованості виявлятиметься як в реальних діях вихованців, вчинках, так і у формуванні свідомості, розу­мінні значення колективної праці, колективних взаємин, стосунків.

Водночас, як зазначає І. Єре­менко, сформовані у розумово відсталих дітей моральні пере­конання «...охоплюють недос­татньо широке коло основопо­ложних етичних установок і норм. Певна, часом суттєвії, час­тина етичних вимог зачищаєть­ся поза свідомістю учня чи вияв­ляється особистісно індиферент­ною. емоційно неприйнятною. Це надає їх переконанням роз­різнений, локальний характер. Завдання полягає в тому, щоб шляхом системи корекпійних засобів полегшити процес об’єд­нання в свідомості учня погля­дів і переконань в єдину ціліс­ну систему» [2, /77— 178\.

Усунути зазначену особли­вість цілком МОЖЛИВО. ЯКЩО раніше засвоєні правила і нор­ми поведінки закріплюються в різних життєвих ситуаціях, у с- тосунках з різними групами ви­хованців і дорослих. При цьо­му має забезпечуватися посту­повий перехід від елементарних форм зовнішнього управління вчинками і діями до мотивації необхідності їх вибору, ЩО й є механізмом їх усвідомлення. За цих умов в учнів виникає пот­реба обирати форму поведін­ки в ситуаціях, які передбача­ють не один, а кілька варіан­тів розв’язання, в тому числі й неправильних.

Саме тому існує необхідність детального й повсякденного вивчення особистості, визна­чення найефективніших при­йомів виховання розумово від­сталих дітей, розробки і впро­вадження індивідуального та диференційованого підходів до виховної роботи з учнями.