Освіта та виховання у древній греції

Афінська система	Спартанська система
Мета виховання: різнобіч-	Мета виховання:
ний гармонійний розвиток	підготовка мужніх, дисциплі-
особистості	нованих, загартованих воїнів.
Форми та зміст:	Форми навчання і виховання:
0-7 р. - сімейне вихован-	0-7 р. - сімейне виховання;
ня;	7-18 р. агелли (військові заго-
7-13 р. - мусична школа:	ни);
школа граматиста (навчання	18-20 р. - військова служба
грамоті і лічбі);	(ефебія).
школа кефариста (літера-	Зміст навчання і виховання:
турно-музичне виховання);	володіння зброєю, розвиток
13-18 р. - гімназійні шко-	сили і витривалості; елементарне елементарне
ли: палестра (школа давнього	навчання читанню й письму, роз-
п'ятиборства); гімнасія (рито-	виток кмітливості, вміння
рика, гімнастика, музика);	висловлювати думки аргументовано іаргументовано і
18-20 р.-ефебія	і лаконічно; естетичне виховання
Традиційні цінності поліс-	через військові пісні і танці, роз-
ного виховання:	виток почуття краси тіла.
єдність, рівність перед за-	Методи виховання:
коном, ідеал героїчного і без-	особистий приклад, змагання,
корисного служіння рідному	формування звичок, покарання,
місту.	бесіди; общинне виховання.

В)Стародавній Рим

Після того, як Рим завоював Афіни і перетворив їх у свою колонію, багато давньогрецьких філософів, музикантів, математиків потрапило в полон і було вивезено до Риму. Ставши рабами знатних римлян, вони супроводжували їхніх дітей до шкіл, прислуговували цим дітям, їх уперше почали називати педагогами (падай — діти, гогос —водіння). Так виникла назва професії і утворився термін «педагогіка».

Римська система виховання і освіти відповідала розквіту рабовласницького ладу і, коли стався занепад імперії в 476 р., вона також прийшла до цілковитого занепаду. Рим був завойований варварами, внаслідок чого зруйнувалась і система шкіл.

Соціально-класове розша­рування населення Давнього Риму наклало свій відбиток і на систему виховання. Для бідного населення тут існували елемен­тарні приватні і платні школи, для дітей привілейованих верств населення - граматичні школи. Елементарні школи обслугову­вали деяку частину небагатого і незнатного вільно народженого населення (плебеїв). Там вчили писати, читати і рахувати, зна­йомили з законами держави. Багаті і знатні люди надавали перевагу навчанню своїх синів грамоті в домашніх умовах.

В граматичних школах, також приватних і платних, навча­лися діти знатних батьків. Учні вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику (мистецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії). У школах обох типів на­вчалися тільки хлопчики. Розвиток цих шкіл був спричинений необхідністю оволодіння ораторським мистецтвом тими, хто намагався зайняти керівні посади у державі.

Значно пізніше у Римі з'явилися школи риторів, в яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали ритори­ку, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музи­ку. Навчання в школах було платним. У середині 1-го тис. до н.е. приватні граматичні й риторські школи були перетворені в дер­жавні.

Найбільш відомим педагогом у Древньому Римі був Марк Фабій Квінтіліан. Зокрема, у своєму творі "Про виховання орато­ра" він вперше визначив якості викладача школи риторів. Дореч­ними є його думки щодо утвердження рівних взаємин з учнями, виявлення поваги до них.

ОРІЄНТОВНА СИСТЕМА ОСВІТИ У ДРЕВНЬОМУ РИМІ

Сімейне виховання (від народження до 7 років)

Елементарна школа (від 7 до 11-12 років) - з V ст. н. є. мала суто практичний характер (хлопчаків і дівчат навчали читанню, письму, лічбі) Граматична школа (від 11 до 12-15 років) - передбачалося вивчення латинської і грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика на основі творів Гомера, Вергілія, Теренція) (оволодінню основами "вільних мистецтв" приділялось друго­рядне значення), здійснювалося формування «досконалого оратора»

Школа ритора (від 15 до 20 років) - незначна кількість юнаків теоретично і практично детально вивчала ораторське мистецтво за зразком промов Цицерона для підготовки до судо­вої діяльності.