6.3. Типи стратегій інтеграції

Таблиця 6.1

Типи стратегій інтеграції

Класифікаційна ознака	Типи стратегій інтеграції
Принцип об’єднання	функціональна інвестиційна
Напрямок зростання і об’єднання підприємств	вертикальна (зворотна, пряма) горизонтальна
Сфера (галузь, область) об’єднання	технологічна фінансова виробнича маркетингова збутова інші
Бажання учасників	дружня (об’єднання, злиття) ворожа (поглинання)
Ступінь об’єднання	повна часткова квазіінтеграція
Особливості юридичного оформлення	м’яка жорстка
Географічна (територіальна)	місцева (локальна) регіональна міжрегіональна національна міждержавна глобальна
Організаційна форма	картель, синдикат, пул асоціація, корпорація консорціум, трест, концерн, холдінг,фінансова група, промислово-фінансова група виробниче, науково-виробниче, міжгалузеве, територіальне об’єднання

Класифікація включає низку ознак, за якими стратегії інтеграції поділяються на окремі групи.

За принципом об’єднання підприємств виділяють функціональну та інвестиційну інтеграцію. При функціональній інтеграції об’єднуються підприємства, які зв’язані в процесі виробництва. При інвестиційній інтеграції об’єднання проводяться без виробничої спільності підприємств.

В залежності від напрямку зростання і об’єнання підприємств виділяють вертикальну і горизонтальну інтеграцію.

Інтеграція вертикальна – об’єднання підприємств однієї галузі, які занходяться на різних технологічних етапах виробничого процесу; виробнича кооперація підприємств однієї галузі близьких за характером галузей промисловості, які спеціалізуються на виготовленні вузлів, деталей, комплектуючих та інших виробів, необхідних для кінцевого продукту.

Найчастіше вертикальна інтеграція реалізується в двох основних формах, що характеризують спрямованість в виробничому процесі: зворотня, чи регресивна інтеграція та пряма, чи прогресивна інтеграція.

Зворотня (регресивна) інтеграція забезпечує зростання підприємства за рахунок приєднання функцій, які раніше виконувались постачальниками, тобто придбання чи встановлення контролю над джерелами сировини, виробництво комплектуючих виробів, напівфабрикатів. Метою зворотної інтеграції може бути захист стратегічно важливого джерела сировини чи доступ до нової технології, важливої для основної діяльності, зменшення залежності від постачальника.

Інтеграція пряма (прогресивна) – зростання підприємства за рахунок приєднання ним функцій дистриб’ютерів продукції: збутових, рекламних, транспортних, сервісних та ін.; підсилення контролю підприємства над системою просування його продукції.

Вертикальна інтеграція типова для значного переліку галузей бізнесу: автомобілебудування, металургії, нафтопереробки, деревообробної, целюлозно-паперової, харчової промисловості.

До стратегічних переваг вертикальної інтеграції відносяться:

• зменшення залежності підприємства від постачальників;

• створення умов для впливу на постачальників відносно виконання ними взятих на себе зобов’язань;

• можливість більш ефективного використання ресурсів мінімізації запасів;

• перетворення постачання із витратного у прибутковий процес, якщо воно організується дочірніми компаніями;

• розширення масштабів виробництва, завантаження потужностей, гарантований збут продукції (при прогресивний інтеграції);

• можливості диференціації продукції, як результат виробничої інтеграції;

• полегшення доступу до технологічних розробок партнерів, спільне створення нової продукції;

• досягнення ефекта синергії всіх ланок технологічного ланцюга “постачальник – виробник – споживач”;

• організація чіткої та ефективної системи просування і збуту продукції за нижчими цінами для споживачів.

Стратегічними обмеженнями вертикальної інтеграції є:

-збільшення капіталовкладень у власні дочірні структури, якщо вони навіть не є прибутковими;

- зацікавленість в захисті власних інвестицій і тенденція до збереження застарілих технологій і виробничих потужностей;

-обмеження свободи вибору постачальників;

- необхідність різноманітних здібностей, знань і навичок для вищих менеджерів інтегрованого підприємства;

-зменшення виробничої мобільності підприємства;

-збільшення часу, необхідного для розробок і упровадження на ринок нової продукції.

Горизонтальна інтеграція – об’єднання, налагодження тісної взаємодії підприємств, які випускають однорідну продукцію і застосовують схожі технології. Горизонтальну інтеграцію здійснюють технологічно незалежні підприємства, зацікавлені у збільшені спільного збуту продукції.

Метою горизонтальної інтеграції є підсилення позицій підприємства в галузі шляхом поглинання конкурентів чи встановлення контролю над ними. стратегія забезпечує підприємству економію на масштабах виробництва, зменшення загрози конкурентної боротьби, поширення спектру товарів і послуг, географічне розширення ринків. Горизонтальна інтеграція є формою диверсифікації підприємств.

Горизонтальна інтеграція – різновид централізації виробництва і капіталу, що є одним із способів монополізації ринку. Від інших різновидів централізації (вертикального і конгломеративного злиття) горизонтальне злиття відрізняється тим, що об’єднуються однотипні, тобто конкуруючі підприємства. Внаслідок такого злиття виробництво і ринок товару певного виду монополізується.

В країнах з розвинутою ринковою економікою антимонопольне законодавство передбачає диференційований контроль держави за процесом злиття.

Оскільки горизонтальні злиття безпосередньо знищують конкуренцію в певній галузі, то їм приділяється особлива увага. У США, наприклад, встановлюється запобіжна межа на ринку даного товару. Її перевищення карається в судовому порядку. Виняток можливий лише за умови, що одна з фірм, які зливаються, перебуває на межі банкрутства.

В залежності від сфери (галузі, області) об’єднання інтеграція може бути технологічною, фінансовою, виробничою, маркетинговою, збутовою і т.п.

В залежності від бажання учасників інтеграційного процесу можливі:

• дружнє об’єднання (злиття) підприємств

• ворожа інтеграція (поглинання)

Дружнє об’єднання (злиття) – це угода між кількома підприємствами, капітал яких об’єднується в одній компанії, звичайно здійснюється між близькими по розміру підприємствами за рішенням вищого менеджменту (власників, засновників).

Ворожа інтеграція (поглинання) – форма примусового злиття, що передбачає ліквідацію фірми, яка поглинається, і передання фірми, яка поглинає, усього майна, зобов’язань ы боргів ліквідованої фірми. Водночас фірма, що поглинає збільшує свої активи на суму чистих активів поглинутої компанії, а її акціонери мають право придбати нові акції пропорційно пайової участі кожного з них.

Кількість злиттів і поглинань у США у 1990 році становила 4,2 тис. (активи поглинутих компаній – 206 млрд. доларів США), у 1995 році – 5 тис і 896 млрд. доларів США, у 1998 році – 9,6 тис і 2,5 трлн. доларів США.

Вороже поглинання компанії здійснюється через скуповування її акцій на ринку всупереч волі власників контрольних пакетів акцій. Різновидністю ворожого поглинання є “повзуче” – скуповування акцій компанії через відкрите придбання їх на фондовій біржі упродовж певного періоду з метою наступного поглинання.

Якщо підприємству загрожує поглинання іншою компанією, то до цієї події необхідно серйозно готуватися: своєчасно прийняти протизахоплювальні заходи, достатньо апробовані у світовій практиці, чи добитися своїми діями вигідніших умов поглинання.

В залежності від ступеню об’єднання можливі:

• повна інтеграція виробничої діяльності

• часткова інтеграція (в цьому випадку частина продукції виробляється на підприємстві, а частина закуповується у інших підприємств)

• квазіінтеграція – створення ал’янсів між підприємствами, які зацікавлені в інтеграції без переходу прав власності

В залежності від особливостей юридичного оформлення інтеграція може бути м’ягкою і жорсткою.

При м’якій формі інтеграції має місце узгодження інтересів без підписання юридичних документів. В цьому випадку підприємство не має можливості будь-яким жорстким формальним шляхом (наприклад, через суд) вплинути на своїх партнерів.

До м’яких форм інтеграції відносяться асоціація, консорціум, стратегічний ал’янс.

М’які форми інтеграції особливо характерні для міжнародних об’єднань, вони дозволяють вести спільну діяльність при збереженні засновниками юридичної та господарської самостійності. В межах стратегічних ал’янсів, консорціумів виникає можливість мобілізації переваг потужної корпоративної структури при збереженні національної уособленості її членів. Адже часто державна влада і суспільна думка країн за політичними причинами негативно відносяться до таких форм інтеграції компаній, які призводять до втрати їх самостійності та незалежності.

Жорстка форма інтеграції передбачає оформлення відносин через юридично обов’язковий договір і створення таким чином холдингів, промислово-фінансових груп, концернів, трестів.

В залежності від географії діяльності можливі такі види інтеграції:

• місцева (локальна)

• регіональна

• міжрегіональна

• національна

• міждержавна

• глобальна

За організаційними формами інтеграція може бути здійснена у вигляді:

• картеля, синдиката, пула

• асоціації, корпорації

• холдінга, треста, концерна, консорціума, ПФГ, ФГ

• ПО, НПО, ТО, МО