7.Критичний утопічний соціалізм.

А) Анрі Сен-Сімон (1760-1825 рр.) - французький філософ, мислитель, соціаліст-утопіст. Жив, коли Велика французька революція покінчила з феодально-монархічними порядками і проклала шлях до капіталізму. Вважав, що сучасне суспільство недосконале, буде замінене іншим. Провідну роль будуть відігравати індустріали. Вважав ,що організація промисловості - це фактор досягнення суспільного блага. В праці „Катехізис промисловості" стверджував, що цей процес буде затяжний і приведе до нового суспільного ладу. Розглядав державну владу як основний засіб організації виробництва. Головне завдання уряду полягає у забезпеченні умов для розвитку виробництва. В такому суспільстві державна влада згодом поступається місцем суспільному самоврядуванню. Планомірна координація зусиль індивідів, різних соціальних груп, централізація і жорстка дисципліна дозволять максимально ефективно використовувати обов’язкову для всіх працю на благо нації. Введення промислової системи не вимагає усуспільнення власності.

Б) Шарль Фур'є (1772-1837 рр.) - французький мислитель. Характеризує „Лад цивілізації" як „світ навиворіт”. Господарській системі такого суспільства притаманні конкуренція, наживання на злиднях, пристосовництво і т.п. Водночас це суспільство започатковувало „високі науки, велике виробництво, ніжне мистецтво", тому за ладом цивілізації обов'язково настане лад гармонії. Для досягнення людської гармонії потрібно об'єднувати людей для спільної трудової діяльності у фаланги.

В) Роберт Оуен (1771-1858 рр.) - англійський мислитель. Не тільки мріяв, а й намагався збудувати „Царство Боже" в Англії, потім в США. Існуюче капіталістичне суспільство слід мирно реформувати в нове, яке б відповідало людським потребам. Пропонував об'єднуватися в асоціації, де б не було приватної власності і де можливий розвиток фізичних, розумових , моральних здібностей людини..

Висновок: Таким чином буржуазні революції не принесли суспільству щастя, рівності. Початок Х!Х ст.. приніс народу нові форми експлуатації. Розчарування в буржуазному суспільстві, мрії про справедливе майбутнє привели до появи соціалістичних систем Сен-Сімона, Фур’є, Оуена. – це особливий напрямок критичного утопічного соціалізму.

8. Робітничий комунізм.

А) Луї Огюст Бланки (1805-1881 рр.) - французький утопіст-комуніст. Учасник революцій 1830, 1848 рр. Закликав до соціальної революції "Ідея заколоту таємної організації революціонерів, яких в рішучий момент підтримує народ .

Б) Вільгельм Вейтлінг (1808-1871 рр.) - німецький робітник комуніст, розглядав революцію як стихійний процес, в якому головна роль належить декласованим елементам. Висуває ідею „урівняльного комунізму".

В) Теодор Дезамі (1803-1850 рр.) - представник французького утопічного комунізму. Закликав до революції.

Г) Етьєн Каббе (1788-1856 рр.) - француз, публіцист, ідеолог утопічного "мирного комунізму". У „Мандрах в Ікарію" зображає утопічне суспільство.

Висновок: робітничий комунізм захищав інтереси робітників, критикує капіталістичне суспільство.

9. Соціально-політична суть буржуазного лібералізму (Констант, Бентам), політико-соціологічні погляди (Конт, Спенсер).

А) Бенжамен Констан (1767-1830 рр.) - французький письменник-публіцист, захисник свободи в усіх сферах суспільного життя. Його твір „Курс конституційної політики". Розрізняв громадянську (особисту) і політичну свободи. Одним з перших висловив думку про політичну відповідальність уряду.

Б) Ієремія Бентам (1798-1832 рр.) - англійський мислитель. Його твори: „Фрагменти про владу", „План парламентських реформ" і т. д. Відстоював ідею пріоритетності особистості стосовно будь – якого суспільства в цілому. Вивів теорію утилітаризму. Запропонував програму демократизації політичних і правових інститутів. В їх основі принцип корисності, тобто властивість будь-якого предмету приносити користь, добро або запобігати злу. Особа є мета, а держава – засіб. Завдання держави - забезпечити щасливе життя всіх людей. Вона не повинна регламентувати господарську діяльність, втручатися в економіку, основою якої є приватна власність і вільна конкуренція. За демократичну республіку.

В) Огюст Конт (1798-1857 рр.) - французький філософ, основоположник соціології, один із основоположників позитивізму - напрям філософії, який виходить з того, що позитивні знання є сукупним результатом спеціальних наук. Заслуга Конта полягає у тому, що він обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства. Відокремив соціологію в окрему науку, обґрунтував застосування в соціології як основних методів спостереження та експерименту, необхідність пізнання законів суспільного розвитку. Говорив про необхідність практичного використання досягнень науки для блага суспільства і соціальних реформ.

Г) Герберт Спенсер (1820-1903 рр.) - англієць, родоначальник позитивізму, ідеолог буржуазного лібералізму. Розвинув вчення Дарвіна про еволюцію (еволюція є і в суспільному житті), порівнював суспільство з біологічним організмом. На перший план висунув вивчення структури суспільства і функцій його структурних елементів.

Висновок: Названі соціологічні підходи вплинули на подальший розвиток політології.